Ухвала

від 23.10.2014 по справі 817/2084/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"23" жовтня 2014 р. Справа № 817/2084/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представників позивача Голубокої Т.В., Папушиної Н.А.

представника відповідача Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" вересня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № № 0001442201, 0001452201, 0001462201 від 11.07.2014 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 11.07.2014 року № 0001442201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 1137457,50 грн., з яких: 758305,00 грн. - за основним платежем; 379152,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 11.07.2014 року № 0001452201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 779808,00 грн., з яких: 519872,00 грн. - за основним платежем; 259936,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 11.07.2014 року № 0001462201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 203374,00 грн.

Стягнуто на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 11.07.2014 року № 0001442201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 1137457 грн. 50 коп., з яких: 758 305 грн. - за основним платежем; 379 152 грн.50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 01.07.2017 року № 406/17-16-22-01/37022936;

від 11.07.2014 року № 0001452201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 779 808 грн., з яких: 519 872 грн. - за основним платежем; 259 936 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 01.07.2017 року №406/17-16-22-01/37022936;

від 11.07.2014 року № 0001462201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 203 374 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів правомірність оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" є юридичною особою, що зареєстрована 18.03.2010 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, як платник податків перебуває на обліку органах державної податкової служби з 19.03.2010 року за № 23/5724, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.03.2010 року (свідоцтво № 200024209).

Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; оптова торгівля хімічними продуктами (основний); вантажний автомобільний транспорт.

У травні 2014 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 20.05.2014 року за № 360, від 17.06.2014 року № 457 та згідно направлень на перевірку від 02.06.2014 року № 332/17-16-22-01; № 327/17-16-22-01; № 333/99/17-16-17-01; № 35/331/17-16-22-04; від 17.06.2014 року №368/17/16/17-01, № 369/17-16-01 посадовими особами податкової служби було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (код за ЄДРПОУ 37022936) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року (акт перевірки від 01.07.2014 року № 406/17/16-22-01/37022936 від 01.07.2014 року.

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку, про порушення позивачем

- п.44.1 ст.44 розділу II, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 ст.138, п.138.4, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 2 638 811 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 519 842 грн. в тому числі за: 3 кв. 2013 року в сумі 150 881 грн., 4 кв. 2013 року в сумі 43 346 грн., 2013 рік в сумі 325 645 грн.,

- п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, пп."б" п.198.5, п.198.5, абз.1 п.198.6, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов'язання всього в сумі 592 445 грн. та завищено податковий кредит всього в сумі 369 234 грн., що призвело до: - заниження податку на додану вартість всього в сумі 758 305 грн. в т.ч. за: січень 2013 року в сумі 17 984 грн., лютий 2013 року в сумі 53 554 грн., квітень 2013 року в сумі 183 366 грн., травень 2013 року в сумі 10 455 грн., червень 2013 року в сумі 17 547 грн., липень 2013 року у сумі 11 456 грн., серпень 2013 року у сумі 396 027 грн., вересень 2013 року у сумі 27 955 грн., жовтень 2013 року в сумі 39 961 грн.;

- завищення значення р.19 Декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" всього в сумі 203 374 грн., в т.ч. за грудень 2013 року у сумі 203 374 грн.

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп."а", пп"г" пп.164., п.164.5 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1. п.168.1 п.168, п.171.2 ст.171 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ. В результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період що перевірявся на загальну суму 2 859,25 грн., в тому числі за 2012 рік - 343,22 грн., за 2013 рік - 2 516,03 грн.

- розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового

розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум

утриманого з них податку" в редакції затвердженої Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. № 46/18784, відповідно до статті 51 глави 2, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами і доповненнями, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за З квартал 2012 р. за 2,3,4 квартали 2013 р.;

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст. 54, п.168.1 ст.168, п.171.1. та п.176.2 ст.176

Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме: перевіркою встановлено не подання платіжного доручення (неперерахування до бюджету) належного до сплати податку на доходи фізичних осіб по термінам: 02.11.2012 р. в сумі 67,05 грн. та 04.12.2012 р. в сумі 23,93 грн.;

- пп.234.1.6 п.234.1 ст.234 Розділу VII Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами і доповненнями по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти визначення збору за першу реєстрацію транспортних засобів в періоді, що перевірявся, а саме: не вірно застосовано ставку збору, в наслідок чого занижено податкове зобов'язання по збору за першу реєстрацію транспортного засобу на суму 135,91 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач 08.07.2014 р. подав до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області заперечення на висновки в акті перевірки та копії документів, які, як зазначено в акті перевірки нібито відсутні у позивача.

За результатами розгляду заперечень Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області надіслала на адресу позивача відповідь від 10.07.2014 р. № 12746/17-16-22-01, згідно якої в ході розгляду заперечень було викладено в новій редакції текст акту перевірки на стор.5, 43.

Як вбачається з матеріалів справи, за своєю правовою суттю, вказані правки стосувалися лише виправлення описки щодо донарахованої податковим органом суми з податку на прибуток - не 519 842,00 грн., а 519 872,00 грн. В іншому, всі висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0001442201 від 11.07.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 137 457,50 грн., з яких: 758 305,00 грн. - за основним платежем, 379 152,50 грн. - за штрафними санкціями;

- форми "Р" № 0001452201 від 11.07.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 779 808,00 грн, з яких: 519 872,00 грн. - за основним платежем, 259 936,00 грн. - за штрафними санкціями;

- форми "В4" № 0001462201 від 11.07.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 203 374,00 грн.;

- форми "Р" № 0042001742 від 11.07.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 581,93 грн., з яких: 2 859,25 грн. - за основним платежем, 2 722,68 грн. - за штрафними санкціями;

- форми "Р" № 0043001742 від 11.07.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за першу реєстрацію транспортних засобів у сумі 169,89 грн., з яких: 135,91 грн. - за основним платежем, 33,98 грн. - за штрафними санкціями (не оскаржується).

Частково не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

А саме, в даній справі оскаржуються податкові повідомлення-рішення: від 11.07.2014 року форми "Р" № 00014422014; від 11.07.2014 р. форми "Р" № 0001452201; від 11.07.2014 року форми "В4" № 0001462201.

Щодо господарських відносин ТОВ "Захід Агробізнес" з ПрАТ "Украгро НПК" колегія суддів зазначає слідуюче.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПрАТ "Украгро НПК" є юридичною особою, що зареєстрована 28.03.2002 року, відомості про припинення юридичної особи - відсутні.

В лютому 2013 року між позивачем (покупець) та ПрАТ "Украгро НПК" (постачальник) було укладено Договір поставки № ЗА 1/04.02.13 від 04.02.2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором строки покупцеві товар (аміачну селітру), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар. Загальна вартість товару 911 200,00 грн, в т.ч. ПДВ. Поставка товару за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах CPT Фрахт/перевезення оплачені до - станції Володимир-Волинський Львівської залізниці. Поставка товару здійснюється на умовах повної передоплати.

