Рішення

від 08.10.2014 по справі 914/3105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2014 р. Справа № 914/3105/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД", с.ПП Борщагівка Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", с.Доброгостів Дрогобицький район Львівська область

про стягнення 5 488,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Папроцький І.М. - представник (довіреність б/н від 15.08.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" про стягнення 5 488,27 грн., з яких 4 750,00 грн. основного боргу, 73,40 грн. три проценти річних, 427,37 грн. пені та 237,50 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 01.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.09.2014р.

Ухвалою суду від 17.09.2014р. розгляд справи відкладено на 08.10.2014р., у зв»язку з неявкою сторін та на підставі задоволеного судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивач подав клопотання вих.№106/14 від 03.10.2014р. (вх.№42905/14 від 07.10.2014р.), яким він просить суд розглядати справу без участі представника позивача та задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, на виконання вимог ухвал суду від 01.09.2014р. та 17.09.2014р., представником позивача копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача та відповідача.

Представником відповідача подано клопотання (вх.№40081/14 від 19.09.2014р.), в якому він просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4 750,00 грн., у зв'язку з повною оплатою суми основного боргу, в підтвердження чого долучив платіжне доручення №594 від 12.09.2014р. на суму 4 750,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№42937/14 від 08.10.2014р.), в якому заперечує щодо нарахування пені за період з 08.02.2014р. по 14.08.2014р. в сумі 427,27 грн. Надав свій контррозрахунок, згідно якого пеня становить 222,92 грн., а не 427,27 грн. У вищенаведеному відзиві, відповідач зазначає, що до правовідносин з оплати вказаної поставки не підлягають застосуванню строки, встановлені в договорі №04/14 від 07.02.2014р., мотивуючи тим, що відповідно до п.4.2. договору розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах 100% передоплати. Моментом прийняття товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Враховуючи те, що моментом поставки є календарна дата, а не час поставки (година), то здійснити передоплату в рамках вказаного договору покупець повинен до 24:00 год. дня, попереднього дню підписання видаткової накладної. Видаткова накладна №39 від 07.02.2014р. складена і підписана 07.02.2014р., тобто в день укладення договору.

Відтак, у відповідача не було ніякої можливості заплатити за вказану поставку в рамках умов договору, тому що така оплата мала бути проведена ще до підписання договору. Як зазначає відповідач, на це вказує також і той факт, що часткова оплата в день поставки проведена в 11:40 год. 07.02.2014р., а також те, що довіреність на отримання товару оформлена також 07.02.2014р. (проте поставка проводилась на складі продавця (с. Петропавлівська Борщагівка, Київської області), а покупець знаходиться в с.Доброгостів Львівської області).

Таким чином, відповідач, проводячи оплату товару та видаючи працівнику довіреність на його отримання не вважав, що вказана поставка є договірною, оскільки навіть не міг знати про те, чи буде підписано між сторонами якийсь договір (виїжджаючи з Львівщини).

Відтак, на думку відповідача, на оплату цієї продукції строк, передбачений договором, не застосовується.

Представник відповідача зазначив що, строк оплати спірної поставки товару є таким, що не визначений сторонами. Тому, його слід визначати з дня пред'явлення вимоги продавця до покупця.

У відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що вимогу про оплату продукції від 20.05.2014р. №71/14 продавець надіслав поштою 23.05.2014р. в цій вимозі позивач просив оплатити товар на протязі 3 робочих днів. З врахуванням вказаного, відповідача слід вважати таким, що прострочив оплату спірної поставки товару з 26.05.2014р., а пеня повинна нараховуватися за невиконання цієї вимоги з 26.05.2014р. по 14.08.2014р.

Отже, за розрахунками відповідача, загальна сума пені за договором складає 222.92 грн., а не 427,27грн., як заявлено позивачем, різниця складає 204,35 грн.

Крім того, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 204,35 грн. пені у зв'язку з тим, що остання нарахована поза межами шестимісячного строку.

Суд дійшов висновку підставності розгляду справи відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

07.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" (покупець) було укладено договір поставки №04/14 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити у встановлені договором строки продукцію - кормові добавки, ветеринарні препарати (надалі - товар), визначений у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п.1.2. договору номенклатура, кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначаються у видаткових накладних та рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.1. договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунок покупцем за поставлену партію товару, здійснюється в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах 100% передплати. Моментом прийняття товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Відповідно до п.5.2. договору постачальник зобов'язується поставити партію товару, визначену у заявці покупця, протягом 10 робочих днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару у кожній партії.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав повністю, поставив відповідачу товар за період з 07.02.2014р. по 04.04.2014р. на загальну суму 10 430,00 грн., згідно видаткових накладних: №39 від 07.02.2014р. на суму 7 000,00 грн.; №133 від 04.04.2014р. на суму 3 430,00 грн.

Проте, відповідач оплатив його частково в сумі 5 680,00 грн., внаслідок чого станом на 29.08.2014р. (дату подання позовної заяви) у нього існувала заборгованість в сумі 4 750,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив основний борг в сумі 4 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №594 від 12.09.2014р. на суму 4 750,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2. та п.7.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар, нарахував відповідачу пеню та штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, які згідно поданого ним розрахунку становлять 427,37 грн. пеня та 237,50 грн. штрафу.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 73,40 грн. три проценти річних.

Отже, позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача 5 488,27 грн., з яких 4 750,00 грн. основного боргу, 73,40 грн. три проценти річних, 427,37 грн. пені та 237,50 грн. штрафу.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними за період з 07.02.2014р. по 04.04.2014р. на загальну суму 10 430,00 грн., а саме: №39 від 07.02.2014р. на суму 7 000,00 грн.; №133 від 04.04.2014р. на суму 3 430,00 грн.

Представник відповідача отримав товар на підставі довіреностей:

- №19 від 07.02.2014р.; №55 від 04.04.2014р. виданих ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 18.06.2004р. Дрогобицьким РВ УМВС України).

Проте, відповідач оплатив заборгованість частково в сумі 5 680,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.02.20144р. на суму 2 250,00 грн. та від 03.04.2014р на суму 3 430,00 грн. про поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відтак, станом на 29.08.2014р. (дата подання позовної заяви) у відповідача існував основний борг в сумі 4 750,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою від 20.05.2014р. за вих.№ 71/14, в якій просив відповідача самостійно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в сумі 4 750,00 грн. Проте, дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив основний борг в сумі 4 750,00 грн. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №594 від 12.09.2014р. на суму 4 750,00 грн.

Враховуючи, що позивач не подавав заяви про зменшення позовних вимог, в частині позовних вимог про стягнення 4 750,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Щодо заявлених вимог про стягнення 427,37 грн. пені, 237,50 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.7.2. договору сторони погодили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України яка діяла у той період від не перерахованої суми за кожен дань прострочення.

Як вбачається з поданого розрахунку позовних вимог позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 427,37 грн. за період з 08.02.2014р. по 14.08.2014р.

Перевіривши поданий розрахунок пені, суд встановив, що при її нарахуванні позивач неправильно визначив період прострочки, наслідком чого є завищення суми пені.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах 100% передоплати. Моментом прийняття товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Суд не погоджується з позицією позивача про те, що нарахування пені та 3% річних повинно здійснюватись на підставі положень ст.692 ЦК України, оскільки вказана стаття як спеціальна застосовується, у випадку коли договором не передбачено умови (порядок) розрахунків.

Враховуючи, що в п.4.2. договору сторони погодили порядок розрахунків шляхом сплати покупцем 100% передоплати, відтак положення ст.692 ЦК України застосуванню не підлягають.

Однак, в договорі не передбачено строк оплати 100% суми передоплати, відтак слід дійти висновку про те, що сторони строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановили, отже застосуванню підлягає ч.2 ст.530 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, для визначення періоду прострочки потрібно брати до уваги факт надсилання відповідачу вимоги.

Позивач звертався до відповідача із вимогою від 20.05.2014р. за вих.№ 71/14, в якій просив відповідача самостійно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в сумі 4 750,00 грн. Проте, дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи опису вкладенні у цінний лист та фіскального чеку №7231, вимога про оплату продукції від 20.05.2014р. №71/14 була надіслана відповідачу поштою 23.05.2014р.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається коли саме відповідач отримав вказану вимогу, відтак застосуванню підлягає Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149 із змінами та доповненнями «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (далі по тексту -Наказ).

Згідно п.п.4.1.4. п.4.1. Наказу нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв"язку (без урахування вихідних днів об»єктів поштового зв»язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - це день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2 ,3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до 4.2. Наказу при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пунктах 4.1. нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищенаведене першим днем прострочки є 10.06.2014р., оскільки вимога надіслана від 23.05.2014р. + 5 днів (без врахування вихідних днів)+ 1 день (без врахування вихідних днів)+ 7 днів на оплату згідно положень ч.2 ст.530 ЦК України.

Відтак, судом здійснено розрахунок пені за період з 10.06.2014р. по 14.08.2014р., згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 185,82 грн. (за період нарахування 10.06.2014р. по 16.07.2014р., кількість днів прострочки 37, розмір облікової ставки НБУ - 9,5%, сума пені за цей період 91,48 грн.; за період нарахування 17.07.2014р. по 14.08.2014р., кількість днів прострочки 29, розмір облікової ставки НБУ - 12,5 %, сума пені за цей період 94,34 грн.).

У відповідності до п.7.3. договору у разі порушення покупцем строків оплати, зазначених у п.4.2. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що позивач правомірно нарахував штраф, який згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 237,50 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач нарахував три проценти річних за період з 08.02.2014р. по 14.08.2014р. на загальну суму 73,40 грн.

Зважаючи на вищевикладене щодо періоду нарахування, судом здійснено розрахунок трьох процентів річних за період з 10.06.2014р. по 14.08.2014р., згідно якого до стягнення з відповідача підлягає 25,76 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. Провадження у справі в частині стягнення 4 750,00 грн. основного боргу підлягає припиненню. З відповідача підлягає до стягнення 185,82 грн. пені, 237,50 грн. штрафу та 25,76 грн. три проценти річних.

У задоволенні позову в частині в частині стягнення 241,55 грн. пені та 47,64 грн. трьох процентів річних слід відмовити, оскільки позивач безпідставно нарахував ці суми.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №3952 від 15.08.2014р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, з врахуванням того, що основний борг був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" (82176, Львівська область, Дрогобицький район, с.Доброгостів, вул.1-го Травня, буд.8; код ЄДРПОУ 30484438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.ПП Борщагівка, вул.Леніна, 1Б; код ЄДРПОУ 35709413) 185,82 грн. пені, 25,76 грн. три проценти річних, 237,50 грн. штрафу та 1 730,73 грн. судового збору.

3 . В частині стягнення 4 750,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 241,55 грн. пені та 47,64 грн. трьох процентів річних відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 13.10.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.