Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/1346/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1346/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінггруп» на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 25 березня 2014 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінггруп», третя особа - прокуратура Голосіївського району м. Києва про зупинення виконання робіт, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінггруп», третя особа - прокуратура Голосіївського району м. Києва в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила зупинити виконання робіт ТОВ «Агрохолдінггруп» (код ЄДРПОУ 34344659) (фактична адреса: 04210, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, місцезнаходження стаціонарних джерел викидів: м. Київ, вул. Острівна, 15) щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та заборонити ТОВ «Агрохолдінггруп» (код ЄДРПОУ 34344659) (фактична адреса: 04210, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, місцезнаходження стаціонарних джерел викидів: м. Київ, вул. Острівна, 15) експлуатацію стаціонарних джерел викидів без дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року позов задоволено.

Зупинено виконання робіт з експлуатації стаціонарних джерел викидів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Острівна, 15, на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінггруп» (код ЄДРПОУ 34344659).

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 064/10043 від 26.07.2013 звернувся до позивача в якому повідомлено, що до Департаменту звернулись громадяни, які проживають за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 23 та повідомили, що за адресою: вул. Острівна, 16 в м. Києві ТОВ «Агрохолдінггруп» відбувається спалення відходів, розповсюдження диму та нестерпного запаху.

На підставі направлення № 1669 від 20.08.2013 позивачем проведено позапланову перевірку ТОВ «Агрохолдінггруп» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства за результатами якої складено акт № 05/1252а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Актом перевірки встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Острівна, 15 відповідач займається виробництвом кормової бази (корма, кормові добавки) для птиці, свиней, крупного рогатого скоту, риби. Для виробництва кормів використовується пивна дробина (ячмінь після пивоваріння). Продукт отримується шляхом здійснення сушки пивної дробини в сушильних барабанах. Під час перевірки виявлено, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

На підставі встановленого порушення позивачем 04.09.2013 прийнято припис №05/742п, відповідно до якого в термін до 01.10.2013 відповідача зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та обладнати місця і точки відбору проб викидів та вимірювання параметрів газопилового потоку на джерелах викидів, відповідно до вимог КНД 211.2.3.063-98, ГОСТ 17.2.4.06.

У зв'язку з тим, що відповідачем вимоги припису не виконані, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, є підставою для прийняття судового рішення про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації стаціонарних джерел викидів.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, визначено, що Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до абз.1 п. 1 та п. 3 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429 (далі - Положення № 429), Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Приписами п. 4.2 Положення № 429 закріплено, в тому числі, повноваження ДЕІ у м. Києві щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

Отже, позивач є органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо дотримання суб'єктами господарювання, зокрема, вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

Згідно абз.3 ч. 4 ст. 4 Закону, виключно законами встановлюються повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Положеннями абз.1 ч. 5 ст. 4 Закону (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) визначено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Разом з тим, підпунктом 6.14 п. 6 Положення № 429 визначено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку існує колізія норм права між приписами Положення № 429 та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». В такому випадку колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акту, який має бути застосований до конкретного випадку.

Одним із способів визначення того, який акт підлягає застосуванню у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, є застосування акту, прийнятого вищестоящим органом, як такого, що має більшу юридичну силу.

Отже, до даних правовідносин застосуванню підлягають приписи ч. 5 ст. 4 Закону, якими визначено обов'язок органів державного нагляду звертатися до адміністративного суду для ухвалення останнім рішення про повне або часткове зупинення надання послуг.

Крім того, необхідно зауважити, що положеннями ст. 4 даного Закону закріплено, що виключно законами встановлюються повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення підприємствами надання послуг.

За таких обставин, звертаючись до адміністративного суду на підставі ч. 5 ст. 4 Закону для винесення судом відповідного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року у справі № К/800/29645/14.

Однак, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про неповне дослідження судом першої інстанції обставин щодо наявності у позивача підстав для застосування заходів реагування у зв'язку з порушенням відповідачем положень ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Положеннями частин 5-6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету міністрів від 13.03.2002 № 302, закріплено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Таким чином, підприємство набуває право на експлуатацію обладнання, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Експлуатація такого обладнання без отримання дозволу є правопорушенням та підставою для застосування встановлених законодавством заходів реагування.

Приписами ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Положеннями абз.4 ч. 1 ст. 8 Закону визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи, ДЕІ у м. Києві з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення відповідної перевірки, 04.09.2013 винесено, зокрема, припис про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

За таких обставин, відсутність у позивача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, є підставою для прийняття судового рішення про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації стаціонарних джерел викидів.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені в Акті перевірки на час розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідачем надано не було, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише в лютому 2014 року звернувся із заявою про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

При прийнятті рішення в даній адміністративній справі, судом першої інстанції вірно враховано інтереси людей, які проживають поруч підприємства де здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінггруп» на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 25 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 24.10.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.