Факт поставки за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: від 31.03.2013 року № К1657, від 01.04.2013 року № К1658, від 02.04.2013 року № К1659, від 03.04.2013 року № К1701, згідно яких загальна сума поставленого товару становить: 748 166 грн., ПДВ-149 634 грн.

Судом встановлено, що у позивача на придбаний товар наявні сертифікати якості від 31.03.2013 року № Ж11-1912, від 31.03.2013 року, № Ж11-1918 від 31.03.2013 року, від 01.04.2013 року № Ж11-1940, від 03.04.2013 року № Ж11-1964.

В оплату за вказаний товар позивач перерахував на рахунок ПрАТ "Украгро НПК" кошти згідно рахунку від 04.02.2013 року № К123 на загальну суму 748 166 грн., ПДВ-149634 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.02.2013 року та від 07.02.2013 року.

За вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПрАТ "Украгро НПК" податкові накладні від 05.02.2013 року № 206, від 06.02.2013 року № 348, від 07.02.2013 року № 360, розрахунок коригування до податкової накладної № 360.

Транспортування товару здійснювалося згідно залізничних накладних від 31.03.2013 року, 01.04.2013 року, 02.04.2013 року, 03.04.2013 року, в яких відправником зазначено ПАТ "Рівнеазот", одержувачем ТОВ "Прогрес", станція відправлення ст.Обарів, станція призначення - Володимир-Волинський.

Придбаний у ПрАТ "Украгро НПК" товар (селітра аміачна) був реалізований позивачем для ТОВ "Прогрес" згідно Договору поставки від 04.02.2013 року № 4ззр. За умовами вказаного договору позивач (постачальник) зобов'язується поставити для ТОВ "Прогрес" товар (аміачну селітру) загальною вартістю 1 026 000,00грн., а покупець зобов'язується оплатити та прийняти цей товар. Поставка за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах CPT "Фрахт/перевезення оплачені до - станції Володимир-Волинський Львівської залізниці. Поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати. Поставка товару для ТОВ "Прогрес" відбувалася згідно видаткових накладних від 05.04.2013 року № 113, від 05.04.2013 року № 115, довіреності від 05.04.2013 року № 107 на загальну суму 916 560 грн., в т.ч. ПДВ. В оплату вказаного товару ТОВ "Прогрес" було перераховано кошти на рахунок ПрАТ "Украгро НПК" згідно банківських виписок від 05.02.2013 року, 06.02.2013 року, 20.02.2013 року, 20.03.2013 року, 10.04.2013 року, 25.04.2013 року, 07.08.2013 року, 09.08.2013 року на загальну суму 916 560 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з даними акта перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату товару включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість у розмірі 149 634 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПрАТ "Украгро НПК", включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Як встановлено судом першої інстанції ПАТ "Рівнеазот" дійсно мало господарські взаємовідносини з ТОВ "НФ Трейдінг Україна" на підставі договору від 14.12.12 року № ОД 1427, про що зазначено у залізничних накладних від 31.03.2013 року, 01.04.2013 року, 02.04.2013 року, 03.04.2013 року. Згідно вказаних залізничних накладних ПАТ "Рівнеазот" є відправником товару. Зазначення у вказаних накладних ТОВ "Прогрес", як отримувача товару, було здійснено на підставі Інструкції на відвантаження продукції, наданої ТОВ "НФ Трейдінг Україна". У вказаний період у ПАТ "Рівнеазот" були відсутні будь-які господарські відносини із ТОВ "Прогрес".

Як зазначено в листі ПрАТ "Украгро НПК" від 18.08.2014 року № 450, аміачну селітру ПрАТ "Украгро НПК" придбало у ТОВ "НФ Трейдінг Україна", вантажовідправник придбаного товару - ПАТ "Рівнеазот", умови поставки СРТ станція покупця. Вказаний товар ПрАТ "Украгро НПК" реалізував для ТОВ "Захід Агробізнес" згідно Договору поставки від 04.02.2013 року № ЗА 1/04.02.13. Товар відвантажувався залізничним транспортом, відповідно до одержаної транспортної інструкції-листа ТОВ "Захід Агробізнес" вантажоодержувачем був ТОВ "Прогрес".

Щодо господарських відносин ТОВ "Захід Агробізнес" з ТОВ "Мілком" колегія суддів зазначає слідуюче.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілком" є юридичною особою, що зареєстрована 15.11.2001 року, відомості про припинення юридичної особи - відсутні.

В серпні 2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Мілком" (постачальник) було укладено Договір поставки від 06.08.2013 року № 22, згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар згідно специфікацій до договору. Згідно специфікації від 06.08.2013 р. № 1 до договору ТОВ "Мілком" поставляє позивачу продукцію (нітроамофоску) загальною вартістю 555 152,00 грн. на умовах СРТ - станція призначення: станція Володимир-Волинський. Львівська ЗД на умовах 100% передоплати. Згідно специфікації від 06.08.2013 року № 2 до договору ТОВ "Мілком" поставляє позивачу продукцію (нітроамофоску) загальною вартістю 309 808,00 грн. на умовах СРТ - станція призначення: станція Володимир Волинський. Львівська ЗД на умовах 100% передоплати.

Факт поставки за вказаним договором підтверджується видатковими накладними від 21.08.2013 року № РН-0000063, від 20.08.2013 року № 0000069, згідно яких загальна сума поставленого товару становить 709 093,00 грн., ПДВ - 141 818,00 грн.

В оплату за вказаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Мілком" кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.08.2013 року, 08.08.2013 року.

За вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Мілком" податкові накладні від 07.08.2013 року № 10, від 07.08.2013 року № 11, від 08.08.2013 року №14.

Транспортування товару здійснювалося згідно залізничних накладних від 16.08.2013 року, 20.08.2013 року, в яких відправником зазначено ТОВ "БНХ Україна", одержувачем ТОВ "Прогрес", станція відправлення - ст.Бахмач Пасажирський, станція призначення - Володимир-Волинський.

Придбаний у ТОВ "Мілком" товар (нітроамофоска) був реалізований позивачем для ТОВ "Прогрес" згідно Договору поставки від 04.02.2013 року № 4ззр та специфікації від 06.08.2013 року № 2, згідно яких сторони домовилися про поставку нітроамофоски загальною вартістю 872 440,00 грн., в т.ч. ПДВ. Поставка товару для ТОВ "Прогрес" відбувалася згідно видаткової накладної від 22.08.2013 року № 536 на суму 858 294,98 грн., в т.ч. ПДВ та довіреності від 22.08.2013 року № 329. В оплату вказаного товару ТОВ "Прогрес" перерахувало кошти на рахунок ТОВ "Захід Агробізнес" згідно банківських виписок від 07.08.2013 року та 09.08.2013 року.

