Рішення

від 21.10.2014 по справі 904/7083/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.14р. Справа № 904/7083/14

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до приватного підприємства "Ажіобуд", м. Кривий Ріг

про стягнення 38 695,86 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 14.09.2012 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Ажіобуд":

- 29 750, 00 грн. основної заборгованості за договором оренди автотранспортної техніки № 252 від 23.10.2013 року;

- 1 487, 50 грн. штрафу;

- 2 824, 67 грн. пені;

- 2 721, 41 грн. інфляційних витрат;

- 412, 28 грн. 3% річних.

Судові витрати на послуги адвоката у розмірі 1 500 грн. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди автотранспортної техніки № 252 від 23.10.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові. Направлена господарським судом відповідачу поштова кореспонденція повернулася із відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 07.10.2014р. на 21.10.2014р.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

23.10.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та приватним підприємством "Ажіобуд" (далі - орендар) був укладений договір оренди автотранспортної техніки № 252 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування автотранспортну техніку, визначену у п. 1.2 договору (далі іменується - "техніка"), а також зобов'язується забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку під керуванням водія орендодавця і зобов'язується сплачувати орендодавцю встановлену договором орендну плату.

Згідно п. 1.2. договору предметом оренди є:

- екскаватор Caterpillar 320D, державний НОМЕР_2;

- навантажувач Hitachi ZW250, державний НОМЕР_3;

- навантажувач Hitachi ZW250, державний НОМЕР_4;

- навантажувач Hitachi ZW220, державний НОМЕР_5.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що техніка використовуватиметься орендарем для проведення земельних робіт.

Строк оренди техніки: за замовленням орендаря та за узгодженням з орендодавцем (п. 4.1 договору)

Відповідно до п. 5.1 розмір орендної плати складає: за 1 годину роботи одиниці техніки - 280 грн., в тому числі ПДВ 20 % (без заправки техніки ПММ).

Час фактичного використання техніки оформлюється актом виконаних робіт, підписаним представниками сторін по даному договору. Підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності будь - яких претензій з його боку (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору орендна плата вноситься шляхом безготівкового (на поточний рахунок, зазначений в договорі) або готівкового розрахунку у формі 100 % оплати суми, зазначеної в акті виконаних робіт (наданих послуг), протягом трьох календарних днів наступних за днем підписання такого акту.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (п. 9.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.12.2013).

Позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 29 750 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг):

- №6 від 19.03.2014 року на суму 22 540 грн.;

- №14 від 28.03.14р. на суму 1 680 грн.;

- №29 від 31.03.14р. на суму 1 680 грн.;

- №14 від 30.04.14р. на суму 3 850 грн.

Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін (а. с. 15-18).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своїми ознаками спірний договір №252 від 23.10.2013 року оренди автотранспортної техніки є змішаним договором, який містить елементи договору найму (оренди) та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу країни та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у розмірі 29 750 грн. перед позивачем відповідачем не надано.

За наведеного вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 29 750 грн. слід визнати обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення оплати оренди орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 5% від суми боргу та пеню в розмірі 0, 5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський суд, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 1 487, 50 грн. та пені у розмірі 2 824, 67 грн. за період з 25.03.2014 року по 15.09.2014 року.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних за період з 25.03.2014 року до 15.09.2014 року у розмірі 412, 28 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року у сумі 2 721, 41 грн.

Господарський суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 37 195, 86 грн. (29 750 грн. основний борг + 1 487, 50 грн. штраф + 2 824, 67 грн. пеня + 2 721, 41 грн. інфляційні витрати + 412, 28 грн. 3% річні).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 1 500 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової (юридичної) допомоги № 15-10/01 від 15.10.2012 (а.с. 20-22) та додаткову угоду №5 від 27.06.2014 року до договору № 15-10/01 (а.с. 23) щодо надання юридичних послуг та правової допомоги адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2612 від 27.08.2012 (а.с. 25), ордер ДП № 000048 від 01.07.2014 року (а.с. 27) та платіжне доручення від 25.06.2014 року №27380 згідно якої здійснено оплату за надання правової допомоги згідно договору № 15-10/01 від 15.10.2012 у розмірі 8 000 грн. (а. с. 26).

Пунктом 2 додаткової угоди №5 від 27.06.2014 року до договору № 15-10/01 від 15.10.2012 року визначено, що при пред'явленні позовних вимог до складу судових витрат будуть включені витрати на оплату послуг адвоката у наступному розмірі: ПП "Ажіобуд" за договором № 252 від 23.10.2013 року - 1500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013року).

Враховуючи наведене, наявні в матеріалах справи докази понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 1 500 грн., господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, підлягає задоволенню повністю, а саме у розмірі 1500 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Ажіобуд" (50075, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Постишева, 92, ЄДРПОУ 32693343) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) основний борг у розмірі 29 750 грн., пеню у сумі 2 824, 67 грн., штраф у розмірі 1 487, 50 грн., 3% річних в розмірі 412, 28 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 721, 41 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1 500 грн. та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 24.10.2014 р.