Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/13209/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13209/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт»

про стягнення 16 271, 23 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Чабанов А.О.

від відповідача: Кравченко В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 4 від 17.03.2014 р. у розмірі 3 000, 00 грн., а також 117, 12 грн. - пені, 154, 11 грн. - 25 % річних та 13 000, 00 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13209/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. справу № 910/13209/14 передано судді Морозову С.М. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. справу № 910/13209/14 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду у зв'язку з виходом з відпустки.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» пеню у розмірі 117, 12 грн., 25 % річних у сумі 154, 11 грн. та 13 000, 00 грн. - штрафу.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її, зокрема, як подання іншого (ще одного) позову.

Як вбачається зі змісту вищевказаної зави Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» останнє не заявляє вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» основного боргу у розмірі 3 000, 00 грн. та, при цьому, позивач не відмовився від позову в цій частині в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги зави Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно», заявлені у позовній заяві, а саме: про стягнення заборгованості у розмірі 3 000, 00 грн., а також 117, 12 грн. - пені, 154, 11 грн. - 25 % річних та 13 000, 00 грн. - штрафу.

Представник відповідача в усному порядку визнав суму основного боргу.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» укладено договір на виконання робіт № 4, за умовами якого позивач зобов'язався своїми силами або залученими силами та засобами виконати обумовлені договором роботи на ландшафтній території комплексу «Фармак» по вул. Фрунзе, 63 у місті Києві, а відповідач - прийняти їх та оплатити.

Відповідно до п. 2.2. договору термін виконання робіт становить 10 робочих днів з дати підписання сторонами договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору загальна вартість робіт за договором становить 3 000, 00 грн. Розрахунки відповідачем здійснюються не пізніше 30-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п.п. 6.3.-6.6. договору у випадку порушення відповідачем терміну оплати робіт, останній зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплачених робіт за кожен день прострочення, а також 25 % річних від простроченої суми. Якщо період прострочення більше 30-ти календарних днів - відповідач сплачує неустойку у формі штрафу у розмірі 100 % від простроченої суми грошового зобов'язання. У разі прострочення більш ніж на 60 календарних днів відповідач додатково зобов'язаний сплатити неустойку у формі штрафу у розмірі 10 000, 00 грн.

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2014 р. сторонами підписано акт прийому-здачі результатів роботи до договору № 4 від 17.03.2014 р.

18.06.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 18.06.2014 р. про сплату боргу за договором № 4 від 17.03.2014 р., а також 96, 82 грн. - пені, 127, 40 грн. - 25 % річних та 13 000, 00 грн. - штрафу.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

В той же час судом встановлено, що 16.09.2014 р. відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором № 4 від 17.03.2014 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу у сумі 3 000, 00 грн. та нараховано відповідачу 117, 12 грн. - пені, 154, 11 грн. - 25 % річних та 13 000, 00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За змістом ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 4 від 17.03.2014 р. відповідач зобов'язаний оплатити прийняті роботи не пізніше 50-ти днів з моменту їх прийняття.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору № 4 від 17.03.2014 р., а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» грошові кошти у розмірі 3 000, 00 грн., що є предметом розгляду спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/13209/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» в частині стягнення 3 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, оскільки відповідачу здійснено оплату виконаних робіт з порушенням терміну, встановленого договором № 4 від 17.03.2014 р. терміну, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 17.04.2014 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.07.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір 25 % річних становить 154, 11 грн., розмір пеня - 117, 12 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу становить 13 000, 00 грн.

В той же час, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені законодавчі норми, враховуючи незначне прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання. а також добровільне його виконання у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення штрафу до 1 500, 00 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/13209/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» в частині стягнення 3 000, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелфлайт» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, 10 поверх, код ЄДРПОУ 34727452), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Доміно» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 2-а, оф. 501, код ЄДРПОУ 37768821) 154, 11 (сто п'ятдесят чотири грн. 11 коп.) грн.., 117, 12 (сто сімнадцять грн. 12 коп.) грн. - пені, 1 500, 00 (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.) та 198, 89 (сто дев'яносто вісім 89 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.