Ухвала

від 21.10.2014 по справі 908/2823/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/51/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

21.10.2014 Справа № 908/2823/14

за позовом Кам'янсько - Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області (71304, Запорізька область, м.Кам'янка - Дніпровська, вул. 9 Травня, 4) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164)

до відповідача 1 Виконавчий комітет Великознам'янської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області (71311, Запорізька область, Кам'янсько - Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул. Пролетарська, 74)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвеєр" (71313, Запорізька область, Кам'янсько - Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул Леніна, 305)

про скасування рішеннь, державного акту та зобов'язання вчинити дії

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Демиденко Д.А. - посвідчення № 026966 від 01.07.2014 р.;

від позивача: Скорик К.М. - довіреність № 08-43/0965 від 08.04.2014 р.;

від відповідача 1 : не з'явився;

від відповідача 2: Саланська І.Л. - довіреність № 28 від 21.07.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Кам'янсько - Дніпровським міжрайонним прокурором Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації заявлено позов до Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області (відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвеєр" (відповідач 2), в якому заявник просить:

1) Поновити строк позовної давності;

2) Визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 60 від 17.12.1991р. та п.7 рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 64 від 15.11.1994р. у частині надання у користування земельної ділянки ТОВ «Конвеєр», на якій розміщені кургани №№ 1, 2, 3, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 22, 23, 27, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 39, 42, 46, 48, 52, 53,54, 59, 60, 61, 63, 66, 70, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121 курганного могильника «Солоха» (Курган Могила Знам'янська) охоронний № 080010-Н;

3) Визнати недійсним державний акт на право

постійного користування землею серії ЗП № 001287 виданий ТОВ «Конвеєр» у частині права користування на земельну ділянку, на якій розміщені наступні кургани курганного могильника «Солоха» (Курган Могила Знам'янська) охоронний № 080010-Н: № 1 площею 5808,8 м 2 ; № 2 площею 804,24 м 2 ; № 3 площею 1963,49 м 2 ; № 6 площею 2206,18 м 2 ; № 7 площею 2290,2 м 2 ; № 8 площею 1017,87 м 2 ; № 10 площею 2206,18 м 2 ; № 11 площею 2642 м 2 ; № 13 площею1734,9 м 2 ; № 14 площею 1452,2 м 2 ; № 18 площею 22 90,2м 2 № 19 площею 2042,8 м 2 ; № 22 площею 1520,5 м 2 ; № 23 площею 754,76 м 2 ; № 27 площею 1385,4 м 2 ; № 32 площею 314,15 м 2 ; № 33 площею 283,5 м 2 ; № 34 площею 283,5 м 2 ; № 35 площею 283,5 м 2 ; № 36 площею 283,5 м 2 ; № 37 площею 283,5 м 2 ; № 39 площею 283,5 м 2 ; № 42 площею 254,4 м 2 ; № 46 площею 380,13 м 2 ; № 48 площею 452,38 м 2 ; № 52 площею 754,76 м 2 ; № 53 площею 314,15 м 2 ; № 54 площею 1075,2 м 2 ; № 59 площею 346,36 м 2 ; № 60 площею 415,47 м 2 ; № 61 площею 2922,46 м 2 ; № 63 площею 314,15 м 2 № 66 площею 490,87 м 2 ; № 70 площею 452,38 м 2 ; № 76 площею 2733,97 м 2 ; № 77 площею 706,8 м 2 ; № 78 площею 1075,2 м 2 ; № 79 площею 706,8 м 2 ; № 80 площею 660,5 м 2 ; № 81 площею 572,55 м 2 ; № 82 площею 907,9 м 2 ; № 83 площею 572,55 м 2 ; № 84 площею 572,55 м 2 ; № 85 площею 530,9 м 2 ; № 86 площею 804,24 м 2 ; № 87 площею 380,13 м 2 ; № 88 площею 754,76 м 2 ; № 89 площею 572,55 м 2 ; № 90 площею 314,15 м 2 ; № 91 площею 1017,87 м 2 ; № 92 площею 615,75 м 2 ; № 93 площею 1320,25 м 2 ; № 94 площею 660,5 м 2 ; № 95 площею 706,85 м 2 ; № 96 площею 706,85 м 2 , № 110 площею 530,92 м 2 ; № 111 площею 1809,55 м 2 ; № 112 площею 314,15 м 2 ; № 113 площею площею 1885,74 м 2 ; № 114 площею 1590,43 м 2 ; № 115 площею 314,15 м 2 ; № 116 площею 754,76 м 2 ; № 117 площею 314,15 м 2 ; № 118 площею 314,15 м 2 ; № 119 площею 314,15 м 2 ; № 120 площею 380,13 м 2 ; № 121 площею 2123,7 м 2 ;