Згідно з даними акта перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 витрати на оплату товару включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість у розмірі 141 818,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Мілком", включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та ПрАТ "Украгро НПК", ТОВ "Мілком", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457: вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно пункту 1.2 розділу 1 Наказу Міністерства транспорту України "Правила оформлення перевізних документів" від 21 листопада 2000 року N 644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що залізничні накладні є документами, які засвідчують факт поставки не відповідає вказаним положенням, так як залізничні накладні вказують на залізничне транспортування товару, а факт поставки засвідчує підписання видаткових накладних, що зумовлює зміну майнового стану платників.

Колегія суддів вважає, що податковий орган помилково ототожнює вантажовідправників ПАТ "Рівнеазот" та ТОВ "БНХ Україна", які зазначені у залізничних накладних, з власником товару, в той час, як відповідно до умов вищеназваних договорів та положень нормативно-правових актів ПАТ "Рівнеазот" та ТОВ "БНХ Україна" в даному випадку виступили як вантажовідправники.

Відповідно до частини 2 статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, відповідно до яких первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи оформлені з дотриманням вищеназваних реквізитів, складені особами, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У вказаних документах зазначено населений пункт, у якому вони були складені. Зазначені в матеріалах перевірки недоліки первинних документів (невказання посади особи, яка підписувала документ) не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки, наявність прізвища директора, його підпису та печаток підприємства на цих документах дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань.

Згідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено підпунктом 198.2, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, підтверджується документально господарські операції позивача з ПрАТ "Украгро НПК", ТОВ "Мілком", валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем у відповідності до норм чинного податкового законодавства на підставі господарської операції, яка відбувалася фактично. Тому висновки позивача про безпідставне формування валових витрат в сумі та податкового кредиту не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та повністю спростовані позивачем та долученими документами.

З приводу господарських операцій з постачання позивачу товару ДП "Агроцентр Єврохім-Україна" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДП "Агроцентр Єврохім-Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 30.08.2004 року, відомості про припинення юридичної особи - відсутні.

В березні 2013 року між позивачем (покупець) та ДП "Агроцентр Єврохім-Україна" (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу від 04.03.2013 року, згідно якого продавець поставляє мінеральні добрива, а покупець приймає цей товар на умовах, викладених у додатках до договору. Згідно Додатку №1 до Договору продавець передає покупцю товар Добриво складне азотно-фосфорно-калійне загальною вартістю 196000,00грн, строк відвантаження - березень 2013 року, умови оплати - 100% передоплата згідно рахунку.

Факт поставки за вказаним договором підтверджується видатковою накладною від 11.03.2013 року № 281984 та довіреністю від 05.03.2013 року № 29, згідно яких сума поставленого товару становить 196 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-32 666,67 грн. У позивача на придбаний товар наявний сертифікат якості від 19.05.2012 року № 175.

В оплату за вказаний товар позивач перерахував згідно рахунку від 04.03.2013 року кошти на загальну суму 196 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.03.2013 року.

За вказаною господарською операцією позивач отримав від ДП "Агроцентр Єврохім-Україна" податкову накладну від 05.03.2013 року № 88.

Транспортування товару здійснювалося згідно товарно-транспортних накладних від 11.03.2013 року, згідно яких замовником (платником) виступив ТОВ "Захід Агробізнес", автопідприємством (перевізником) виступив ПСП "Хлібороб", а вантажовідправником - ДП "Агроцентр Єврохім-Україна".

Згідно з даними акта перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату товару включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість у розмірі 32667 грн. на підставі податкових накладних, виданих ДП "Агроцентр Єврохім-Україна", включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та ДП "Агроцентр Єврохім-Україна", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 року, на який покликається відповідач в акті перевірки (стор.16-17 акту) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно п.24 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) правила перевезень мінеральних добрив, хімічних засобів меліорації грунтів та продукції неорганічної хімії. Зважаючи на те, що практично всі ці вантажі є небезпечними, особливості перевезення їх розглядаються у Правилах перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Поряд з тим, суд зазначає, що згідно пункту 2.1.-2.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженого Наказом МВС від 26.07.2004 року № 822 (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група упаковки. Для вибухових речовин додатково визначається група сумісності. Відповідно до конкретних найменувань та властивостей для речовин або виробів згідно з переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (ECE/TRANS/175 (Vol.I) визначається номер ООН, клас (підклас) небезпеки, вид додаткової небезпеки та група упаковки. Якщо вироби або речовина не зазначені конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (994_217) (ECE/TRANS/175 (Vol. I), вони повинні бути класифіковані за результатами випробувань. Термін класифікації хімічної речовини не повинен перевищувати визначеного технологією.

Відповідно до пункту 10.1. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженого Наказом МВС від 26.07.2004 року № 822 (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи:

а) заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи);

б) ДОПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами пункту 9.1 цих Правил;

г) письмові інструкції у разі аварії чи надзвичайної ситуації;

ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

д) у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних органів, відповідні копії цього погодження або дозволу.

В матеріалах справи міститься наданий відповідачем лист УМВС України в Рівненській області від 12.06.2014 року № 35/3-3600 відповідно до якого, відділом ДАІ УМВС України в Рівненській області свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів ПСП "Хлібороб" не видавалися. 28.02.2014 року відділенням ДАІ Рівненського МВ УМВС видано для ТОВ "Захід Агробізнес" свідоцтво про допущення транспортного засобу - автомобіля "Мерседес-Бенц Атего" н.з. ВК 3441 до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься наданий позивачем лист УМВС України в Рівненській області від 15.08.2013 року № 1/43зі відповідно до якого, у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) речовина або виріб під найменуванням "добриво нітроамофос (добриво складне азотно-фосфорно-калійне)" відсутні. Оскільки, у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) речовина або виріб під найменуванням "добриво нітроамофос (добриво складне азотно-фосфорно-калійне)" відсутні, то погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України, не потрібне.

За недоведеності відповідачем того факту, що товар, що перевозився (добриво нітроамофос (добриво складне азотно-фосфорно-калійне) відноситься до небезпечних вантажів, суд не погоджується з висновками податкового органу про необхідне погодження перевезення вказаного вантажу органами ДАІ.

Як встановлено під час судового розгляду, наявні у позивача товарно-транспортні накладних від 11.03.2013 року відповідають вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Зважаючи на це, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Також згідно вимог ПК України товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

З приводу господарських операцій з постачання позивачу товару ТОВ "Дорсет" колегія суддів зазначає слідуюче.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Дорсет" є юридичною особою, що зареєстрована 27.03.2013 року, відомості про припинення юридичної особи - відсутні.

