Ухвала

від 03.12.2013 по справі 9101/183902/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 03 грудня 2013 рокусправа № 2а/0470/9804/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Сафронової С.В.                     суддів:                     Поплавського В.Ю.  Чепурнова Д.В. за участю секретаря судового засідання:          Манцова Д.В.          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у адміністративній справі № 2а/0470/9804/11 за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Візит» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонополія» про стягнення заборгованості у сумі 171 831, 00 грн., - В с т а н о в и л а  :           Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції шодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонополія» на користь Приватного підприємства «Візит» грошових коштів у сумі 122931, 00 грн., отриманих на виконання договору від 01.07.2010 року № 01/07, та стягнення з Приватного підприємства «Візит» в доход держави 122 931, 00 грн. вартості товару, одержаного на виконання договору від 01.07.2010 року № 01/07.          Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов податкового органу задовольнити у повному обсязі. Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно. При цьому, від позивача по справі до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю його представника. За наведених обставини та відповідно до частини четвертої статті 196 КАСУ і ст.41 КАСУ, судова колегія дійшла висновку, що неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, та які належним чином повідомлялися про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, а судове засідання можливо провести без застосування технічних засобів запису судового засідання. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції повинна бути залишена без змін, виходячи з нижченаведеного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.01.2011 року по 28.01.2011 року на підставі наказу позивача від 21.01.2011 року № 31 «Про продовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Візит» (далі - ПП «Візит»), позивачем було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Візит», код ЄДРПОУ - 24433123 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої було виявлено нікчемність проведених правочинів, а саме: встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків здійснених ПП «Візит» з постачальниками товару ТОВ «Будмонополія», ТОВ «Металургійна Регіональна Мережа», отриманих від ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» та покупцями ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», СП «СМЕД» НКП «Міські автомобільні дороги», у зв'язку з чим позивач вважає угоди поставки нікчемними, та недійсними в силу закону, оскільки ці правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Наведені висновки позивача ґрунтуються на тому, що під час проведення планової виїзної перевірки ПП «Візит» було виявлено здійснення ним у серпні 2010 року фінансово-господарських відносин за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та на момент вчинення яких не було дотримано положення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, що зафіксовано у відповідних Актах перевірок ТОВ «Будмонополія», ТОВ «Е-Восток Україна», та ТОВ «Елфра Дисплей», а також підтверджено матеріалами перевірок вказаних підприємств, з яких ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей»  - не були зареєстровані як платники податку на додану вартість та не мали права виписки податкових накладних. Під час апеляційного перегляду данної справи, судовою колегією встановлено, що відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення на користь держави коштів, одержаних відповідачами без установлених законом підстав по операціям з придбання та реалізації товарів (послуг), які не мала правових наслідків, та є нікчемними, і такими, що були направлені на отримання податкової вигоди третіх осіб, та не були повязаними з їх господарською діяльністю, - суд першої інстанції детально дослідив доводи позивача та заперечення відповідача по справі, з'ясував усі обставини по справі та правильно встановив предмет спору, задля вирішення якого перевірив надані сторонами по справі докази. Висновки суду першої інстанції повністю співпадають з правовою позицією Верховного Суду України і Вищого адміністративного суду України, яка наведена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та неодноразово викладалася з цього питання у відповідних Листах. Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів були встановлені судом першої інстанції Припущення позивача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контагентами договорів, та позиція позивача про те, що ці правочини не підкріплені належними доказами, вочевідь суперечать матеріалам справи, та свідчать про перевіщення податковим органом визначених йому повноважень Колегія суддів зазначає, що у податкових органів відсутні повноваження визнавати в актах перевірки угоди недійсними або нікчемними, і ця позиція однозначно виражена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12, яка містить висновки про те, що: головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена ??законом. Саме законом, а не актами, які факти в цьому акті не показані. Така позиція грунтується на положеннях ч. 1 ст. 204 ЦК, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена ??законом або якщо вона не визнана судом недійсною (презумпція правомірності); жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку, визнавати нікчемними угоди і дані, зазначені платником податків у податкових деклараціях ». Стаття 20 ПКУ (яка визначає повноваження органів ДПС) не надає органам ДПС прав за визнанням тих чи інших угод недійсними і / або нікчемними; якщо в акті угода визнана недійсною на підставі ст. 228 ЦКУ, то потрібно відзначити, що в даному випадку обов'язковою ознакою є специфічна мета угоди – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Якщо наявність такої мети не доведено – підстав для визнання угоди недійсною на підставі ст. 228 ЦКУ немає. Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія визнає, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, повністю відповідає вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та необхідність залишення без змін постанови суду першої інстанції. Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, - У х в а л и л а : Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року – залишити без змін.           Ухвала  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України . Головуючий:                                                            С.В. Сафронова           Суддя:                                                            В.Ю. Поплавський           Суддя:                                                            Д.В. Чепурнов Згідно з  оригіналом. Помічник судді                                                             Т.Л. Близнюк