4)Зобов'язати ТОВ «Конвеєр» повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельні ділянки, на яких розміщені кургани курганного могильника «Солоха (Курган Могила Знам'янська) охоронний № 080010-Н, що розташовані на за кадастровим номером 2322481800:03:004:0501, межі та координати яких визначені проведеними топографо - геодезичними роботами: № 1 площею 5808,8 м 2 вартістю 108 8997,86 грн.; № 2 площею 804,24 м 2 вартістю 552952,60 грн.; № 3 площею 1963,49 м 2 вартістю 881642,99грн.; № 4 площею 2206,18 м 2 вартістю 553515,44 грн.; № 7 площею 2290,2 м 2 вартістю 881774,22 грн.; № 8 площею 1017,87 м 2 вартістю 553038,04грн.; № 10 площею 2206,18 м 2 вартістю 858251,02 грн.; № 11 площею 2642 м 2 вартістю 858426,07 грн.; № 13 площею 1734,9 м 2 вартістю 858061,73грн.; № 14 площею 1452,2 м 2 вартістю 857948,06 грн.; № 18 площею 2290,2 м 2 вартістю 881774,22 грн.; № 19 площею 2042,8 м 2 вартістю 881674,79грн; №22 площею 1520,5 м 2 вартістю 553239,73 грн.; № 23 площею 754,76 м 2 вартістю 568072,86 грн.; № 27 площею 1385,4 м 2 вартістю 857921,29грн.; № 32 площею 314,15 м 2 вартістю 552743,05 грн.; № 34 площею 283,5 м 2 вартістю 552743,05грн.; № 35 площею 283,5 м 2 вартістю 552743,05 грн.; № 36 площею 283,5 м 2 вартістю 552743,05 грн.; № 37 площею 283,5 м 2 вартістю 552743,05грн.; № 39 площею 283,5 м 2 вартістю 552743,05 грн.; № 42 площею 254,4 м 2 вартістю 552732,39 грн.; № 46 площею 380,13 м 2 вартістю 552781,84грн.; № 48 площею 452,38 м 2 вартістю 552810,81 грн.; № 52 площею 754,76 м 2 вартістю 552932,34 грн.; № 53 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33грн.; № 54 площею 1075,2 м 2 вартістю 553061,12 грн.; № 59 площею 346,36 м 2 вартістю 552768,21 грн.; № 60 площею 415,47 м 2 вартістю 552796,08 грн.; № 61 площею 2922,46 м 2 вартістю 553803,19 грн.; № 63 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 66 площею 490,87 м 2 вартістю 552826,28 грн.; № 70 площею 452,38 м 2 вартістю 552810,81 грн.; № 76 площею 2733,97 м 2 вартістю 858463,03 грн.; № 77 площею 706,8 м 2 вартістю 552913,07 грн.; № 78 площею 1075,2 м 2 вартістю 553061,12 грн.; № 79 площею 706,8 м 2 , вартістю 552913,07 грн.; № 80 площею 660,5 м 2 вартістю 552894,53 грн.; № 81 площею 572,55 м 2 вартістю 552859,18 грн.; № 82 площею 907,9 м 2 вартістю 552993,84 грн.; № 83 площею 572,55 м 2 вартістю 552859,18 грн.; № 84 площею 572,55 м 2 вартістю 552859,18 грн.; № 85 площею 530,9 м 2 вартістю 552842,36 грн.; № 86 площею 804,24 м 2 вартістю 552952,23 грн.; № 87 площею 380,13 м 2 вартістю 552781,84 грн.; № 88 площею 754,76 м 2 вартістю 552932,34 грн.; № 89 площею 572,55 м 2 вартістю 552859,18 грн.; № 90 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 91 площею 1017,87 м 2 вартістю 553038,04 грн.; № 92 площею 615,75 м 2 вартістю 552876,49 грн.; № 93 площею 1320,25 м 2 вартістю 553159,57 грн.; № 94 площею 660,5 м 2 вартістю 552894,53 грн.; № 95 площею 706,85 м 2 вартістю 552913,07 грн.; № 96 площею 706,85 м 2 вартістю 552913,07 грн.; № 110 площею 530,92 м 2 вартістю 552842,36 грн.; № 111 площею 1809,55 м 2 вартістю 553356,10 грн.; № 112 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 113 площею 1885,74 м 2 вартістю 553386,67 грн.; № 114 площею 1590,43 м 2 вартістю 553268,08 грн.; № 115 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 116 площею 754,76 м 2 вартістю 552932,34 грн.; № 117 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 118 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 119 площею 314,15 м 2 вартістю 552755,33 грн.; № 120 площею 380,13 м 2 вартістю 552781,84 грн.; № 121 площею 2123,7 м 2 вартістю 553482,30 грн.

