Постанова

від 16.10.2014 по справі 820/16953/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2014 р. № 820/16953/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром" про стягнення суми ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром" (юридична адреса: 61140, м.Харків. пр. Гагаріна, 93, код ЄДРПОУ 38000630, р/р260080323008685 у ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Россії", МФО 320627) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 10085,0 грн. та пеню у сумі 677,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром", у спірних правовідносинах допустив порушення положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу не забезпечив, суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив, а відтак, спірна сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у судове засідання повноважних представників не направив, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, засобами факсимільного зв'язку надав через канцелярію суду клопотання, в якому просив розглядати справу без участі представника фонду та задовольнити позовні вимоги. (а.с. 20-23).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром", у судове засідання повноважного представника не направив, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст.33-35 КАС України. Конверт із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.15-19).

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, є роботодавцем.

Після проведеної на підприємстві 07.07.2014р. Територіальною державної інспекцією з питань праці у Харківській області, оформленої актом № 20-01-558/1074, склав і подав до територіального органу - Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2013р. за формою 10-ПІ, затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року (а.с. 5).

Згідно згаданого вище звіту, відповідачем самостійно визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб) у 2013 році склала 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника - 20170,0 грн. Сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 10085, 00 грн. (а.с.5).

Розглядаючи даний спір, суд виходить з того, що правовідносини з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у не працевлаштуванні інвалідів, унормовані насамперед, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.20 згаданого закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Отже, умисне діяння суб'єкта права, котре полягає у невиконанні обов'язків, покладених ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є за своєю суттю та змістом правопорушенням.

З огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що при вирішенні справи слід застосувати приписи ст. 218 Господарського кодексу України, згідно з ч.1 якого підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За правилом ч.2 ст.218 цього кодексу, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи норми права, які врегульовують спірні правовідносини, суд відзначає, що проголошене ч.1 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення права інвалідів працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов'язків з працевлаштування інвалідів як на роботодавців, так і на органи державної служби зайнятості населення.

При цьому, до обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (бо в силу ст. 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці), а в силу приписів ч.3 ст.18 названого закону - виділення та створення робочих місць, надання державній службі зайнятості відповідної інформації, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Як випливає з приписів ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію. Вказане кореспондує приписам ч.2 ст.19 цього ж закону, де передбачено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а також п.4 і п.8 Положення про державну службу зайнятості, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. №47, в частині завдань і прав державної служби зайнятості відповідно.

Відтак, суд доходить висновку, що передбачена ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

При цьому, оскільки адміністративно-господарські санкції нараховуються за календарний рік, то суд вважає, що дії по виділенню та створенню робочих місць, наданню державній службі зайнятості інформації мають бути вчинені роботодавцем до початку звітного календарного року або невдовзі після його початку у строк, який є розумно достатнім для організації державною службою зайнятості працевлаштування інвалідів, тобто направлення інвалідів до цього роботодавця з метою працевлаштування.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Керуючись приписами ст.11 КАС України, судом встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємстві відповідача у 2013р. складає одне робоче місце.

Згідно з інформацією Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області від 07.07.2014 р. №0059 про результати перевірки ТОВ "Україна Ековтор Пром" підприємство не зареєстровано в відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Як вбачається з листа Харківського міського центру зайнятості (а.с. 22), ТОВ "Україна Ековтор Пром" протягом 2013 року не надавало звітів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Доказів того, що у відповідача протягом цілого 2013 року працювала особа, якій встановлено інвалідність, судом не виявлено, отже відповідачем не виконано обов'язок щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. ст. 18 та 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві у 2013 році.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у 2013 році не вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомлено органи працевлаштування про створення відповідних робочих місць у 2013 року, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування у 2013 року.

Зазначені обставини вказують на наявність в діях відповідача факту порушення ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а відтак в силу ст.218 Господарського кодексу України відповідач підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Окремо суд зазначає, що жодним нормативно правовим актом, регулюючим спірні правовідносини не встановлено залежність суми адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів від кількості поданих до служби зайнятості звітів за формою 3-ПН. В даному випадку враховуються лише обставини щодо виконання обов'язку своєчасного та повного інформування уповноважених органів про наявність вказаних вакансій.

Порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України , що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України №875-ХІІ не містить норм, які передбачають звільнення від сплати адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів через скрутний фінансовий стан підприємства.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром" про стягнення суми - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Ековтор Пром" (юридична адреса: 61140, м.Харків. пр. Гагаріна, 93, код ЄДРПОУ 38000630, р/р 260080323008685 у ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Россії", МФО 320627) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів. в сумі 10085,00 (десять тисяч вісімдесят п'ять) грн. та пеню у сумі 677,04грн. (шістсот сімдесят сім гривень чотири копійки).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.