Постанова

від 16.10.2014 по справі 909/625/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 909/625/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Ламанш", від 08.08.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року

у справі № 909/625/14

за позовом: ПАТ комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача: ПП "Ламанш", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за Договором від 01.03.2011 року в розмірі 40901 грн. 63 коп., з яких: 31175 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 6110 грн. 32 коп. - проценти, 1874 грн. 64 коп. - пеня, 1741 грн. 60 коп. - комісія

за участю представників:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

Заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року у справі № 909/625/14 (суддя - Калашник В.О.) задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк»: стягнуто з ПП "Ламанш" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість, що виникла з договору банківського обслуговування від 11.03.2011 року в сумі 40 901,63 грн., з яких 31 175,07 грн. - заборгованість по кредиту; 6 110,32 грн. - заборгованість по простроченим процентам; 1 741,60 грн. - заборгованість по простроченій комісії; 1 874,64 грн. - пеня, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 11.03.2011 року в частині повернення кредиту, процентів за його користування та комісію, а тому станом на 20.02.2014 року утворилась заборгованість, як підтвердження матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПП «Ламанш» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, ким у позові відмовити. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що протягом часу користування кредитними коштами, відповідач сплачував кошти по рахунку, що підтверджується платіжними дорученнями. Отже, ПП «Ламанш» виконувало та виконує свої зобов'язання відповідно до договору банківського обслуговування від 11.03.2011 року, а тому вимоги позивача є безпідставним та необґрунтованими.

Позивач та відповідач явку уповноваженого представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Позивач вимоги ухвали суду не виконав та відзив на апеляційну скаргу не подав.

Поштові відправлення, надіслані за юридичною адресою відповідача - ПП «Ламанш» повернулись на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами і доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином колегія суддів, вважає, що відповідач - ПП «Ламанш» був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011 року ПП "Ламанш" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно підписаної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 01.03.2011 року, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Позивачем на виконання умов договору від 01.03.2011 року, "Умов та правил надання банківських послуг" було встановлено відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50 000,00 грн. на поточний рахунок 26001306015001 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, розмір якого, відповідно до п. 3.18.1.6 Умов, може бути змінений банком в односторонньому порядку.

Згідно з підпунктом 3.18.1.16 пункту 3.18 Умов та Правил надання банківських послуг при укладанні договорів та угод, або вчинені інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після подання заяви від 01.03.2011р. про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що між сторонами у справі фактично було укладено договір банківського обслуговування від 01.03.2011р., у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Розділом 3.18 Умов та Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

У підпункті 3.18.6.1 пункту 3.18 Умов та Правил зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50 000,00 грн., якийм останній неодноразово користувався, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом по рахунку та довідкою № 08.7.0.0.0/140224095935 від 24.02.2014 року (а. с. 39, 40-45).

Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпунктів 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 пункту 3.18 Умов та Правил клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно з пункту 3.18.4 Умов та Правил, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (підпункт 3.18.4.1.1 Умов та Правил).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягає обнулінню (підпункт 3.18.4.1.2 Умов та Правил).

Згідно підпунктом 3.18.4.1.3 Умов та Правил у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості - порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до підпункту 3.18.4.4 Умов та Правил клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 01.03.2011р., з урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, здійснив прострочення повернення кредитних коштів і сплату процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 31 175,07 грн., заборгованість по простроченим процентам у розмірі 6 110,32 грн., заборгованість по простроченій комісії у розмірі 1 741,60 грн.. Вказані обставини відповідачем не були спростовані належними і допустимими доказами, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та підставності задоволення позовних вимог в цій частині.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.18.1.13. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг". Відповідно до п.3.18.5.1, п.3.18.4.1.3 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Таким чином, на підставі наведеної договірної умови, відповідачу правомірно нарахована пеня за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 1 874,64 грн.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлений місцевим господарським судом факт порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського обслуговування в частині повернення кредитних коштів і сплати процентів та комісії за користування кредитом, який відповідачем не спростований належним чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим і законним висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 31 175,07 грн. заборгованості по кредиту, 6110,32 грн. - заборгованості по простроченим процентам, 1741,60грн. - заборгованості по простроченій комісії та 1874,64грн. - пені.

Щодо поданих апелянтом платіжних доручень до апеляційної скарги (а.с. 81-83), то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі до уваги не приймаються, оскільки не можуть бути доказом погашення кредитної заборгованості, яка виникла у відповідача за договором банківського обслуговування від 01.03.2011р.. Окрім цього, колегія суддів зазначає, що подані апелянтом платіжні доручення свідчать про цивільно-правові відносини між відповідачем та іншими юридичними особами, а не банком щодо погашення кредитної заборгованості. Платіжне доручення № 22 від 04.06.2013 року на суму 5 000,00 грн. включено позивачем в розрахунок (а.с. 43), як погашення суми тіла ктедиту.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Ламанш» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.

суддя Якімець Г.Г.