Ухвала

від 09.10.2014 по справі 266/3530/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/1472/2014(м)

266/3530/13-ц

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Супрун М.Ю

суддів Мироненко І.П., Песоцької Л.І.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою прокурора Донецької області на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2013 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0.04651 га, кадастровий номер:1412337200:01:015:0745 в АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаним рішенням суду прокурор Донецької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що право власності позивачки на земельну ділянку АДРЕСА_1 ніким не оспорюється і у відповідності до вимог п. 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабміну України № 868 від 17.10.2013 року ОСОБА_1 могла отримати від державного реєстратора свідоцтво на заміну втраченого державного акту.

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача до суду не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, за рішенням Маріупольської міської ради народних депутатів №247/1 від 19.07.1995 року ОСОБА_1, яка є членом садівницького товариства «Чайка», передана в приватну власність, надана їй раніше для садівництва, земельна ділянка НОМЕР_1 (а.с.7-10).

Ні підставі зазначеного рішення міської ради 19 липня 1995 року позивачці був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, про що зроблено відповідний запис у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю (а.с.51)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка НОМЕР_1 яка розташована у АДРЕСА_1, площею 0,0465 га, має кадастровий номер 1412337200:01:015:0745 використовується для ведення садівництва та передана у приватну власність (а. с. 18-22).

Також встановлено, що державний акт на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0.04651 га, кадастровий номер:1412337200:01:015:0745, що розташована в АДРЕСА_1 позивачкою було втрачено.

Листом Управління держкомагенства у м Маріуполі Донецької області № 2013/2117 від 10.06.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі дублікату державного акту на право власності на земельну ділянку з посиланням на набрання чинності 01.01.2013 року Закону України «Про держаний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року, згідно якого видача державних актів на право власності на земельну ділянку не здійснюється (а. с. 23).

Відділом Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Маріупольського міського управління юстиції листом за № 1670/4.6-05 від 22.06.2013 року позивачці також було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку з огляду на те, що ОСОБА_1 не надано документу, що підтверджує її право власності на землю, рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права власності на зазначене нерухоме майно ( а. с. 24).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у випадку втрати ним документу, підтверджуючого його право власності.

У зазначеній нормі передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Вимоги про визнання права власності є необхідною умовою для досягнення позивачем, зокрема, мети позову - отримання правовстановлюючих документів на майно.

Земельні кодекси України, в редакції 1990 та 2001 років передбачали, що документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку є державний акт.

З прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр", який введений в дію 01 січня 2013 року, видача державних актів не здійснюється.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права позивачки, що є передумовою для застосування ст. 392 ЦК України, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, правовстановлюючий документ на яку був нею втрачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не прийняв до уваги вимоги п. 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабміну України № 868 від 17.10.2013 року, згідно якого ОСОБА_1 могла отримати від державного реєстратора свідоцтво на заміну втраченого державного акту без звернення до суду, є неспроможними, оскільки зазначений порядок вступив в дію після ухвалення оскаржуваного рішення .

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Донецької області відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: