Рішення

від 30.09.2014 по справі 760/20327/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-6181/14

760/20327/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-М» до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати за ТОВ «Істок-М» (код ЄДРПОУ 32069550) право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м. Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 05.08.2013 року між ТОВ «Істок-М» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір цільової позики, відповідно до умов якого відповідач отримує позику у сумі 150 000,00 грн. (пункт 3.1 Договору), строком до 05.08.2014 року (пункт 2.1 Договору), з метою реконструкції (ремонт покрівлі, водопостачання, каналізації, фасаду та інше) нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м., що знаходиться у спільному користуванні сторін договору.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений договором строк.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1 Договору строк позики позикодавець за згодою позичальника має право отримати у власність майно позичальника, а саме пропорційну вартості суми позики нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Однак, відповідач своєчасно у строки визначені договором позики не повернув позивачу грошові кошти, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а відповідно до п. 4.3. Договору позики позивач набув право на отримання у власність нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м., реконструкцію якого фактично проінвестована позивачем, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Позивач просив розглядати справу у відсутність представника, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач просив справу розглядати за його відсутності, проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить у їх задоволенні відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-М» та ОСОБА_1 було укладено договір цільової позики.

Відповідно до умов Договору відповідач отримує позику у сумі 150 000,00 грн. (пункт 3.1 Договору), строком до 05.08.2014 року (пункт 2.1 Договору), з метою реконструкції (ремонт покрівлі, водопостачання, каналізації, фасаду та інше) нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м., що знаходиться у спільному користуванні сторін договору.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений договором строк.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, судом встановлено, що 05.08.2013 року відповідач отримав 150 000 грн. 00 коп. строком на 12 місяців та зобов'язався їх повернути в строк до 05.08.2014 року (усю суму повністю) за місцем проживання відповідача.

Однак, відповідач своєчасно у строки визначені договором позики не повернув позивачу грошові кошти, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1 Договору строк позики позикодавець за згодою позичальника має право отримати у власність майно позичальника, а саме пропорційну вартості суми позики нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, грошові кошти.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач своєчасно у строки визначені договором позики не повернув позивачу грошові кошти, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а відповідно до п. 4.3. Договору позики позивач набув право на отримання у власність нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м., реконструкцію якої фактично ним проінвестовано, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 58, 59, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 16, 328, 526, 530, 629, 1046 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-М» до ОСОБА_1 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-М» (код ЄДРПОУ 32069550) право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-М» судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн