Постанова

від 16.10.2014 по справі 804/15333/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 804/15333/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представників позивача - Федорко С.В.

представників позивача - Петренко О.О.

представника відповідача - Мадалиць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Атлас-Д» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22.09.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом приватного підприємства «Атлас-Д» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року № 0004172203.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 20.08.2014 року № 2318/223/32650521, винесено податкове повідомлення - рішення від 01.09.2014 року № 0004172203, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 667,50 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки від 20.08.2014 року № 2318/223/32650521, відповідно до яких в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Відродження - Дніпро».

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Приватне підприємство «Атлас Д» зареєстроване як юридична особа 29.09.2003 року та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

20.08.2014 року працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено Акт № 2318/223/3265052 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ПП «Атлас Д» (код за ЄДРПОУ 32650521) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Відродження-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 38199048) за січень 2014 року».

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 734 грн. за січень 2014 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 01.09.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004172203, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 667,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 7 734 грн. та за штрафними санкціями - 1 933,50 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ПП «Атлас Д» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Досліджуючи господарські операції по яким позивачем було сформовану спірну суму податкового кредиту судом встановлено наступне.

01.02.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Відродження-Дніпро» (продавець) було укладено договір поставки № 21, предметом якого є постачання товарів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: копія договору від 01.02.2013 року № 21, видаткова накладна № 270122 від 27.01.2014 року, відповідно до якої позивачем придбано товар (нитка Isafil 40 KS1 5000 m, габардин 100% ПЕ,180 г/м.кв. 1,5 м., флізелин Danelli F4P50 точ.клей, 0,9 м.) на загальну суму 26 976 грн. в т.ч. ПДВ - 4 496 грн.

01.02.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Відродження-Дніпро» (виконавець) укладено договір надання послуг № 22, предметом якого є надання послуг.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: копію договору від 01.02.2013 року № 22, акт виконаних робіт № 3101100 від 31.01.2014 року. відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт становить 19 428 грн., в т.ч. ПДВ - 3 238 грн.

Окрім того, позивачем надано банківські документи, що підтверджують оплату позивачем за отриманий від ТОВ «Відродження-Дніпро» товар та виконані послуги, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за 1 квартал 2014 року,

Відповідно до податкової накладної від 27.01.2014 року № 270122 позивачем було включено до сум податкового кредиту за звітний період січень 2014 року суму сплаченого ПДВ в розмірі 4 496 грн., відповідно до податкової накладної від 31.01.2014 року № 3101100 позивачем включено до сум податкового кредиту за звітній період січень 2014 року суму сплаченого ПДВ - 3 238 грн., що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

В ході перевірки податковим органом вказані первинні документи досліджувались, що підтверджується відображеними в акті перевірки відомостями.

Водночас за результатами перевірки податковим органом зроблено висновки про те, що угоди між позивачем та ТОВ «Відродження-Україна» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для мінімізації податкових зобов'язань ПП «Атлас Д» перед бюджетом у вигляді збільшення податкового кредиту.

Вказані висновки базуються на тому, що в зазначених актах виконаних робіт крім інформації щодо назви отриманої послуги не міститься необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об'єкта надання послуг) та іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо фактів реального виконання цих послуг.

Крім того, відповідачем зазначено, що до перевірки не було надано інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування товару (товарно-транспорті накладні, які підтверджували б поставку товару), до перевірки не надано також жодного первинного документу, який би підтверджував якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника.

Окрім того, з акту перевірки вбачається, що висновки про відсутність реальної мети укладених угод зроблено зокрема на підставі дослідження податкової інформації, а саме акту ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Відродження-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень 2014 року» від 16.04.2014 року № 893/04-61-22-2/38199048. У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновки про відсутність у контрагента постачальника позивача ТОВ «Відродження-Дніпро» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг, оскільки на підприємстві відсутня достатня кількість трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності вказаним підприємством.

Проте вказані висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставина справи, оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Відродження-Дніпро» здійснювало господарську діяльність, наслідки якої відображено в долучених до матеріалах справи копіях податкової звітності вказаного підприємства з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Окрім того, судом встановлено, що на підприємства ТОВ «Відродження-Дніпро» середня численність працівників становила 15-19 чоловік, що підтверджується податковою звітністю за формою № 1 ДФ.

Також матеріалами справи підтверджено, що отримані позивачем у ТОВ «Відродження-Дніпро» товари та послуги безпосередньо були використані ним у власній господарській діяльності.

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи, якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, документів, що підтверджують якість придбаного товару чи сертифікати відповідності, на яку посилається відповідач як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, в матеріалах справи міститься постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 804/5354/14, яка набрала законної сили та якою зокрема визнано протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Відродження-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2014 року № 893/04-61-22-2/38199048, який покладено в основу висновків податкового органу про відсутність реального змісту господарських операцій позивача з ТОВ «Відродження-Дніпро» у січні 2014 року.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2014 року в розмірі 7 734 грн.

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких умов, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року № 0004172203 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «Атлас-Д» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Атлас-Д» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року № 0004172203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Атлас-Д» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 21.10.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 21.10.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля