Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/18561/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18561/14 20.10.14

За позовом Державного підприємства "Палац спорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник"

про стягнення 184804,05 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Асипенко Т.О. за довіреністю № 01-11/07 від 20.05.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Палац спорту" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник" (відповідач) про стягнення 1840804,05 грн. на підставі Договору № 119 від 28.11.2013 р. та Додаткової угоди № 1 від 29.11.2013 р. до вказаного договору, з яких: 150000,00 грн. основного боргу, 13878,08 грн. пені, 3053,49 грн. 3 % річних та 17872,48 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надав відповідачу послуги на підставі вищевказаних договору та додаткової угоди до нього своєчасно та в повному обсязі, втім відповідач здійснив лише часткову оплату цих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/18561/14 та призначено розгляд справи на 22.09.2014 р. о 12:00 год.

В судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р., представник позивача подав клопотання про долучення власного письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, призначене на 22.09.2014 р. та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 20.10.2014 о 10:20 год.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 05.09.2014 р. та від 22.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0313405501030, № 0313404703410.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.10.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.010.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 року між Державним підприємством "Палац спорту" (позивач), визначеним як виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник" (відповідач), визначеним як замовник, був укладений Договір № 119 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язувався під час організації підготовки і проведення 01 грудня 2013 року змагань з баскетболу Чемпіонату Суперліги сезону 2013/2014 (надалі - Захід) за завданням замовника (відповідача) за плату надати послуги, передбачені пунктом 1.2 Договору, за регламентом, вказаним в п. 1.1 Договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги відповідно до умов Договору (п.п. 1.1 - 1.3, п. 2.1.12 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору визначено, що вартість послуг, що надаються за цим Договором, є ціною Договору та становить 140000 грн. (з ПДВ). Там же визначено, що оплата по Договору проводиться в строк до 25 грудня 2013 року.

Разом з тим, пунктом 1.4 Договору сторони узгодили, що виконавець (позивач) може надавати під час проведення Заходу додаткові послуги, перелік та вартість яких визначається відповідно до цін та тарифів виконавця, що діятимуть під час надання послуг та вказуватимуться в Акті приймання - передачі послуг та додаткових послуг.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість послуг, визначена в пункті 3.1 Договору, не включає вартість додаткових послуг. Вартість додаткових послуг визначається відповідно до цін та тарифів виконавця, що діятимуть під час надання послуг та вказуватимуться в Акті приймання - передачі послуг та додаткових послуг. Передача послуг виконавцем (відповідачем) та приймання їх результатів замовником (позивачем) оформлюється Актом, який підписується уповноваженими представниками сторін на протязі 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Згідно п. 3.4 Договору підписання Акту уповноваженими представниками замовника (відповідача) є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до п.п. 7.3, 7.4 Договору зміни до цього Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору та набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або чинним законодавством України.

29.11.2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно пункту 1 якої узгоджено перелік додаткових послуг, які позивач (виконавець) надає, а відповідач (замовник) приймає та сплачує під час підготовки та проведення Заходу згідно Договору (надалі - Додаткова угода № 1).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 вартість додаткових послуг розрахована згідно прейскуранту на додаткові платні послуги ДП "Палац спорту" і складає 21240,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 замовник (відповідач) зобов'язується оплатити послуги відповідно до п. 2 цієї угоди до 25 грудня 2013 року.

Згідно п. 7.2 Договору строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками) та закінчується 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначив позивач, ним належним чином та в повному обсязі були надані відповідачу послуги на підставі Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, що підтверджується Актом приймання- передачі послуг та додаткових послуг до Договору № 119 від 28 листопада 2013 року, який був підписаний уповноваженими представниками сторін 02.12.2013 р. Відповідно до вищевказаного акту вартість наданих позивачем послуг склала 161240, 00 грн.

Втім, в порушення умов Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, зокрема пунктів 2.1.12., 3.1 Договору, пункту 3 Додаткової угоди № 1, відповідач лише частково оплатив надані йому позивачем послуги в сумі 11240,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки про операції за 13.02.2014 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 150000,00 грн.

24.02.2014 р. позивач направив відповідачу претензію № 01-13/07 від 24.02.2014 р. з вимогою погасити вищевказану заборгованість, проте відповіді на дану претензію відповідач не надав, спірну заборгованість не погасив.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 150000,00 грн., а також сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання, яке виникло на підставі Договору та Додаткової угоди № 1 до нього.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що вартість послуг за Договором, які надавались позивачем на замовлення відповідача, була визначена сторонами в п. 3.1 цього Договору в розмірі 140000,00 грн., при цьому сторони узгодили, що оплата цих послуг повинна бути здійснена відповідачем в строк до 25.12.2013 р.

Судом також встановлено, що у відповідності до п. 1.4 Договору сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 02.12.2013 р. до цього Договору, зокрема, про надання позивачем відповідачу додаткових послуг, вартість яких сторони встановили в розмірі 21240,00 грн., при цьому сторони узгодили, що оплатити відповідні додаткові послуги відповідач повинен до 25.12.2013 р. (п. 3 Додаткової угоди № 1).

Факт надання позивачем відповідачу послуг на підставі Договору та Додаткової угоди № 1 до нього в сумі 161240,00 грн. підтверджується Актом приймання - передачі послуг та додаткових послуг до Договору № 119 від 28 листопада 2013 року, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін 02.12.2013 р. (надалі - Акт від 02.12.2013 р.)

