Постанова

від 01.10.2014 по справі 824/3180/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/3180/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Граматовичу М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці"

про стягнення заборгованості

за участю:

представника позивача Гончарова Д.В.,

представників відповідача Федоренка І.Л. Чебана В.І.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області (далі-Позивач) звернулося з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 18501,76 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. "в" та "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за жовтень-грудень 2013 року на загальну суму 18501,76 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" (60350, Чернівецька область, Новоселицький район, с. Тарасівці, ідентифікаційний код 03801924) зареєстроване як юридична особа 16.03.2000 року.

Відповідно до довідок виданих відповідачем, останній підтвердив громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10, особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах .

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а ОСОБА_8 призначено пенсію на підставі пункту "д" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Досліджені судом копії трудових книжок, розпоряджень, довідок та протоколів, підтверджують право вищезазначених працівників на отримання пенсій на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У зв'язку з призначенням вказаним особам пільгових пенсій, Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області надіслало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій відповідно до пунктів п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підлягають відшкодуванню за жовтень 2013 року №4740/03 від 07.10.2013 року, листопад 2013 року №5286/02 від 06.11.2013 року та за грудень 2013 року №5797/03 від 05.12.2014 року. (а.с.6-8).

Вказані розрахунки отримані відповідачем 10.10.2013 року., 12.11.2013 року., 11.12.2013 року, що підтверджується відповідними відмітками про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.6-8 на звороті) .

Розрахунок №5286/02 від 06.11.2013 року був оскаржений в судовому порядку.

12 лютого 2014 року Чернівецьким окружним адміністративним судом було винесено постанову якою Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" було відмовлено в скасуванні розрахунку №5286/02 від 06.11.2013 року. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 залишено без змін постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року.

За таких обставин ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року набрала законної сили, а у відповідності до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Як вбачається з ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за жовтень-грудень 2013 р. в сумі 18501,76 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу.

Відповідно до ст. 67 Конституції роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати належні йому страхові внески.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

На даний момент такий закон не прийнято, тому згідно із пунктом 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеними в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту "в" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно пункту "д" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) відповідач взятий на облік в органах Пенсійного фонду України та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 Закон № 400/97-ВР, ч. 1 п. 6.1 п. 6 Інструкції про Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6.4, 6.5 та 6.8 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У відповідності до п. 6.9 вищевказаної Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

З матеріалів справи видно, що відповідач не виконав свої зобов'язання в частині відшкодуванню витрат Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18501,76 грн.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у нього обов'язку покривати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"є" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Тобто аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списком №1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат па виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, аналіз змісту п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV у контексті вимог ст. 14 Закону дає підстави для висновку про те, що порядок, згідно якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідно до п.п. "б"- "з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то суд приходить до висновку про обов'язок відповідача щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Аналогічна правова позиція висловлена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду від 13.03.2014 р. в справі №К/800/24891/13 та Верховного Суду України від 23.04.2013 р. в справі №21-113а13.

Окрім цього, суд вважає також необґрунтованими твердження відповідача, що позивач зобов'язаний надіслати йому вимогу про сплату боргу з огляду на наступне.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції № 21-1.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, а підприємство зобов'язано здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах, визначених органами Пенсійного фонду.

Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є узгодженими і обов'язковими для виконання підприємством з моменту їх отримання, тому породжують певні публічно-правові відносини між сторонами та передбачають настання юридичних наслідків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що п. 8.2 Інструкції № 21-1 чітко передбачені випадки коли органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підставою для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунок цих витрат, який надсилається підприємству.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як вбачається із матеріалів справи, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" в 2013 році небуло платником фіксованого сільськогосподарського податку , що також підтверджується довідкою Новоселицької міжрайонної ДПІ № 1677 від 11.03.2013 року .

Оскільки деякі громадяни, які представлені відповідачем на пільгову пенсію, набули необхідного пільгового стажу в колгоспі "Радянський прикордонник", правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці", що підтверджується довідкою від 02.04.2008 року №130 (а.с. 12) , тому відповідно і відшкодовувати витрати в повному обсязі повинен лише відповідач .

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним заборгованості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданих доказів та встановлених судом фактів, аналізу нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України та статтями 17-20, 33, 51, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" ( с. Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 03801924) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області (60300, вул. В.Чкалова, 7, м. Новоселиця, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21430561 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за жовтень-грудень 2013 року в сумі 18501,76 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 06 жовтня 2014 року.

Суддя А.П.Огородник