Обґрунтовуючи позовну вимогу прокурор посилався на наступні обставини.

На підставі рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради народних депутатів Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р., в порушення вимог ст. ст. 4, 75 Земельного кодексу України та ст. ст. 20, 27 Закону України «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» ( у редакціях, чинних на момент прийняття спірних рішень), Малому підприємству «Конвеєр» (правонаступником якого є ТОВ «Конвеєр» - відповідач 2), було надано в користування земельну ділянку, на якій розташовано курганний могильник «Солоха», охоронний № 080010-Н, який є об'єктом культурної спадщини, археологічною пам'яткою.

На підставі рішеннь Виконкому Великознам'янської сільської ради № 60 та № 64, Малому підприємству «Конвеєр» видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП № 001287 від 05.01.1995р.

Згідно з паспортом курганного могильника кургану «Солоха» від 03.03.1987р., на підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21.07.1965 курганний могильник взято під охорону.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р. № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкт культурної спадщини національного значення - курганний могильник «Солоха», що розташований у с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району за охоронним номером 080010-Н.

Крім цього, відповідно до паспорта об'єкта культурної спадщини -курганна група Солоха (Курган Могила-Знам'янська) від 17.12.2008, зазначено охоронний номер пам'ятки 34.

Також у вказаному паспорті зазначено рішення, відповідно до яких об'єкт узято на державний облік, а саме: Постанова Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21.07.1965; Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки археології), затверджений наказом Міністерства культури і мистецтв України № 393 від 15.06.1999; Державний реєстр нерухомих пам'яток України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1761 від 27.12.2001 «Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

Відповідно до ч. 3 ст. 4, ст. 75 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; до земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів. На землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Аналогічні норми встановлені у ст. ст. 6, 20, 27 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури».

Згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України на землях історико-культурного призначення заборонена будь-яка яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Проте, у порушення указаних вимог законодавства, у Державному акті на право постійного користування землею, виданому ТОВ «Конвеєр», вказаний курганний могильник не зазначений, охоронні зобов'язання не визначено.

Згідно з технічним звітом по перенесенню у натуру проекту відводу земель Малому підприємству «Конвеєр» для сільськогосподарського виробництва із земель радгоспу «Знам'янський», ім.Тімирязева, птицефабрики «Лиманна» Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області від 1992 року на земельній ділянці площею 630,4 га указаний курганний могильник не зазначений, охоронні зобов'язання не визначено.

