Рішення

від 10.10.2014 по справі 918/1465/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2014 р. Справа № 918/1465/13/2475/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс", м. Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЛІОНІС", м. Рівне, вул. Соборна 11

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача "ПАТ "Креді Агріколь Банк", м. Київ

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 1-04/2013 від 14.05.2013 року, укладеного між ТОВ "Ліоніс" та ТОВ "ФІРМА ЛІОНІС", та зобов'язання звільнити приміщення.

представники:

від позивача - Прокопчук О.П.;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід судді не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (ліквідатор ТОВ "Ліоніс") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЛІОНІС" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 1-04/2013 від 14.05.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЛІОНІС", та зобов'язання звільнити приміщення. Крім того, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (ліквідатор ТОВ "Ліоніс") подав клопотання в якому просить суд відстрочити сплату судового збору за подання вказаного позову до ухвалення рішення у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 04 серпня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1465/13/ 2475/14, розгляд якої призначено на 26 серпня 2014 року.

Також, вищезазначеною ухвалою відстрочено сплату судового збору Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" за подачу даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.08.2014 року розгляд справи відкладено на 09.09.2014 р. у зв`язку з нез'явленням представників сторін.

26 серпня 2014 року позивачем на адресу суду було надіслано витребувані документи ухвалою суду від 04.08.2014 року, та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.09.2014 року розгляд справи відкладено на 30.09.2014 року, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, "ПАТ "Креді Агріколь Банк" та витребувано додаткові докази.

25 вересня 2014 року від представника "ПАТ "Креді Агріколь Банк" надійшла заява від 23.09.2014 року. Відповідно до змісту поданої заяви "ПАТ "Креді Агріколь Банк" підтримує заявлені ліквідатором позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди будівлі ресторану "Ліон" та просить розглянути справу у відсутності представника "ПАТ "Креді Агріколь Банк".

У судове засідання 30.09.2014 року представник відповідача повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 30.09.2014 року ліквідатор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з нез'явленням представника відповідача та подав в судовому засіданні клопотання від 30.09.2014 року (вхідний номер канцелярії 3137/14) в якому просить продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.09.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 10.10.2014 року.

У судові засідання призначені на 26.08.2014 року, 09.09.2014 року, 30.09.2014 року та 10.10.2014 року представник відповідача жодного разу не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.

10 жовтня 2014 року від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині позовних вимог щодо зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю " Фірма Ліоніс" (ІК 38714363) звільнити частину нежитлового приміщення (ресторану "Ліон") загальною площею 25 м 2 , що знаходиться за адресою вул. Соборна 11б, м. Рівне.

В судовому засіданні ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників в судовому засіданні, суд встановив наступне.

14 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (ІК 23305216) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ліоніс" було підписано договір оренди нежитлового приміщення (частину ресторану "Ліон"). При цьому загальна площа ресторану становить 297,8 м 2 , а орендовано згідно договору - 25 м 2 .

12 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР" було укладено договір іпотеки № 42/1.

В подальшому вищевказане майно перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" зі збереженням обтяжень.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2013 року порушено провадження у справі №918/1465/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніc" (ІК 23305216).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.04.2014 року ліквідатором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніc" призначено арбітражного керуючого Прокопчука Олега Михайловича.

Будівля ресторану "Ліон" являється предметом забезпечення Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" і не включена до ліквідаційної маси банкрута (ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор звернувся листом від 19.06.2014 року 3 02-09/303 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ліоніc" (орендаря) з вимогами щодо спірного майна.

Листом від 27.06.2014 року орендар відмовився від виконання вимог викладених в листі від 19.06.2014 року № 02-09/303.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями) за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Як вже було зазначено вище, 12.02.2008 року між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ «САЛАМАНДЕР» було укладено договір іпотеки №42/1, в подальшому вищевказане майно перейшло до ТОВ «Ліоніс» зі збереженням обтяжень.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення договору оренди згода іпотекодержателем не надавалась.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями) за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

З огляду на викладене, оскільки іпотекодержателем ПАТ "Креді Агріколь Банк" не було надано згоди на укладення оспореного договору оренди, такий договір є недійсним в силу закону (ст.12 Закону України "Про іпотеку") - нікчемним.

Щодо заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" про зменшення позовних вимог в частині позовних вимог щодо зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ліоніс" звільнити частину нежитлового приміщення (ресторану "Ліон") загальною площею 25 м 2 , що знаходиться за адресою вул. Соборна 11б, м. Рівне, то така підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В період розгляду Господарським судом Рівненської області судової справи № 918/1465/13/2475/14 організатором аукціону УТБ «Україна-Захід» було проведено аукціон з купівлі-продажу будівлі ресторану «Ліон», що є предметом оренди за спірним правочином.

Таким чином, за результатами аукціону право власності на спірне майно перейшло у власність іншої особи, та на даний час позивачу не належить.

Зазначена обставина виключає можливість реалізації позивачем рішення суду в частині позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ «Фірма Ліоніс» звільнити частину нежитлового приміщення (ресторану «ЛІОН») загальною площею 25 м 2 , що знаходиться за адресою вул. Соборна, 11б, м. Рівне, оскільки як вже було зазначено вище нежитлове приміщення оренда якого була предметом оспореного договору за станом на день розгляду справи вже не належить ТОВ "Ліоніс".

Окрім того, слід зазначити, що будівля ресторану «Ліон» є предметом забезпечення ПАТ «Креді Агріколь банк» і не включена до ліквідаційної маси банкрута (ч.4 ст.42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 1-04/2013 від 14.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЛІОНІС".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЛІОНІС" (33028, м. Рівне, вул.Соборна, 11, ідентифікаційний код 38714363) в доход Державного бюджету України 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 жовтня 2014 року.

Суддя Трускавецький В.П.