Рішення

від 09.10.2014 по справі 910/18346/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18346/14 09.10.14

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аміртон» До відповідачапублічного акціонерного товариства «Терра банк» Пророзірвання договору, стягнення 220645,62 грн., зобов'язання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Райський С.Г. (за дов.)

від відповідача Бойко С.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аміртон» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Терра банк» про:

- розірвання договору банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Аміртон» та публічним акціонерним товариством «Терра банк»;

- стягнення з відповідача залишкових коштів на рахунках за договором банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013 у розмірі 220247,36 грн.;

- стягнення з відповідача суми залишкових коштів на рахунках за договором банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013 у розмірі 398,26 грн.;

- зобов'язання відповідача закрити розрахункові рахунки за договором банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Аміртон».

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором банківського рахунку, що виявилось у невиконанні поданих позивачем платіжних доручень.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що в публічному акціонерному товаристві «Терра банк» з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію в зв'язку з неплатоспроможністю банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час введення тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів не здійснюється.

Ухвалою суду від 03.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18346/14

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.10.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аміртон» (клієнтом) та публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (банком) укладено договір банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26003301116372 у гривні, Євро, доларах США та у російських рублях (далі - рахунок).

Крім того, 15.10.2013 між сторонами укладено договір № 39/КБ/13/10-08 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт -Банк».

Відповідно до п. 2.2 Договору розрахунково-касове обслуговування клієнта у національній та іноземній валюті здійснюється у межах операційного часу, встановленого банком, крім вихідних та святкових днів. Тривалість операційного часу банку встановлюється внутрішніми правилами.

Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються не пізніше наступного дня або цього ж дня, за наявності технічних можливостей банку, з оплатою згідно з тарифами банку.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що розрахункові документи клієнта приймаються на паперових носіях та/або у електронному вигляді, із використанням програмно - технічного комплексу «Клієнт-Банк».

Обмеження прав клієнта, щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права уповноваженими на це органами у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.2.3. Договору клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків і інших обумовлених Договором послуг.

Відповідач зобов'язаний здійснювати платежі клієнта того ж дня на підставі розрахункових документів, наданих клієнтом, якщо вони не надійшли в операційний час, і в наступний робочий день, якщо надійшли після закінчення операційного часу. В окремих випадках банк може виконувати розрахункові документи, що надійшли після операційного часу (п. 3.3.3 Договору).

23.07.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Аміртон» оформило та направило системою «Клієнт-Банк» платіжне доручення в іноземній валюті № 5 в сумі 6635,40 Євро з призначенням платежу «Передоплата за товари за контрактом 1/D від 07.06.2013» для компанії Dekens Wallcoverings NV.

Вказана сума 6635,40 Євро попередньо була викуплена позивачем того ж дня на валютному ринку за допомогою публічного акціонерного товариства «Терра Банк».

Проте, валютні кошти за платіжним дорученням в іноземній валюті № 5 були повернуті назад на поточний рахунок ТОВ «Аміртон» в гривневому еквіваленті, але вже без врахування комісійних витрат, які були пов'язані з купівлею та переказом валютних коштів, та без суми збору до пенсійного фонду.

Крім того, в період з 25.07.2014 по 08.08.2014 позивачем було подано банку платіжні доручення на загальну суму 220094 грн., а саме: № 92 на суму 2300 грн., № 93 на суму 1200 грн., № 97 на суму 3000 грн., № 98 на суму 9744 грн., № 102 на суму 10500 грн., № 103 на суму 350 грн., № 105 на суму 23000 грн., №106 на суму 30000 грн., № 108 на суму 20000 грн., № 109 на суму 100000 грн..

Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах від 12 листопада 2003 року N 492, зі змінами та доповненнями, (далі - Інструкція) за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та/вимог законодавства України.

Згідно з п. 5.2. Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкриваються суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства

України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Пунктом 5.4. Інструкції передбачено, що з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Однак, вказані платіжні доручення Банком у встановлені строки виконані не були, а отримувачі коштів ініційовані позивачем перекази не отримали.

Враховуючи відсутність оплати за платіжним дорученням в іноземній валюті № 5 позивач 07.08.2014 звернувся з вимогою до банку про повернення комісійних витрат, пов'язаних з купівлею та переказом валютних коштів, а також суми збору до пенсійного фонду.

08.08.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвати договір банківського рахунку та закрити розрахунковий рахунок № 26003301116372 у гривні, Євро, доларах США, та російських рублях.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається зі змісту п. 1.1 Договору, метою укладення Договору банківського рахунку з боку позивача є здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором досягнення такої мети позивачем стає неможливим, що дає підстави вважати порушення, допущені відповідачем, істотними.

Оскільки порушення виконання зобов'язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про розірвання Договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас вимоги позивача про стягнення з відповідача залишкових коштів на рахунках за договором банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013, а також про зобов'язання відповідача закрити розрахункові рахунки за договором банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Аміртон», задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

21.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 518 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних». На підставі вищевказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 72 від 21.08.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства «Терра Банк».

Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

За приписами частин 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право клієнта на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому в банку на підставі Договору.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи з суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування пені, примусове стягнення коштів та майна банку.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Отже, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом із цим, вказаний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у Відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині розірвання договору банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Аміртон» та публічним акціонерним товариством «Терра Банк». В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, на відповідача покладається 1218 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку № 59/РКО/13/10-08 від 15.10.2013, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Аміртон» та публічним акціонерним товариством «Терра Банк».

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28 літ. «В», код 24425738) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аміртон» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 89, офіс 5, код 38729558) 1218 грн. судового збору.

В іншій частини позову відмовити.

Рішення підписано 24.10.2014

Суддя С.А. Ковтун