Відповідно до технічного звіту по перенесенню у натуру проекту відводу земель Малому підприємству «Конвеєр» для сільськогосподарського виробництва із земель радгоспу «Знам'янський», ім. Тімирязева, тицефабрики «Лиманна» Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької бласті від 1995 року, на земельній ділянці площею 1684,3 га указаний курганний могильник не зазначений, охоронні зобов'язання не визначено.

Також, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2013 року, розробленої ТОВ «Козацькі землі ЛТД» на замовлення ТОВ «Конвеєр», на земельній ділянці площею 1684,3 га курганний могильник не зазначений та охоронні зобов'язання не вказано.

Згідно з актом технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини від 28.05.2014р., територія курганного могильника використовується як орне поле (засіяна соняшником). Більшість курганів майже втратили форму в процесі розорювання. Кургани №№ 3, 6, 7, 10, 11, 13, 14 мають круглу форму. Задернованими залишаються верхівки курганів №№ 3, 6,7, 10, І, 13, 14, 18, 19. Інші кургани розорюються. Технічний стан курганів №№ 2, 5, 8, 9, 12, 22, 23, 27, 32, 33-37, 39, 42, 46, 48, 52, 53, 54, 59, 60, 61, 63, 70, 3-121 незадовільний.

Згідно з актом № 9 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2014, складеного інспектором Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Жовнаренко В.В. земельна діянка на якій розташовані кургани №№ 2, 4, 5, 8, 9, 12, 22, 23, 27, 32, 33-37, 39, 42, 46, 48, 52, 53, 54, 59, 60, 61, 63, 66, 70, 76-96, 110-121 розорені та знаходяться на землях, які використовує ТОВ «Конвеєр» на підставі державного акту на право постійного користування серії ЗП 001287, який видано на підставі рішень виконавчого комітету Великознам'янської сіьської ради від 17.12.1991р. № 60 та від 15.11.1994р. № 64.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (у чинній редакції) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільна права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у чинній редакції) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способамми захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Посилаючись на ст. 19 Конституції України, ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 16 Цивільного кодексу України, в позові зазначено, що рішення виконкому Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької від 17.12.1991р. № 60 та п. 7 рішення виконкому Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області № 64 від 15.11.1994р. - у частині надання у постійне користування ТОВ «Конвеєр» земельної ділянки, на якій розміщено курганний могильник «Солоха», підлягають визнанню незаконними.

Посилаючись на норми ч.1 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України, ст. 84 ч.1 Земельного кодексу України, позивач вказує, що з аналогічних підстав підлягає визнанню недійсним державний акт на право постійного користування землею ЗП № 001287 від 05.01.1995р., внаслідок того, що Державний акт, виданий на підставі незаконних рішень № 60, № 64 також підлягає визнанню недійсним .

Відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (у чинній редакції) землі історико-культурного призначення належать до земель державної власності та не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом. Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Земельна ділянка, на якій розташований курганний могильник «Солоха» (Курган Могила Знам'янська) охоронний № 080010-Н, підлягає витребуванню у ТОВ «Конвеєр» та поверненню власнику - державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Також посилаючись на ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України зазначає, що про наявність оспорюваних рішень відповідача 1 № 60 та № 64, Кам'янсько-Дніпровській прокуратурі стало відомо при проведенні перевірки у травні 2014року, внаслідок чого строк позовної давності пропущено з поважних причин і, відповідно, строк підлягає поновленню.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2823/14, розгляд якої призначено на 02.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 16.09.2014р.

Ухвалою господарського суду України від 16.09.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 01.10.2014р.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2014р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи був продовжений на 15 днів - до 22.10.2014р.; на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 21.10.2014р.

Виконавчий комітет Великознам'янської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області (відповідач 1 у справі) - вимоги суду, викладені в ухвалах від 07.08.2014 р., від 02.09.2014р., від 16.09.2014р., від 01.10.2014р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Натомість 21.10.2014р. від відповідача 1 до господарського суду надійшла заява (вих. № 926 від 16.10.2014р.) про розгляд справи за відсутності його представника.