Згідно наведеного акту позивач надав, а відповідач прийняв послуги під час підготовки та проведення 01 грудня 2013 року змагань з баскетболу Чемпіонату Суперліги сезону 2013/2014 відповідно до Договору та Додаткової угоди № 1, вартість яких склала 161240,00 грн. В наведеному акті також зазначено, що послуги надані належним чином та в повному обсязі.

При цьому суд взяв до уваги пункт 3.4 Договору, згідно умов якого підписання Акту уповноваженими представниками замовника (відповідача) є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до п. 3.1 Договору та п. 3 Додаткової угоди № 1 відповідач повинен був оплатити надані йому позивачем послуги в строк до 25.12.2013 р.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: банківська виписка про операції за 13.02.2014 р., свідчить, що в порушення умов пунктів 2.1.12., 3.1 Договору та пункту 3 Додаткової угоди № 1 відповідач лише частково оплатив надані йому позивачем послуги в сумі 11240,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором та Додатковою угодою № 1 становить 150000,00 грн. (161240,00 грн., вартість наданих позивачем відповідачу послуг згідно Акту від 02.12.2013 р., - 11240,00 грн., здійснена відповідачем часткова оплата згідно банківської виписки про операції за 13.03.2014 р. = 150000,00 грн., основний борг).

Отже, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи по суті відповідач не оплатив послуги на загальну суму 150000,00 грн., надані йому позивачем на підставі на підставі Договору та Додаткової угоди № 1, строк оплати яких є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 150000,00 грн. заборгованості за Договором та Додатковою угодою № 1 визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача 13878,08 грн. пені за період з 01.03.2014 р. по 26.08.2014 р. (179 днів) за порушення останнім строків оплати послуг, передбачених Договором та Додатковою угодою № 1.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання , та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Пунктом 4.9 Договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником (відповідачем) строків оплати послуг, що передбачені п. 3.2 Договору, замовник зобов'язаний, на вимогу виконавця, сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день затримки платежу.

Як встановлено судом, відповідач у відповідності до п. 3.1 Договору та п. 3 Додаткової угоди № 1 повинен був оплатити надані йому позивачем послуги в сумі 161240,00 грн. в строк до 25.12.2013 р., втім фактично вказані послуги були оплачені відповідачем тільки 13.02.2013 р. та лише в сумі 11240,00 грн., т.т. не в повному обсязі та з порушенням узгодженого сторонами строку оплати послуг. Отже, підставним є висновок, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті спірних послуг в сумі 161240,00 грн. мало місце з 26.12.2013 р.

В свою чергу, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд прийшов до висновку про те, що в спірному випадку нарахування пені можливе лише за період з 26.12.2013 р. по 26.06.2014 р. (6 місяців), втім не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 01.03.2014 р. по 26.08.2014 р.), протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

При цьому суд взяв до уваги роз'яснення, надані господарським судам в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13878,08 грн. пені за період з 01.03.2014 р. по 26.08.2014 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 8711,38 грн. за період з 01.03.2014 р. по 26.06.2014 р. за розрахунком суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 161240.00 01.03.2014 - 14.04.2014 45 6.5000 % 0.036 %* 2584.26 161240.00 15.04.2014 - 26.06.2014 73 9.5000 % 0.052 %* 6127.12 8711,38

В іншій частині вимог стосовно стягнення пені, зокрема, в сумі 5166,70 грн. (13878,08 грн. - 8711,38 грн. = 5166,70 грн.) позивачу належить відмовити.

Судом також розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача 3053,49 грн. 3% річних за період з 26.12.2013 р. по 26.08.2014 р. та 17872,48 грн. інфляційних нарахувань за період з січня по серпень 2014 р. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору та Додаткової угоди № 1.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору та Додаткової угоди № 1, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань., судом встановлено, що загальна сума інфляційних нарахувань за період з січня по серпень 2014 р. становить 19348,45 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2014 - 12.02.2014 161240.00 1.002 322.48 161562.48 13.02.2014 - 31.08.2014 150000.00 1.127 19025.97 169025.97 19348,45

При цьому судом враховано здійснення відповідачем часткової оплати спірних послуг в сумі 11240,00 грн. 13.02.2014 р., а також те, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 17872,48 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 17872,48 грн.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3053,49 грн. 3% річних за період з 26.12.2013 р. по 26.08.2014 р., з яких 649,38 грн. за період з 26.12.2013 р. по 12.02.2014 р. та 2404,11 грн. за період з 13.02.2014 р. по 26.08.2014 р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 150000,00 грн. основного боргу, 8711,38 грн. пені, 17872,48 грн. інфляційних нарахувань та 3053,49 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 3592,75 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК "Будівельник" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 16, ідентифікаційний код 36038620), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Палац спорту" (01001, м. Київ, Спортивна пл., буд. 1, ідентифікаційний код 37193349) заборгованість в розмірі 150000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), пеню в розмірі 8711,38 грн.. (вісім тисяч сімсот одинадцять гривень 38 копійок), три проценти річних в розмірі 3053,49 грн. (три тисячі п'ятдесят три гривні 49 копійок), інфляційні нарахування в розмірі 17872,48 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 48 копійок), судовий збір в розмірі 3592,75 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві гривні 75 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя Гумега О.В.