Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/17009/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/17009/14 20.10.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17009/14

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ,

до Державної служби з лікарських засобів у м. Києві, м. Київ,

про стягнення 2 456,83 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Фоміна О.Д. (довіреність від 18.08.2014 № 155/1/23-3252);

відповідача - Чуба Р.В. (довіреність від 01.10.2014 № б/н).

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної служби з лікарських засобів у м. Києві (далі - Служба): 12 379,90 грн. основного боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 22.10.2012 № 1977 (далі - Договір); 2 482,12 грн. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентних уводів; 991,94 грн. пені; 1 227,41 грн. втрат від інфляції та 238,48 грн. пені, а всього 14 837,73 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 порушено провадження у справі.

08.09.2014 Служба подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що заборгованість за надані послуги виникла з обставин, незалежних від відповідача; всі акти за надані послуги були надані вчасно на оплату та проведена реєстрація бюджетних фінансових зобов'язань в ГУДКСУ у Шевченківському районі як кредиторська заборгованість Служби, що підтверджують відмітки Державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Києва на актах; неможливість вчасної оплати за надані послуги за жовтень 2013 року - червень 2014 року виникла у зв'язку з відсутністю проведення оплати наданих платіжних доручень ГУДКСУ у Шевченківському районі м. Києва; Служба неодноразово зверталася до Державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Києва з проханням про сплату наданих платіжних доручень. Разом з тим, станом на 02.09.2014 сума основного боргу погашена, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.08.2014 №344, 14.07.2014 №279, 14.07.2014 №270, 14.07.2014 №269, 14.07.2014 №268, 21.07.2014 №219, 21.07.2014 №218, 16.07.2014 №163, 1607.2014 №162; нарахування позивачем відповідачу судового збору, пені, 3 % річних та втрат від інфляції у 2014 році є безпідставним, оскільки згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" кошторис Служби на 2014 рік сформований таким чином, що кошти на оплату вищезазначених зборів не передбачені, а Закон України "Про внесення до Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік" скоротив на 70 % п'ятимісячний обсяг видатків на забезпечення діяльності ряду центральних органів виконавчої влади, в тому числі цього державного органу.

КП "Київжитлоспецексплуатація" 18.08.2014 подало суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості, а саме: 13.08.2014 - 11 004,35 грн. та 29.08.2014 - 1 375,55 грн. Таким чином, позивач просить суду стягнути з відповідача: 991,94 грн. пені; 1 227,41 грн. втрат від інфляції та 171,64 грн. 3% річних, оскільки на момент подання позовної заяви грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача не надійшли.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 продовжено розгляд справи на 20.10.2014.

У судовому засіданні 20.10.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача заперечив щодо стягнення зі Служби штрафних санкцій.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012 КП «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) і Службою (споживач) укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Булгакова, 13 літ. А (пункт 1.1 Договору);

- підприємство зобов'язується надавати послуги з розрахункового обслуговування абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами Дирекції з експлуатації нежилих будинків як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);

- споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції з експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) № 2600500010883 в публічному акціонерному товаристві КБ «Хрещатик» вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми (підпункт 2.3.6 пункту 2.3 Договору);

- Договір набирає чинності з 01.08.2012 та діє до 31.12.2012 (пункт 6.1 Договору);

- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 6.4 Договору).

Разом з тим, сторонами було підписано додаток № 2 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» (далі - Додаток №2), яким передбачено, що:

споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки споживач передає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт (пункт 2 Додатку №2);

сплату за вказаними в пункті 2 Додатку №2 документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця (пункт 3 Додатку №2);

у випадку несплати за користування послугами, вказаними у Договорі, до кінця розрахункового періоду (пункт 3 Додатку №2) підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (підпункт 3.4 пункту 3 Додатку №2).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем було отримано теплову енергію за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року на загальну суму 28 637,48 грн., а саме: за листопад 2013 року - 1 121,18 грн.; за грудень 2013 року - 6 433,87 грн.; за січень 2014 року - 6 439,86 грн.; за лютий 2014 року - 7 077,25 грн.; за березень 2014 року - 5 381,32 грн. та за квітень 2014 року - 2 184 року.

Позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування систем ЦО на загальну суму 12 379,90 грн. за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, що підтверджується такими актами приймання-передачі наданих послуг: за жовтень 2013 року №1977/1309 на суму 1 375,55 грн.; за листопад 2013 року №1977/1310 на суму 1 375,55 грн.; за грудень 2013 року №1977/1311 на суму 1 375,53 грн.; за січень 2014 року №1977/1401 на суму 1 375,54 грн.; за лютий 2014 року на суму 1 375,55 грн.; за березень 2014 року №1977/1403 на суму 1 375,54 грн.; за травень 2014 року №1977/1405 на суму 1 375,55 грн.; за квітень 2014 року №1977/1404 на суму 1 375,54 грн. та за червень 2014 року на суму 1 375,55 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками юридичних осіб.

Таким чином, відповідачем було отримано послуги на загальну суму 41 017,43 грн. (28 637,48 грн. + 12 379,90 грн.).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем було частково оплачено вартість теплової енергії на загальну суму 28 637,53 грн., а саме: 26.12.2013 - 9 558,15 грн.; 28.03.2014 - 8031,72 грн.; 30.04.2014 - 3 482,29 грн.; 16.05.2014 - 5 381,32 грн.; 19.06.2014 - 2 184,05 грн.