В липні 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Дорсет" (перевізник) було укладено Договір-заявку від 08.07.2013 року №0708 та Договір-заявку від 29.07.2013 року №0729, згідно яких сторони домовилися про виконання перевезення грузу автотранспортом за маршрутом м.Біла Церква - м. Київ, м. Кролевець (Договір-заявка №0708) та м.Обухів- м.Кролевець (Договір-заявка №0729). Товар, що перевозився - ЗЗР, бочки. Вартість послуг 3300,00 грн., в т.ч. ПДВ (Договір-заявка №0708) та 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ (Договір-заявка №0729).

Факт надання транспортно-експедиційних послуг за вказаними договорами підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 09.07.2013 року, товарно-транспортною накладною від 08.07.2013 року № 408 (Договір-заявка № 0708) та актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2013 рку, товарно-транспортною накладною від 29.07.2013 року № 5341 (Договір-заявка № 0729).

В оплату за вказані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ "Дорсет" кошти згідно рахунків-фактур від 08.07.2013 року № 0708, від 29.07.2013 року № 0729. Загальна вартість перерахованих коштів - 6 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.07.2013 року, 30.07.2013 року.

За вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Дорсет" податкові накладні від 09.07.2013 року № 62, від 06.02.2013 року № 348, від 30.07.2013 року № 166.

Товар, щодо якого ТОВ "Дорсет" надав транспортно-експедиційні послуги, постачався для покупців позивача за Договором поставки № 26-ззр/с засобів захисту рослин від 26 червня 2013 року, укладеним із ТОВ "Черешеньки", Договором поставки № 29-ззр/с засобів захисту рослин від 09.07.2013 року, укладеним із СТОВ "Полісся", Договором поставки №25-ззр/с засобів захисту рослин від 26.06.2013 року, укладеним із ТОВ "Буйвалівське", Договором поставки № 31-ззр/с засобів захисту рослин від 09.07.2013 року, укладеним із ТОВ "Добробут", Договором поставки № 32-ззр/с засобів захисту рослин від 09.07.2013 року, укладеним із ТПК "Агроінвест+".

Згідно з даними акта перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 витрати на оплату транспортно-експедиційних послуг були включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість у розмірі 1 000,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Дорсет", включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Так в акті перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 зазначено, що згідно акту № 388/2200/38664103 від 31.10.2013 року "Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Дорсет" (код за ЄДРПОУ 38664103) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Рема" ( код ЄДРПОУ 31907065), ТОВ "Атіква" (код ЄДРПОУ 32736727), ТОВ "Компанія Тітал" (код ЄДРПОУ 24571799), ТОВ "Левант" (код ЄДРПОУ 31416490), ТОВ "Мастербуд-К" (код ЄДРПОУ 33151965), ТОВ "Днепрострой" (код ЄДРПОУ 30602474), ТОВ "БК Фішер" (код ЄДРПОУ 38119135), ТОВ "Тандем ЛТД" (код ЄДРПОУ 21998913) за період липень 2013 року.", складеного ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, випливають висновки про відсутність у ТОВ "Дорсет" об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів, робіт, послуг у червні 2013 року та продажу товарів, послуг за липень 2013 року в розумінні ст.135,138,185, 188 ПК України.

Проте, судом враховано те, що акт перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 не містить ні викладення змісту порушень та посилань на первинні документи, на підставі яких вчинено записи, ні докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Проте констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Це є порушенням пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стосовно того, що у ТОВ "Дорсет" відсутні будь-які транспортні засоби, то суд зазначає, що в разі відсутності транспортних засобів, підприємство не позбавлено можливості залучати інші транспортні засоби на основі договорів оренди тощо.

Також податковим органом не надано жодних доказів тому, що позивачем та ТОВ "Дорсет" було допущено порушення порядку перевезення небезпечних вантажів. Натомість в матеріалах справи знаходиться акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері захисту рослин, складеного Державною фітосанітарною інспекцією Рівненської області від 25.04.2014 року № 75/17-04/000004., із стор. 2, 5 якого вбачається, що перевіркою було охоплено питання додержання позивачем регламентів зберігання, транспортування, застосування та торгівля засобами захисту рослин, порушень під час перевірки не виявлено.

Вiдповiдно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Мiнтрансу України вiд 14.10.1997 № 367 (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.

Щодо права позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за транспортно-експедиційними послугами, то вiдповiдно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разi здiйснення операцiй з придбання або виготовлення товарiв (у тому числi в разi їх ввезення на митну територiю України) та послуг. Податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг (у разi здiйснення контрольованих операцiй - не вище рiвня звичайних цiн, визначених вiдповiдно до статті 39 Податкового Кодексу України ) та складається з сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового Кодексу України , протягом такого звiтного перiоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України ).

З приводу господарських операцій з постачання позивачу товару ТОВ "АПН ЛТД" колегія суддів зазначає слідуюче.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "АПН ЛТД" є юридичною особою, що зареєстрована 04.06.1993 року, відомості про припинення юридичної особи відсутні.

У листопаді 2012 року між позивачем (покупцем) та ТОВ "АПН ЛТД" було укладено договір поставки від 07.11.2012 року № 45/11-12, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Загальна сума поставки 1 000 000,00 грн. Товар постачається покупцю почастково завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів постачальника.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними від 07.11.2012 року № РН-0000775, від 12.11.2012 року № РН-0000791, від 14.11.2012 року № РН0000797, від 19.11.2012 року № РН 0000803 на загальну суму 179 530,25 грн., в т.ч. ПДВ. Оплата за вказаний товар була проведена згідно платіжних доручень від 07.11.2012 року, від 12.11.2012 року, від 14.11.2012 року, від 19.11.2012 року на загальну суму 179 530,25 грн., в т.ч. ПДВ.

Протягом вересня-листопада 2012 року позивач укладав договори на перевезення вантажу, зокрема Договір перевезення вантажу від 20.10.2012 року, укладений із ФОП ОСОБА_8, Договір перевезення вантажу від 01.11.2012 року, укладений із ФОП ОСОБА_9, Договір перевезення вантажу від 01.11.2012 року, укладений із ФОП ОСОБА_10, Договір на виконання робіт від 24.09.2012 року, укладений із ТОВ "Агролюкс", Договір перевезення вантажу від 01.11.2012 року, укладений із ФОП ОСОБА_11, Договір перевезення вантажу від 25.09.2012 року, укладений між із ПАТ "Мізоцьке РТП", Договір перевезення вантажу від 20.09.2012 року, укладений із ТОВ ФГ "Металіст". Згідно умов вказаних договорів позивач за свій рахунок повинен забезпечити Перевізника дизельним паливом і його безперебійним постачанням техніку Перевізника, необхідним для здійснення перевезення вантажу, при цьому паливо повинне відповідати діючим на території України технологічним вимогам ГОСТам. Об'єм дизельного палива видається згідно норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 (із змінами і доповненнями, останні з яких унесено наказом Міністерства інфраструктури України від 24 січня 2012 року № 36), для певного автомобіля. Дизельне паливо, видається Перевізнику в момент прибуття під завантаження автомобіля.