Оскільки відповідач 1 про час та місце слухання даної справи в судовому засіданні був повідомлений належним чином, зважаючи на факт обмеженості процесуального строку розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача 1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» (відповідач 2 у справі) у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, вказавши на наступні обставини. Посилання у позовній заяві на ч.3 ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. є недоречним, оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» земельна ділянка у власність не передавалась оскаржуваними рішеннями № 60 і № 64. Норми ст. ст. 27, 29 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» не містили заборони щодо передачі у користування земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки історії та культури. З метою збереження таких памяток на відповідних землях мали лише встановлюватись зони охорони виконавчими комітетами обласних, міських Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів, чого зроблено не було. Землекористувачі лише зобов'язані забезпечити схоронність пам'яток історії та культури.

Також відповідач 2 зазначає, що в позовній заяві не визначено, в чому полягає порушення рішеннями № 60 і № 64, вимог ст.ст. 6, 20, 27 Закону УРСР «Про охорону та використання пам'яток історії та культури», ст. 53 Земельного кодексу України (1990р.). При цьому вказані норми не містять заборони щодо передачі у користування таких земель.

За змістом ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання ними правил використання земель історико - культурного призначення.

Відповідач 2 зазначає, що позивачем невірно обраний правовий спосіб захисту порушеного права.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Також від відповідача 2 до господарського суду в судовому засіданні 01.10.2014р. надійшла заява на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України про застосування позовної давності. У заяві відповідач 2 із посиланням на ст. 256, 261 ЦК України вказує, що вироком Кам'янсько - Дніпровського районного суду від 15.06.2010р. по справі № 1-124/2010, посадову особу ТОВ «Конвеєр» ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, 298 ч.2 КК України та призначено покарання. При цьому, як вбачається з Вироку суду, державне обвинувачення у справі підтримував прокурор Селіна О.В. (змінила прізвище на Васильєву після заміжжя), і якою була винесена постанова про проведення перевірки від 06.05.2014р. Таким чином прокуратурі з 2010року було відомо про порушення прав. Однак, протягом чотирьох років ніяких дій щодо встановлення зони охорони об'єкта вжито не було. Вважає, що в даному випадку відсутні поважні прични для повновлення строку позовної давності.

За клопотанням присутніх у судових засіданнях представників прокурора, позивача та відповідача 2 судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.

Згідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення . Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно до вимог ч.5 ст. 84 ГПК України, при задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказуються найменування акту і органу, що його видав, номер акта , дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково.

Аналогічна норма міститься у п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6, згідно до якого у рішенні про визнання недійсним акта вказується - його номер і дату видання , назву (за наявності), найменування органу, що видав цей акт, а в разі визнання акта частково недійсним - також його конкретний пункт, абзац, частину, що визнається недійсною .

Предметом позову у справі № 908/2823/14 в позовній заяві визначені наступні вимоги: визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області № 60 від 17.12.1991р. та п.7 рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради Камянсько - Дніпровського району Запорізької області № 64 від 15.11.1994р. у частині надання у користування земельної ділянки ТОВ «Конвеєр», на якій розміщені кургани №№ 1, 2, 3, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 22, 23, 27, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 39, 42, 46, 48, 52, 53,54, 59, 60, 61, 63, 66, 70, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121 курганного могильника «Солоха» (Курган Могила Знам'янська) охоронний № 080010-Н.

Суд констатує, що до позовної заяви господарському суду не були надані рішення відповідача 1 № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р.

До позовної заяви було лише надано Протокол № 12 від 17.12.1991р. та Протокол № 11 від 15.11.1994р. Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради народних депутатів.

При цьому Протокол № 12 від 17.12.1991р. (том 1, а.с. - 15) містить у собі розгляд 8-ми питаннь порядку денного, у тому числі: про стан і заходи поліпшення медичного обслуговування населення; про хід виконання наказів виборців; про відкриття та реєстрацію Української православної церкви; про план роботи виконкому на 1 квартал 1992р.; про підсумок результатів соціалістичного змагання між вуличними комітетами селища; про розгляд заяв громадян; про раду громадськості у справах неповнолітніх; про розгляд матеріалів про відвід землі.