Отже, відповідач зобов'язання щодо оплати теплової енергії належним чином не виконав та грошові кошти у сумі 12 379,90 грн. (41 017,43 грн. - 28 637,53 грн.) позивачу не перерахував.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги складає 12 379,90 грн.

Однак, Службою на рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків було перераховано 12 379,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 16.07.2014 № 162 на суму 1 375,55 грн.; від 16.07.2014 № 163 на суму 1 375,55 грн.; від 21.07.2014 № 218 на суму 1 375,53 грн.; від 21.07.2014 № 219 на суму 1 375,44 грн.; від 14.07.2014 №268 на суму 1 375,55 грн.; від 14.07.2014 №269 на суму 1 375,54 грн.; від 14.07.2014 №270 на суму 1 375,54 грн.; від 14.07.2014 №279 на суму 1 375,55 грн. та від 28.08.2014 №344 на суму 1 375,55 грн.

Позивачем було на адресу відповідача було надіслано вимогу від 13.05.2014 №155/23-05/17, в якій зазначено, що станом на 08.05.2014 Служба має заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги з технічного обслуговування системи ЦО по квітень 2014 року у сумі 17 194,17 грн. та пеню у сумі 52,76 грн., у зв'язку з чим КП "Київжитлоспецексплуатація" просило Службу перерахувати грошові кошти на рахунок позивача.

Проте відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив; 12 379,90 грн. заборгованості перераховано позивачеві лише під час розгляду даної справи по суті, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 13.08.2014 на суму 11 004,35 грн. та 29.08.2014 - 1 375,55 грн., у зв'язку з чим КП "Київжитлоспецексплуатація" 18.09.2014 зменшено розмір позовних вимог.

Позивач просить стягнути з Служби 1 272,42 грн. втрат від інфляції, 171, 64 грн. 3% річних і 979,70 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було встановлено судом, Служба повинна була здійснювати розрахунки на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» не пізніше 23 числа поточного місяця, отже фактично період прострочення розпочинався з 24 числа кожного місяця.

Так, перевіривши здійснений КП «Київжитлоспецексплуатація» розрахунок, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний.

Суд здійснив свій перерахунок 3% річних та втрат від інфляції, а тому періодами нарахування є:

з 24.11.2013 по 23.12.2013 на суму 3,39 грн. 3% річних та 6,88 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 1 375,55 грн.);

з 24.12.2013 по 23.01.2014 на суму 7,01 грн. 3% річних та 5,50 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 2 751,10 грн. грн.);

з 24.01.2014 по 23.02.2014 на суму 10,51 грн. 3% річних та 24,76 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 4 126,65 грн.);

з 24.02.2014 по 23.03.2014 на суму 12,66 грн. 3% річних та 121,05 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 5 502,20 грн.);

з 24.03.2014 по 23.04.2014 на суму 17,52 грн. 3% річних та 226,97 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 6 877,75 грн.);

з 24.04.2014 по 23.05.2014 на суму 20,35 грн. 3% річних та 313,63 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 8 253,30 грн.);

з 24.05.2014 по 23.06.2014 на суму 24,53 грн. 3% річних та 96,29 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 9 628,85 грн.);

з 24.06.2014 по 13.08.2014 на суму 46,13 грн. 3% річних та 44,02 грн. втрат від інфляції (сума заборгованості 11 004,40 грн.).

Таким чином стягненню з відповідача підлягає 142,10 грн. 3% річних та 839,10 грн. втрат від інфляції; у стягненні 29,54 грн. 3% річних та 432,32 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Що ж до стягнення пені у сумі 991,94 грн., то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 3.4 пункту 3 Додатку №2 передбачено, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у Договорі, до кінця розрахункового періоду (пункт 3 Додатку №2) підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд не погоджується з визначеними позивачем періодами прострочення, та вважає за необхідне зазначити правильні періоди нарахування пені, а саме: з 24.11.2013 по 24.05.2014 на суму 98,21 грн.; з 24.12.2013 по 24.06.2014 на суму 211,42 грн.4 з 24.01.2014 по 24.07.2014 на суму 341,44 грн.; з 24.02.2014 по 13.08.2014 на суму 469,87 грн.; з 24.03.2014 по 13.08.2014 на суму 518,75 грн.; з 24.04.2014 по 13.08.2014 на суму 519,17 грн.; з 24.05.2014 по 13.08.2014 на суму 455,33 грн.; з 24.06.2014 по 13.08.2014 на суму 342,79 грн.

Однак, здійснення судом перерахунку таких сум за визначеними судом періодами прострочення фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду сума пені становить 2 956,98 грн.).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення суми пені, а тому стягненню з відповідача підлягає 979,70 грн. пені за розрахунком позивача.

Відповідач заперечував щодо стягнення з нього сум пені, втрат від інфляції, 3% річних і судового збору, посилаючись на те, що кошторисом Служби на 2014 рік не передбачено видатків на сплату вказаних коштів.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 зі справи № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення: 2 992 500 грн. основного боргу; 50 421, 57 грн. 3 % річних; 218 452, 50 грн. втрат від інфляції; 1 680, 69 грн. пені та 117 650, 34 грн. штрафу.

Відповідно до частини першої статті 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної служби з лікарських засобів у м. Києві (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; ідентифікаційний код 37079055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500): 142 (сто сорок дві) грн. 10 коп. 3% річних; 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 10 коп. втрат від інфляції; 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. пені та 1 765 (одну тисячу сімсот шістдесят п'ять) грн. 81 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2014.

Суддя О. Марченко