Придбане пальне у ТОВ "АПН ЛТД" було списано позивачем на підставі:

- розрахунків списання паливно-мастильних матеріалів ПММ за жовтень-листопад 2012 року (автомобіль ЗІЛ ВК НОМЕР_20 номер причепа НОМЕР_16), за жовтень-листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_6 номер причепа НОМЕР_15), за листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_7), за листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_8), за листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_9 номер причепа НОМЕР_21), за вересень-листопад 2012 року (Комбайн Моро, державний номер НОМЕР_10 ), за листопад 2012 року (автомобіль КАМАЗ НОМЕР_19 номер причепа НОМЕР_18), за жовтень-листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_11 номер причепа НОМЕР_17), за вересень-листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_12 номер причепа НОМЕР_22), за вересень-листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_13 номер причепа НОМЕР_23), за вересень-листопад 2012 року (автомобіль НОМЕР_14 номер причепа НОМЕР_24),

- лімітно-забірних карток на видачу матеріальних цінностей (ПММ) від 19.10.2012 року № 6, від 10.10.2012 року № 7, від 09.11.2012 року № 5, від 28.09.2012 року № 9, від 30.11.2012 року № Г-58, від 04.10.2012 року № 3, від 25.10.2012 року № 4, від 10.10.2012 року № 1, від 04.10.2012 року № 2, від 30.11.2012 року № М/11/01;

- актів списання товарів від 30.11.2012 року № 94, від 30.11.2012 року № 93, від 27.11.2012 року № 92;

- актів здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2012 року № Б-145, від 30.11.2012 року № БІІ/115, від 30.11.2012 року № САД/158, від 15.10.2012 року № 355, від 20.11.2012 року № 369, № 207 від 30.11.2012 року, укладених з вищенаведеними перевізниками.

Як зазначив представник позивача заправка автомобілів перевізників відбувалася у присутності представника ТОВ "Захід Агробізнес" на АЗС ТОВ "АПН ЛТД" на умовах безготівкової оплати. З досліджених судом письмових доказів та з наданого суду договору оренди АЗС від 01.06.2012 року № 20 встановлено, що у ТОВ "АПН ЛТД" наявні виробничі потужності, які дозволяють проводити таку заправку транспортних засобів.

За вищенаведених обставин, покликання представника відповідача про те, що витрати позивача не підтверджені відповідними належними документами, зокрема товарно-транспортними накладними, що підтверджують обставини транспортування нафтопродуктів від продавця до покупця, є необґрунтованими, адже їх оформлення для вказаних господарських операцій не є необхідним. Вказане випливає з того, що товар отримувався позивачем у ТОВ "АПН ЛТД" на виробничих потужностях останнього відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року N 281/171/578/155.

Згідно з даними акта перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 списання ПММ було включено позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображено у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість у розмірі 29 922 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "АПН ЛТД", включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Щодо виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції спільно з ПСП "Хлібороб" колегія суддів зазначає слідуюче.

В акті перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 зазначено, що в порушення статті 14.1.27., статті 138.4. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами і доповненнями) позивачем було включено до складу витрат витрати по спільному вирощуванню з ПСП "Хлібороб" буряку цукрового в сумі 768 399 грн., в тому числі: в 3 кв. 2012 року в сумі 718 479 грн.; в 4 кв. 2012 року в сумі 49 920 грн.

В липні 2011 року між позивачем (замовник) та ПСП "Хлібороб" (виконавець) було укладено Договір про виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції від 11.07.2011 року № 1, згідно якого виконавець зобов'язується виконувати роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції (цукрового буряку), а замовник зобов'язується приймати виконані роботи та оплачувати їх вартість на умовах даного договору. Замовник зобов'язується забезпечити виконавця матеріальними ресурсами, необхідними для виконання даного договору, прийняти від виконавця всю вирощену продукцію, оплатити роботу виконавця.

В акті перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936, було зазначено про те, що ТОВ "Захід Агробізнес" передавало засоби захисту рослин, мінеральні добрива та інші ТМЦ для ПСП "Хлібороб". В свою чергу ПСП "Хлібороб" вчинило дії по вирощуванню цукрового буряку та передачі його для ТОВ "Захід Агробізнес" для переробки на цукор у 2012 році. Реалізація цукру відбулася у 2013 році.

Посилаючись на кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку по формуванню Дебету 23 "Незавершене виробництво" з кредиту рахунків 203 "Пальне", 206 "Сировина, передана на переробку", 685 "Розрахунки з іншими постачальниками та підрядниками", що відображені в картках бухгалтерського обліку та аналізах рахунку в бухгалтерському обліку позивача, податковий орган стверджував про порушення підпункту 14.1.27 статті 14, пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами і доповненнями).

Податковий орган наполягав на тому, що позивачем витрати по спільному вирощуванні були відображені у 2012 році (тобто в процесі спільного вирощування), зокрема включено до складу валових витрат витрати по спільному вирощуванню буряку цукрового в сумі 768 399 грн., у т.ч.: в 3 кв. 2012 року в сумі 718 479 грн.; в 4 кв. 2012 року в сумі 49 920 грн. Однак, такі витрати на думку податкового органу мали би бути відображені у 2013 році в тому звітному періоді, в якому буде отримано дохід від реалізації цукрового буряку.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача від 08.07.2014 року, карток рахунків №№ 27, 206, 281, 231 рахунок 23 "Незавершене виробництво" позивачем використовувався для формування виробничих витрат з ціллю визначення собівартості цукрового буряку. В бухгалтерському обліку операція з передачі коренеплодів цукрового буряка для переробки на цукор була відображена як Дт 206 Кт 27, використання коренеплоди в переробці - Дт 23 Кт206, формування собівартості цукру після переробки цукрових буряків - Дт 281 "Товари" Кт 23.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, Плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року (клас 2. Запаси), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 вказані операції по рахунку 23 не формують витрат, що відносяться на фінансовий результат. Таким чином, жоден із вищезазначених рахунків не бере участі у формуванні витрат до валових, оскільки всі вони відносяться до класу "ЗАПАСИ".