Протокол № 11 від 15.11.1994р. (том 1, а.с. -16) містить у собі розгляд 5-ти питаннь порядку денного: про хід виконання земельної реформи у 1994р.; про виділення території для торгівлі у селі Велика Знам’янка; про розгляд заяв громадян і організацій села; про одноразову матеріальну допомогу; про приватизацію земельних ділянок.

Таким чином, вказані протоколи, і, відповідно, прийняті рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради породжують правові наслідки не лише для ТОВ «Конвеєр», а й відносно інших юридичних та фізичних осіб.

Державний акт на право постійного користування землею серія ЗП 001287 (том 1, а.с. -18) , виданий Малому підприємству «Конвеєр» про надання в постійне користування 2220га землі, містить вказівку про те, що землю надано у постійне користування відповідно до рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської Ради від 15.11.1994р. № 64 та від 17.12.1991р. № 60 .

Таким чином, Державний акт на право постійного користування землею містить інші номери рішеннь Виконкому Великознам'янської сільської ради, а саме: № 64 та № 60, ніж номери, вказані на протоколах, а саме: № 12 та № 11.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 02.09.2014 р. про відкладення розгляду справи на 16.09.2014р., ухвалою суду від 16.09.2014р. про відкладення розгляду справи на 01.10.2014р., ухвалою суду від 01.10.2014р. про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи на 21.10.2014р., суд зобов'язав Кам'янсько - Дніпровського прокурора та Запорізьку обласну державну адміністрацію надати до господарського суду засвідчені копії рішень Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р., вимоги про визнання незаконними та скасування яких є предметом позову у справі № 908/2823/14 і, які є необхідними для вирішення спору по суті.

Однак, ані в судових засіданнях, ані шляхом поштового відправлення, рішення Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р., витребувані господарським судом, до матеріалів справи № 908/2823/14 прокурором та позивачем не були надані.

До матеріалів справи надані лише копії Протоколу № 12 від 17.12.1991р. та № 11 від 15.11.1994р., які не є рішеннями № 60 та № 64.

Згідно до п.1 Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 6.2 вказаного Роз'яснення, не можуть оспорюватися в господарському суді також акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

За змістом ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України прокурор та позивач не надали належні і допустимі докази, а саме: рішення Виконкому Великознам'янської сільської ради № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р. Також прокурор та позивач не надали доказів, що рішення № 60 та № 64 (як окремі офіційні акти індивідуальної дії в письмовій формі) не приймались Виконавчим комітетом Великознамянської сільської ради, а були лише оформлені протоколом № 11 та протоколом № 12. До того ж, виходячи саме з предмету позову, викладеного у позовній заяві, позивач просить визнати незаконними та скасувати саме рішення № 60 та п.7 рішення № 64, але не рішення, оформлені Протоколом № 12 та Протоколом № 11.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України (введеного в дію постановою Верховної ради України № 562 - XII від 18.12.1990р. і який був чинним протягом 1991 - 1994років), проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної , міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Посилання представника прокуратури та позивача в судовому засіданні на листи Державного архіву Запорізької області від 26.09.2014р. № 01-32/2063 та від 17.10.2014р. № 01-32/2196 - у якості обгрунтування факту, що архівна установа направляє копії протоколів № 12 та № 11 у якості рішень Виконкому Великознам'янської сільської ради № 60 та № 64, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки архівна установа не має повноважень здійснювати правову кваліфікацію документа, користуванням яким надає юридичним або фізичним особам.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» архівна установа , архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів , використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

Статтею 18 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» передбачено, що архівні установи у порядку, визначеному законодавством, надають документи Національного архівного фонду для користування фізичним та юридичним особам, створюють для цього відповідний довідковий апарат; видають архівні довідки, копії документів та іншим шляхом задовольняють запити фізичних і юридичних осіб; повідомляють про документи , в яких містяться відомості, що можуть бути використані органами державної влади і органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими сторонами; публікують, експонують та в іншій формі популяризують архівні документи, а також виконують інші функції, спрямовані на ефективне використання відомостей, що містяться в документах Національного архівного фонду.

Згідно до ст. 28 вказаного Закону, місцеві державні архівні установи створюються у порядку, передбаченому законом, для зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення та здійснення управління архівною справою і діловодством на відповідній території.

Тобто архівна установа не має повноважень визначати правовий вид документу та, відповідно, правові наслідки, які він породжує.

Згідно до п. 2.11 Примірної Інструкції з діловодства в міністерствах і відомствах Української РСР та виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів (затв. Постановою Ради Міністрів УРСР № 362 від 31.07.1975р., і яка діяла до жовтня 1997р. та припинила дію на підставі постанови КМУ від 17.10.1997р. № 1153), хід обговорення питаннь у колегіальних органах , на зборах, засіданнях, нарадах фіксується в протоколах . Протоколи оформлюються на підставі записів, зроблених в ході засідань.

Як свідчить п.2.12 вказаної Інструкції, рішення коллегіальних органів доводяться до відома виконавців і підвідомчих організацій шляхом розсилання ним постанов або рішень .

Всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України прокурор та позивач не надали доказів, що рішення № 60 та № 64 (як окремі офіційні акти індивідуальної дії в письмовій формі) не приймались Виконавчим комітетом Великознам'янської сільської ради, а були лише оформлені протоколом № 11 та протоколом № 12. Тобто, до суду не надано Книг обліку або Реєстраційних журналів, передбачених Примірною Інструкцією з діловодства в міністерствах і відомствах Української РСР та виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів (затв. Постановою Ради Міністрів УРСР № 362 від 31.07.1975р.), які б свідчили, що рішення, оформлене Протоколом 12 від 17.12.1991р. (або його певна частина) має зареєстрований порядковий номер 60, а рішення, оформлене Протоколом № 11 від 15.11.1994р. має зареєстрований порядковий номер 64.

В свою чергу, представник ТОВ «Конвеєр» в судовому засіданні 21.10.2014р. пояснив, що Виконкомом Великознам'янської сільської ради народних депутатів приймались рішення № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р., ( як окремі офіційні акти індивідуальної дії в письмовій формі), доказом чого є Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 001287, в якому рішення № 60 та № 64 зазначені, як правова підстава для надання землі у постійне користування ТОВ «Конвеєр». При цьому, відповідач 2 також не надав до суду рішення № 60 та № 64.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз загальних засад господарського судочинства і порядку оцінки доказів дає підстави дійти до висновку, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення (ухвали) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до п.4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи або не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ненадання витребуваних судом рішень № 60 від 17.12.1991р. та № 64 від 15.11.1994р. не надає можливості розглянути справу № 908/2823/14 по суті позовних вимог. При цьому суд зауважує, що результат розгляду позовних вимог про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею ЗП № 001287 і про зобов'язання відповідача 2 повернути земельні ділянки, виходячи з підстави позовної заяви у справі № 908/2823/14, є похідним саме від результату розгляду позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень відповідача 1 № 60 від 17.12.1991р. і № 64 від 15.11.1994р., про що вказано і в самій позовній заяві.

Таким чином у суду відсутня можливість розглянути справу по суті позовних вимог в цілому.

З огляду на викладене позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ст.81 ГПК України.

Суд додатково зазначає, що у відповідності з ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку .

Керуючись п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Кам'янсько - Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Запорізької обласної державної адміністрації до Виконавчого комітету Великознам'янської сільської ради Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвеєр" про визнання незаконними та скасування рішення № 60 від 17.12.1991р., п.7 рішення № 64 від 15.11.1994р., визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП № 001287 та зобов'язання повернути земельні ділянки, залишити без розгляду.

Суддя М.В. Мірошниченко