Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/13268/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13268/14 20.10.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Київського молодіжного центру праці про стягнення 40202, 90 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін

від позивача: Мазурок Я.В., довіреність №155/1/11-5995 від 30.12.2013;

від відповідача: не з`явились

Суть спору: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київського молодіжного центру праці про стягнення 39866, 96 грн., з яких: 34323,17 грн. основний борг, 2090,28 грн. пеня, 3076,00 грн. інфляційні втрати та 377,51 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №1715 від 24.11.2010 позивач за період з вересня 2013 року по травень 2014 року надав відповідачу обумовлені договором послуги з теплопостачання та технічного обслуговування систем центрального опалення та холодного водопостачання, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34323,17 грн., що зумовило нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13268/14 та призначено справу до розгляду.

06.08.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позов, в якому визнав ціну позову та вказав, що фінансування видатків відповідача проводиться за рахунок бюджетних коштів та Київським молодіжним центром праці очікується фінансування для погашення зазначеної заборгованості у зв'язку з реєстрацією в Головному управлінні державної казначейської служби у місті Києві заборгованості за користування послугами з теплозабезпечення та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем.

11.08.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 40202,90 грн., з яких: 33159,04 грн. - основний борг, 493,26 грн. - 3% річних, 2902,28 грн. - пеня, 3648,32 - інфляційні втрати.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13268/14 передано на розгляд судді Босому В.П,, у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13268/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/13268/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/13268/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача від 11.08.2014, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 40202,90 грн., з яких: 33159,04 грн. - основний борг, 493,26 грн. - 3% річних, 2902,28 грн. - пеня, 3648,32 грн. - інфляційні втрати.

В судовому засіданні 20.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2010 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та Київським молодіжним центром праці (споживач) укладено договір №1715 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів, предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем централізованого опалення (ЦО), постачання холодної води та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Б.Хмельницького, 51 літ Б (п. 1.1. договору).

Пунктами 2.2.1.-2.2.3 договору закріплено обов'язок підприємства розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (Звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією та в разі зміни тарифів повідомляти споживача у п'ятиденний термін з моменту отримання від енергопостачальної організації відповідного розпорядження держадміністрації м. Києва.

В свою чергу, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.6, 2.3.10 договору на споживача покладені обов'язки виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках №1, 2 до цього договору; своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурних підрозділів підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування систем ЦО, ВХП та при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

Пунктом 2 додатку №2 до договору сторони погодили, що споживач щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

При цьому, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа місяця (п. 3 додатку №2).

Цей договір набуває чинності з 01.04.2010 та діє до 31.12.2010. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитих за договором послуг до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.1, 6.3, 6.4 договору).

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору позивач надав відповідачу відповідні послуги за період з вересня 2013 по червень 2014 на загальну суму 44977,25 грн., що підтверджується рахунками на оплату, а також актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування: №1715/1309 на суму 985,97 грн., №1715/1310 на суму 1024,80 грн., №1715/1311 на суму 985,97 грн., №1715/1312 на суму 8024,04 грн., №1715/1401 на суму 9699,58 грн., №1715/1402 на суму 10726,02 грн., №1715/1403 на суму 8420,41 грн., №1715/1404 на суму 2247,72 грн., №1715/1405 на суму 985,97 грн., №1715/1406 на суму 985,97 грн. та актами на технічне обслуговування: № 1715/2 за вересень 2013 на суму 89,08грн., №1715/11 за жовтень 2013 на суму 89,08 грн., №1715/9 за листопад 2013 на суму 89,08грн., №1715/11 за грудень 2013 на суму 89,08 грн., №1715/11 за січень 2014 на суму 89,08 грн., №1715/11 за лютий 2014 на суму 89,08 грн., №1715/11 за березень 2014 на суму 89,08 грн., №1715/13 за квітень 2014 на суму 89,08 грн., №1715/11 за травень 2014 на суму 89,08 грн., №1715/18 за червень 2014 на суму 89,08 грн. підписаними обома сторонами без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання обумовлених ним послуг.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 11818, 21 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 33159,04 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 33159,04 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Сторони в пункті 2.3.7 договору передбачили, що за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 2.3.7 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 2902,28 грн., яка нарахована окремо за кожний місяць, з урахуванням часткових оплат.

Окрім того, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних у розмірі 493,26 грн. за період з 24.10.2013 по 08.07.2014 та інфляційні втрати у розмірі 3648,32 грн. за період з листопада 2013 року по липень 2014 року

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити у повному обсязі отримані послуги.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити.

2 . Стягнути з Київського молодіжного центру праці (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51, літ. Б; ідентифікаційний код 21468836) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51 А; ідентифікаційний код 03366500) 33159 (тридцять три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. - основного боргу, 2902 (дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 28 коп. - пені, 493 (чотириста дев'яносто три) грн. 26 коп. - 3% річних, 3648 (три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 32 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2014.

Суддя Т.В.Васильченко