Натомість позивачем надано суду картку бухгалтерського обліку рахунку 281 "Товари", де за дебетом даного рахунку відображається надходження цукрового буряку, а за кредитом - реалізація, яка підтверджує формування валових витрат вже протягом 2013 року по собівартості реалізації даного товару наступною кореспонденцією: Дт 902 "Собівартість реалізованих товарів" Кт 281 "Товари" - віднесено на витрати собівартість реалізованого цукру, та свідчить про дотримання позивачем норм ПСБО № 16 "Витрати", підпункту 14.1.27 статті 14 Податкового Кодексу України, та пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України.

Відповідно до додатка до акта перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ "Захід Агробізнес" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року під час аналізу формування складу валових витрат за 2012 рік податковий орган врахував те, що дані 23 рахунку "Виробництво" не здійснювали формування складу валових витрат позивача у 2012 році, про що було зазначено у самому реєстрі.

Вказане підтверджує позицію позивача про те, що при формуванні собівартості реалізованих товарів використовувався тільки рахунок 90 "Собівартість реалізованих товарів", який і призначений для виконання умов пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України.

При розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу витрат чи включення витрат не в тому звітному періоді, відповідачем не надано. Натомість позивачем надано докази для спростування доводів податкового органу.

Отже, працівниками податкового органу безпідставно зроблено висновок про наявність порушень порядку формування позивачем складу податкових витрат в цій частині.

Щодо проведення взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ТОВ "Обарів менеджмент груп", ФОП ОСОБА_15 колегія суддів зазначає слідуюче.

А акті перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ТОВ "Обарів менеджмент груп", ФОП ОСОБА_15, проте податковий орган вказує, що надані до перевірки документи не свідчать про зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства, понесені витрати є такими, що здійснені поза господарською діяльністю підприємства. Вказане, на думку податкового органу, призвело до безпідставного віднесення до складу витрат 95 211 грн. у 4 кв. 2012 року та про неправомірність формування податкового кредиту у сумі 14 122 грн. (за операціями з ФОП ОСОБА_13, ТОВ "Обарів менеджмент груп").

У червні-грудні 2013 року позивачем було проведено ділові зустрічі, конференції, семінари. Факти виконання робіт та надання послуг підтверджуються:

- актами надання послуг укладеними між позивачем та із ФОП ОСОБА_13 від 23.11.2012 року № 745-750, із ТОВ "Обарів менеджмент груп" від 31.05.2013 року, від 31.05.2013 року, від 31.05.2013 року, від 10.07.2013 року, від 20.09.2013 року, від 30.09.2013 року, від 23.10.2013 року, від 30.12.2013 року із ФОП ОСОБА_14 від 31.05. 2013 року, від 27.06.2013 року, із ФОП ОСОБА_15 від 15.08.2013 року;

- кошторисами про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 01.06.2013 року та 02.06.2013 року з регіональними менеджерами та постачальниками від 23.05.2013 року, про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 28.06.2013 року, про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 10.07.2013 року, про фактичні видатки на проведення семінару 15.08.2013 року, про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 20.09.2013 року, про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 27.09.2013 року, про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 24.10.2013 року, про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 30.12.2013 року;

- наказами від 20.05.2013 року № орг/20/05/2013 "Про проведення конференції", від 24.06.2013 року № орг/24/06/2013 "Про проведення зустрічі", від 01.07.2013 року №орг/01/07/2013 "Про проведення зустрічі", від 05.08.2013 року № орг/05/08/2013 "Про запрошення учасників семінару", від 01.08.2013 року "Про проведення зустрічі" №орг/01/08/2013, від 09.09.2013 року № орг/09/09/2013 "Про проведення зустрічі", від 23.09.2013 року № орг/23/09/2013 "Про проведення зустрічі", від 18.10.2013 року №орг/18/10/2013 "Про проведення зустрічі", від 10.12.2013 року № орг/10/12/2013 "Про проведення ділової зустрічі", від 06.01.2012 року № орг/06/01/2012 "З метою розширення ринків збуту", від 19.06.2013 року №орг/19/06/2013 "З метою розширення ринків збуту", від 05.09.2012 року № орг/05/09/2012 "З метою розширення ринків збуту", від 06.01.2012 року №орг/06/01/2012 "З метою розширення ринків збуту", від 23.11.2012 року № орг/23/11/2012 "З метою розширення ринків збуту";

- програмами організації ділової зустрічі (дата проведення 01.06.2013 - 02.06.2013 року) від 23.05.2013 року, ділової зустрічі (дата проведення 28.06.2013 року) від 27.06.2013 року, ділової зустрічі (дата проведення 10.07.2013 року) від 05.07.2013 року, семінару (дата проведення 15.08.2013 року) від 13.08.2013 року, ділової зустрічі (дата проведення 20.09.2013 року) від 18.09.2013 року, ділової зустрічі (дата проведення 27.09.2013 року) від 24.09.2013 року, ділової зустрічі (дата проведення 24.10.2013 року) від 22.10.2013 року, ділової зустрічі (дата проведення 30.12.2013 року);

- звітами від 03.06.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 01.06.2013-02.06.2013 року, від 01.07.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 28.06.2013 року, від 11.07.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 10.07.2013 року, від 16.08.2013 року про фактичні видатки на проведення семінару 15.08.2013 року, від 23.09.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 20.09.2013 року, від 30.09.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 27.09.2013 року, від 28.10.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 24.10.2013 року, від 31.12.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 30.12.2013 року;

- службовими записками від 27.05.2013 року, від 27.06.2013року, від 04.08.2013 року, від 22.10.2013 року.

Позивачем до матеріалів справи додано картки рахунків по контрагентам Кром, СП ТОВ Воловікова, ПАТ "Рівне борошно", ТОВ "Прогрес", Агрофірма "Хлібороб", ТОВ "Фаворит-АГРО", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод", ПАТ "Компанія Райз", ТОВ "Зоря", ТОВ "Цеоліт", ТОВ "Щьолково Агрохім Україна", ТОВ "Самміт Юкрейн", ТОВ "Альфахімгруп", ТОВ "Аграрний альянс", ТОВ "АХК", ТОВ "Нуфарм Україна", Данія Марібо Сід, представники яких брали участь у вищеназваних заходах.

Судом першої інстанції досліджено накази позивача від 06.01.2012 року №орг/06/01/2012, від 19.06.2013 року № орг/19/06/2013, від 05.09.2012 року №орг/05/09/2012, від 23.11.2012 року № орг/23/11/2012, згідно яких з метою розширення ринків збуту було уповноважено менеджерів зі збуту ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 представляти позивача перед суб'єктами господарювання з інших областей України з питань укладення господарських договорів. Судом враховано, що ці особи брали участь у проведених позивачем заходах.

