Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/18452/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18452/14 20.10.14

За позовом Державного підприємства «Чайка»

до Приватного підприємства «ДОБРОСТРОЙ ГРУП»

про стягнення 13 105, 89 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Коваль І.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство «Чайка» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДОБРОСТРОЙ ГРУП» (далі -відповідач) про стягнення 13 105, 89 грн., з яких: 11 970, 82 грн. - основний борг, 264, 66 грн. - пеня, 32, 46 грн. - 3 % річних та 837, 95 грн. - штраф у розмірі 7%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 26.05/1 від 26.05.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

29.09.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю керівництва ПП "ДОБРОСТРОЙ ГРУП", а також письмові пояснення, в яких повідомив, що заборгованість у сумі 11 000, 00 грн. буде погашена в найближчий час.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п.1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав заяву про залучення доказів у справі, в якій надає докази часткового виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, а також просив суд витребувати у позивача документальне підтвердження надходження коштів на зменшення суми заборгованості.

Розглянувши подану відповідачем заяву, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача надано суду оригінали платіжних доручень на підтвердження часткового погашення заборгованості у розмірі 1 867, 34 грн., що не заперечується представником позивача, а тому суд відмовляє у задоволенні поданої заяви про витребування доказів.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 р. між Державним підприємством «Чайка» та Приватним підприємством «ДОБРОСТРОЙ ГРУП» укладено договір поставки №26.05/1, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, позивач зобов'язується передати у власність відповідача молочні продукти в асортименті (надалі -товар), а відповідач в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити вказаний товар у строк, згідно п. 10.1 договору.

Відповідно до п.1.2. договору, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до даного договору (надалі -специфікація) та є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість товару, що поставляється за договором визначається відповідно до кількості виставлених рахунків (накладних) протягом терміну дії даного договору, загальна сума яких не перевищуватиме 400 000, 00 грн., у т. ч. ПДВ 20 %, а саме 66 666, 67 грн.

У відповідності з п. 3.4 договору, датою передання товару вважається дата вручення товару відповідачу, що підтверджується накладною.

Відповідач зобов'язується здійснити розрахунок з позивачем за придбаний товар на протязі 5 (п'яти) днів з дати отримання такого товар, або внести 100 % попередню оплату за замовлений товар, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок позивача, який визначений у даному договорі, або готівковими грішми через касу позивача (п. 10.1. договору).

Пунктом 11.3 договору встановлено, що за прострочення платежу відповідач сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у весь період заборгованості) від суми боргу за кожний день прострочення; 3 % річних та пеню у розмірі 0, 1 % від вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Строк дії даного договору починає свій перебіг у момент підписання та закінчується 31.12.2014 р. (п. 14.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 17 244, 12 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №ЛІ-0006477 від 02.06.2014 р., №ЛІ-0006478 від 02.06.2014 р., №ЛІ-0006593 від 04.06.2014 р., №ЛІ-0006695 від 06.06.2014 р., №ЛІ-0006836 від 10.06.2014 р. та актом звірки взаєморозрахунків з 01.05.2014 р. по 10.06.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, у розмірі 5 323, 20 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 11 970, 82 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 11 970, 82 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 264, 66 грн. - пені, 32, 46 грн. - 3 % річних та 837, 95 грн. - штраф у розмірі 7%.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №26.05/1 від 26.05.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем поставлено товар загальною вартістю 17 244, 12 грн., відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 5 323, 20 грн., отже заборгованість відповідача складає 11 920, 92 грн. (17 244, 12 - 5 323, 20 = 11 920, 92).

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач провів оплату наявної заборгованості у розмірі 1 867, 34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №187 від 12.09.2014 р., №269 від 25.09.2014 р., №309 від 29.09.2014 р., №390 від 16.10.2014 р. (в матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/18452/14 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 867, 34 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі непогашеною залишається заборгованість у розмірі 10 053, 58 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 17 244, 12 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним.

Однак, відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 10.1 договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 10 053, 58 грн. настав з дня отримання товарута повинен бути виконаний на протязі п 'яти днів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №26.05/1 від 26.05.2014 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 053, 58 грн. - основної заборгованості.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 264, 66 грн. - пені, 32, 46 грн. - 3 % річних та 837, 95 грн. - штрафу у розмірі 7%.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, згідно пункту 11.3 договору, за прострочення платежу відповідач сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у весь період заборгованості) від суми боргу за кожний день прострочення; 3 % річних та пеню у розмірі 0, 1 % від вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та 7 % штрафу, і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні суми таких нарахувань.

За розрахунком суду обґрунтованою є сума пені у розмірі 263, 57 грн., 3 % річних у розмірі 32, 33 грн. та 7 % штрафу у розмірі 834, 46 грн.

Щодо розподілу судових витрат з урахуванням часткового припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9) у застосуванні ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем в частині позовних вимог, з яких припинено провадження у справі, на відповідача, а витрати по сплаті судового збору в іншій частині, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі № 910/18452/14 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 1 867, 34 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Державного підприємства «Чайка» задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ДОБРОСТРОЙ ГРУП» (02095, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 9, кв. 357, ідентифікаційний код - 35167537), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Чайка» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 38, ідентифікаційний код - 31245250) 10 053 (десять тисяч п'ятдесят три) грн. 58 коп. - основної заборгованості, 263 (двісті шістдесят три) грн. 57 коп. - пені, 32 (тридцять дві) грн. 33 коп. - 3% річних, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 46 коп. - 7 % штрафу та 1 818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн. 12 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.