Ухвала

від 21.10.2014 по справі 815/3136/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3136/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Коваля М.П.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного малого багатопрофільного підприємства «Центр красоти» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного малого багатопрофільного підприємства «Центр красоти» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути з Приватного малого багатопрофільного підприємства «Центр красоти» (далі - ПМБП «Центр красоти»)на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 14566,67 грн. та пеню за порушення встановлених законодавство термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 224,18 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2013 рік, наданому відповідачем Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, чисельність штатних працівників за 2013 рік у ПМБП «Центр красоти» склала 18 осіб. Згідно з частиною першою ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не створив жодного. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце відповідачем становить 14566,67 грн. Станом на 07.05.2014 року відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів повинен сплатити й пеню у розмірі 224,18 грн. Вказана заборгованість у розмірі 14566,67 грн. та пеня - 224,18 грн. не були ним сплачені у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути її на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права та не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників у ПМБП «Центр красоти» у 2013 році склала 18 осіб, що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с. 5).

У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте фактично відповідачем не створено жодного робочого місця, на якому би міг працевлаштуватися інвалід.

Згідно листа Одеського міського центру зайнятості від 18.04.2014 року №1628/19/03 за 2013 рік ПМБП «Центр красоти» не надавалися звіти 3-ПН - звіт про наявність вакансій, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Крім того, зі списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відпрацювали на двох у 2013 році 5 місяців (а.с. 6), тоді як фактично ОСОБА_4 працював три повних місяці, так як свідоцтво про його смерть видано 09.04.2013 року, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відпрацювали на двох у 2013 році 4 місяці.

Таким чином можна зробити розрахунок робочого місця: ОСОБА_3 (1 міс.) + ОСОБА_4 (3 міс.)=4:12=0,33=0 робочих місць.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до п.3 Положення, є контроль за виконанням підприємствами, установами і організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі-підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частиною 1 ст. 18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Так відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем, в супереч діючому законодавству не подано звіту форми 3-ПН за 2013 рік - звіт про наявність вакансій, на яких може застосовуватись праця інвалідів до центру зайнятості.

Оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, однак у матеріалах справи не міститься відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає, адміністративний позов обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206 ,212,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного малого багатопрофільного підприємства «Центр красоти» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного малого багатопрофільного підприємства «Центр красоти» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Коваль М.П.