З дослідженого судом контракту від 24.10.2013 року № 24-10/2013., укладеного між позивачем (продавець) та Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowe "KROM" (покупець) в сукупності із звітом від 28.10.2013 року про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 24.10.2013 року, кошторисом про фактичні видатки на проведення ділової зустрічі 24.10.2013 року, наказом від 18.10.2013 року № орг/18/10/2013 "Про проведення зустрічі", службовою запискою від 22.10.2013 року, програмою організації ділової зустрічі (дата проведення 24.10.2013 року) від 22.10.2013 року вбачається, що даний контракт було укладено в результаті проведення ділової зустрічі 24 жовтня 2013 року.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абзацом "а" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Також відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

На підставі вищенаведених доказів, судом прийняті до уваги доводи позивача про те, проведені позивачем заходи були спрямовані на підвищення попиту та збільшення обсягів реалізації товарів, якими здійснює торгівлю позивач, на розширення ринків збуту та поглиблення співпраці з контрагентами та свідчать про зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства та спрямованість заходів .

Щодо формування показника рядка 1 Декларації з ПДВ "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% крім імпорту товарів"

В акті перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 зазначено, що позивачем порушено пунктом "б" пункту 198.5. статті 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 року в сумі 175 587 грн.

В судовому засіданні з покликанням на акт перевірки (стор.40-42) представниками податкового органу вказано, що позивачем було включено до податкового кредиту за грудень 2013 року суми ПДВ, що входили в ціну придбаної у ТОВ "ФГ Воловікова", СП "Шпанівське" кукурудзи (за податковими накладними від 26.11.2013 року, 28.11.2013 року, 18.12.2013 року). Податковий орган стверджує, що саме ця кукурудза була експортована Позивачем до 1 січня 2014 року. Тому, так як операції з експорту кукурудзи до 1 січня 2014 року були звільнені від оподаткування ПДВ згідно пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, то згідно п. "б" пункту 198.5 статті 198 Податкового Кождексу України Позивач не мав права включати вказані суми ПДВ до податкового кредиту за грудень 2013 року.

Судом досліджено Договір поставки від 20.11.2013 року, укладений між позивачем з ТОВ СП "Імені Воловікова" (покупець) та ТОВ СГ "Імені Воловікова", додаткову угоду № 1, видаткові накладні від 18.12.2013 року № ІВ-12000069, від 26.11.2013 року № ІВ-11000093, податкові накладні від 26.11.2013 року № 60/2, від 18.12.2013 року № 52/2, акти приймання-передавання зерна від 26.11.2013 року, 21.11.2013 року, та Договір поставки кукурудзи від 27.11.2013 року № 6, укладений між позивачем та ПСП "Шпанівське", додаткову угоду №1, накладну від 28.11.2013 року №111, податкову накладну від 28.11.2013 року № 179/2, акт приймання-передавання зерна від 28.2013 року згідно яких позивач придбав кукурудзу.

Згідно Договору складського зберігання зерна кукурудзи від 05.11.2013 року, укладеного між позивачем та ПрАТ "Рівне-Борошно" позивач зберігав вказану кукурудзу на зерновому складі ПрАТ "Рівне-Борошно".

Відповідно до Контракту від 29.11.2013 року № 29-11/2013, укладеного між позивачем (продавець) з Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowe "KROM" (покупець), продавець зобов'язувався поставити покупцю кукурудзу на загальну суму 83000000 доларів США. Згідно митних декларацій від 09.01.2014 року, 10.01.2014 року та повідомлень про фактичне вивезення від 09.01.2014 року, 10.01.2014 року Позивач експортував кукурудзу за даним контрактом для Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowe "KROM". У розділі 1 вказаного контракту встановлено спеціальні вимоги до товару, що має постачатися (кукурудзи фуражної) в частині рівня вологості, сміттєвої та зернової домішок, запаху тощо.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно п.16-17, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом міністерства фінансів України N 246 від 20.10.1999 року:

- при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. (пункт 16).

- запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю (пункт 17).

- оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства/установи (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів (пункт 20).

Відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом від 10 січня 2007 року N 2 пункту 4.3. Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Згідно з пунктом 4.7. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом від 10 січня 2007 року N 2, матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу).

Відповідно до пункту 5.3. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом від 10 січня 2007 року N 2 Аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів".

Відповідно до Наказу відповідача про облікову політику підприємства № 07\01\2012 від 07.01.2012 року та вищенаведених норм, вибуття запасів з підприємства відбувається з використанням методу ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Використання такого методу обліку запасів грунтується на вищенаведених нормах.

Крім того, представники позивача пояснили, що такий метод використовується позивачем для ідентифікації кожної окремої партії товару для забезпечення відповідності показників якості цього товару умовам зовнішньоекономічних контрактів (вимоги щодо відсотку вологості, кольору, наявності сміттєвої та зернової домішок, рівень вмісту токсичних елементів тощо). Зерно кукурудзи, яке купувалося позивачем, було призначене для подальшого експорту за спеціальним замовленням іноземного контрагента. Також , в силу вимог податкового законодавства позивач зобов'язаний обліковувати кожну окрему партію товару, адже норми ПК України зобов'язують Позивача вести окремий облік операцій по придбанню зернових в розрізі операцій, що оподатковуються ПДВ та операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ (п. 197.21, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України). Відповідно від такої ідентифікації залежить подальша можливість визначення ставки оподаткування податком на додану вартість (без ПДВ, 0", 20%) реалізації тої чи іншої партії зернових на контрагентів підприємства.

Своє твердження щодо реалізації на експорт даної кукурудзи саме до 1 січня 2014 року податковий орган в процесі судового засідання аргументував даними аналітичної таблиці на сторінці 41-42, де відобразив рух товару, використавши метод вибуття товару - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Однак враховуючи вищезазначене, твердження податкового органу про те, що облік запасів на підприємстві здійснюється за методом ФІФО є безпідставними. Аналіз руху товарів податковий орган повинен був провести не тільки в розрізі виду товару, але й в розрізі матеріально-відповідальних осіб та місць зберігання.

На підтвердження своїх доводів про різні місця зберігання товару та матеріально-відповідальні особи, що були відповідальними за рух товару на даних складах, позивачем надано суду складські квитанції в місцях їх зберігання, а також посвідчення про якість зерна, що видаються на кожну окрему партію придбаного товару, що поміщався на склад відповідно до вимог ч.1-3, 7 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", згідно якої зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Окрім того, позивач надав суду копії карток рахунків 281 "Кукурудза 3 класу" за період з листопада 2013 року по січень 2014 року в розрізі складів, що використовувалися для її зберігання. Позивач зазначив, що якщо розглядати та аналізувати рух даного товару по цих картках відокремлено за місцями зберігання, то обидва методи вибуття запасів, як ФІФО так і ідентифікованої собівартості запасів, мають однаковий бухгалтерський результат.

Отже, документи складського обліку позивача свідчать про те, що придбана у ТОВ "ФГ Воловікова", СП "Шпанівське" за податковими накладними від 26.11.2013 року, 28.11.2013 року, 18.12.2013 року кукурудза обліковувалася на складському обліку на складі ПАТ "Рівнеборошно", а пізніше у січні 2014 року була повернена зі складу для відправки на експорт для PPH "KROM" за контрактом від 29.11.2013 року.

Відповідно до норм пункту 197.21 статті 197 Податкового Кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом"

Згідно пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України операції з експорту зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД звільнялися від ПДВ до 01 січня 2014 року.

Після 01 січня 2014 року норми пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України втратили свою дію, тому для операцій з експорту зернових культур почали діяти загальні ставки ДПВ, що застосовуються при експорті - ПДВ 0%. Згідно пп.195.1.1 та п. 206.4 ПК України при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується ставка ПДВ 0%.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів та свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ТОВ "ФГ Воловікова", СП "Шпанівське" є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Тому у випадку придбання зерна у виробника на позивача поширюється дія пункту 197.21 статті 197 ПК України, оскільки позивач набуває статусу "підприємства, яке безпосередньо придбало зернові культури у сільськогосподарського підприємства - виробника, тому на підставі пункту 197.21 та пункту 198.4 Податкового Кодексу України, позивач має право на віднесення сум ПДВ, сплаченого під час такого придбання, до складу податкового кредиту.

Тобто, у Позивача було повне право відносити суми податкового кредиту у вартості придбаної у ТОВ "ФГ Воловікова", СП "Шпанівське" у листопаді-грудні 2013 року кукурудзи (як у підприємства, яке безпосередньо придбало такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників).

В подальшому позивач використав цей товар у оподатковуваних операціях та у січні 2014 року реалізував вказаний товар на експорт за 0% ставкою ПДВ відповідно до пункту 195.1.1 статті 195 Податкового Кодексу України, пункту 206.4 статті 206 пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції на час здійснення експортних операцій).

Крім того, судом досліджено акт про результати документальної позапланової перевірки виїзної позапланової перевірки ТОВ "Захід Агробізнес" з питань достовірності нарахування сум відьємного значення різниці між сумою податкового зобовьязання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2013 року, а також сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2013 року та січень 2014 року від 03.04.2014 року, згідно якого встановлено відсутність порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року (акт від 03.04.2014 року №253/17-16-15-01/37022936).

За таких обставин, здійснивши експорт кукурудзи у січні 2014 року, Позивач використав цей товар у оподатковуваних операціях (ПДВ 0%) та правомірно сформував податковий кредит з вартості придбаної у ТОВ "ФГ Воловікова", СП "Шпанівське" у листопаді-грудні 2013 року кукурудзи. Тому включення Позивачем до податкового кредиту за грудень 2013 року суми ПДВ, що входили в ціну придбаної у ТОВ "ФГ Воловікова", СП "Шпанівське" кукурудзи (за податковими накладними від 26.11.2013 року, 28.11.2013 року, 18.12.2013 року), є підставним та обґрунтованим.

Щодо формування показника рядка 8 Декларації з ПДВ "Коригування податкових зобов'язань" та рядка 16 "Коригування податкового кредиту" за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. (стор. 42- 47, 54-55 Акту перевірки)

В акті перевірки від 01.07.2014 року №406/17-16-22-01/37022936 (стор. 42-47) зазначено, що у рядку 8 Декларації з ПДВ "Коригування податкових зобов'язань" показників за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року у загальній сумі 874658 грн. встановлено, що на формування даного показника мало вплив коригування кількісних показників у зв'язку із поверненням товарів від покупців. Податковий орган зазначає, що покупці повертали товар для ТОВ "Захід Агробізнес", а ТОВ "Захід Агробізнес" нібито реалізовував їх у подальшому.

Також в акті перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936 (стор. 54-55) вказано, що перевіркою відображених показників у рядку 16 "Коригування податкового кредиту" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року у загальній сумі - 929 847 грн. встановлено, що на формування даного показника вплинуло повернення коштів, зміна суми компенсації вартості товарів тощо.

В судовому засіданні досліджено первинні документи зазначені на стор. 44-45 акту перевірки від 01.07.2014 року № 406/17-16-22-01/37022936, листи від контрагентів на повернення товару (від Агрофірми "КАМАЗ-АГРО", ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОІНВЕСТ+", ТОВ "Агрофірма Маломидська", ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод", ПСП "Агрофірма "Світанок", ПП "Агроспаське", ТОВ "Черешеньки", ФГ "Альянс", ПСП "Хлібороб", ПСП "Шпанівське", ПП "Західний Буг", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Галич Агро-Стек", СФГ "Влад", ПСП "Істок"), а також первинні документи щодо подальшої реалізації поверненого контрагентами товару (видаткові накладні, банківські виписки).

Згідно пункту 198.5 статті198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Однак надані Позивачем листи про повернення товару та документи про подальшу реалізацію товару спростовують доводи податкового органу про те, що покупці повертали товар неналежної якості, а відтак такий товар не міг реалізовуватися в подальшому контрагентам.

Документи щодо повернення та подальшої реалізації товару складені сторонами у чіткій відповідності до норм чинного законодавства і підтверджують обставину подальшого використання поверненого товару у господарській діяльності підприємства.

Норми чинного законодавства не встановлюють заборони для сторін договору поставки на добровільне повернення якісного товару, якщо про таке повернення існує згода обох сторін.

Згідно статті 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1,2 статті 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу законодавства в розрізі наведених вище правових норм суд зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем порушення позивачем п.44.1 ст.44 розділу II, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 ст.138, п.138.4, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ; п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, пп."б" п.198.5, п.198.5, абз.1 п.198.6, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями; завищення значення рядка 19 Декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду"; пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп."а", пп."г" пп.164., п.164.5 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1. п.168.1 п.168, п.171.2 ст.171 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ; розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку,і суму триманого з них податку" в редакції затвердженої Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року № 46/18784, відповідно до статті 51 глави 2, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за 3 квартал 2012 року за 2,3,4 квартали 2013 року; пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.168.1 ст.168, п.171.1. та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями; пп.234.1.6 п.234.1 ст.234 Розділу VII Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, є безпідставними.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає задоволенню, а спірні податкові-повідомлення-рішення скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень № № 0001442201, 0001452201, 0001462201 від 11.07.2014 року не доказана.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" вересня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" жовтня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" вул.Князя Володимира,75,м.Рівне,33013

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,