Рішення

від 20.10.2014 по справі 227/2328/14-ц

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.10.2014

227/2328/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 жовтня 2014 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Діденко С.О.

при секретарі Сухіна О.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" про розірвання договору, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання послуг, -

в с т а н о в и в:

13 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" (далі - ТОВ "УСП-Груп") про стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та ТОВ "УСП-Груп" укладено договір від 12 березня 2008 року №001089 про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати ОСОБА_1 послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу орієнтовною вартістю 63168,00 грн. через "Українську Соціальну Програму" (далі - програма "УСП") організовану ТОВ "УСП-Груп", зокрема: зареєструвати ОСОБА_1, як учасника програми; організовувати та проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів розподільчих актів учаснику програми "УСП" виключно поданому договору; організовувати та створювати умови для придбання товару учасником програми; здійснювати оплату товару і забезпечувати отримання товару згідно з умовами діяльності програми "УСП" та інші послуги.

У додатку №1 до договору про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 передбачено графік та розмір платежів учасника програми "УСП", а у додатку №2 - умови діяльності цієї програми.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що на виконання умов договору від 12 березня 2008 року №001089 ним сплачено відповідачеві грошові кошти у сумі 31253,12 грн.

Позивач стверджував, що договір про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 не виконується відповідачем, оскільки він порушує його права як споживача, а тому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, сплачені позивачем за договором про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 у сумі 31253,12 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн., витрати за банківські послуги 353,44 грн., три відсотки річних за час прострочення з 23 березня 2012 року по 14 травня 2014 року в розмірі 2031,47 грн., а разом 36638,03 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі угоди, підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_1, та суду додав, що відповідно до Додатку №2 Умов діяльності Української соціальної програми 12 березня 2008 року №001089, відповідно до п. 9.1, учасник програми, який ще не отримав товар, має право у будь-який момент розірвати Договір без пояснення причин. Учасник програми зобов'язаний письмово повідомити про відмову від Договору шляхом надсилання через відділення поштового зв'язку заяви до центрального офісу Товариства, тому він вважає, що позивачем не порушено правил дотримання Договору, та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача та його представника, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно ч.4 ст. 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 12 березня 2008 року №001089 про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати ОСОБА_1 послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу орієнтовною вартістю 63168,00 грн. через "Українську Соціальну Програму" (далі - програма "УСП") організовану ТОВ "УСП-Груп", зокрема: зареєструвати ОСОБА_1, як учасника програми; організовувати та проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів розподільчих актів учаснику програми "УСП" виключно поданому договору; організовувати та створювати умови для придбання товару учасником програми; здійснювати оплату товару і забезпечувати отримання товару згідно з умовами діяльності програми "УСП" та інші послуги. ОСОБА_1 у свою чергу взяв на себе зобов'язання сплатити комісійну плату розмірі 3% від суми, зазначеної у п.1.3. договору, щомісячно сплачувати чисті платежі (а.с.9,10).

Строк дії згаданого договору - з 12 березня 2008 року по 12 лютого 2015 рок, або до моменту виконання сторонами усіх зобов'язань, передбачених цим договором (п.8.6. договору).

У додатку №1 до договору про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 передбачено графік та розмір платежів учасника програми "УСП", а у додатку №2 - умови діяльності цієї програми (а.с.10-12).

На виконання умов договору позивачем згідно з додатком №1 до договору сплачено відповідачеві грошові кошти в розмірі 31253,12 грн., про що свідчать квитанції та заяви на переказ готівки, наявні в матеріалах справи (а.с.18-54).

Листом (заявою) від 23 березня 2012 року позивачем ОСОБА_1 було направлено повідомлення (відповідно до п. 9.1 Додатку №2 від 12 березня 2008 року до Договору №001089 від 12 березня 2008 року) про розірвання договору, з посиланням що товар не отриманий, та висловлено про повернення суми, сплаченою на момент подання заяви. (арк.справи 13)

З пояснень позивача, представника позивача, на даний час відповідачем не повернуто жодних грошових коштів позивачеві, також не надійшло інформаційної відповіді з посиланням на чинне законодавство, та відповідно до виконання Договору від 12 березня 2008 року № 001089.

Виконання відповідачем послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах полягає в тому, що після сплати клієнтом коштів, передбачених договором, ТОВ "УСП-Груп" формує групу клієнтів, за рахунок чистих платежів яких здійснюється придбання товару. Клієнт одержує товар відповідно до порядку проведення розподільчого акта (ст.5 умов діяльності програми "УСП"), і таке визнання права здійснює ТОВ "УСП-Груп" на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які сплатили найбільшу кількість чистих платежів. Договір про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 не передбачає будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість умовами діяльності програми "УСП" встановлено, що у випадку відмови клієнта від договору йому не повертається реєстраційний платіж, з нього утримується штраф у розмірі трьох чистих платежів, а повернення решти платежів здійснюється лише по мірі повернення платежів іншими учасниками програми.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1, ч.2, ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Такий правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (є нікчемним).

Оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ "УСП-Груп" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програму "УСП", суд приходить до висновку про те, що діяльність ТОВ "УСП-Груп" з реалізації програми "УСП" є такою, що вводить споживача в оману.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089, укладений між ТОВ "УСП-Груп" та ОСОБА_1, є нікчемним, а тому додаткове визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

У відповідності до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

Відтак, суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності нікчемного договору про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені останнім грошові кошти у сумі 31253,12 грн.

Три відсотки річних за час прострочення за неналежне виконання умов договору, за прострочення виконання зобов'язання за своєю правовою природою є заходами відповідальності за порушення зобов'язання, а тому підлягають стягненню лише у випадку невиконання зобов'язань, які виникли на підставі дійсного правочину.

У даному ж випадку договір про надання послуг від 12 березня 2008 року №001089 є нікчемним, відтак він не створює жодних правових наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Такими наслідками є обов'язок сторін повернути одна одній все, що вони одержали на виконання договору. Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до статті 23 та 1167 Цивільного кодексу України, поняття моральної шкоди полягає у: по-перше, фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; по-друге, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; по-третє, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; і по-четверте, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, бо правочин, який був укладений між сторонами 12 березня 2008 року №001089 і ситуація, яка виникла, а саме, що відповідач не виконала зобов'язання, не підпадає під положення про моральну шкоду, в зв'язку з чим в вимогах щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Витрати за банківські послуги не підлягають стягненню з причини, що вказані витрати не обумовлені договором 12 березня 2008 року №001089, договір підписаний в добровільному порядку, заперечень на час виконання договору не було висловлено.

Керуючись ст.88 ЦПК України, суд присуджує з ТОВ "УСП-Груп" на користь держави судовий збір у сумі 312,53 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 638, 653, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст.18, 19, 20 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" про розірвання договору, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання послуг, - задовольнити частково.

Розірвати договір надання послуг №001089, який укладений 12 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" (ідентифікаційний код 34345406) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 31253 (тридцять одну тисячу двісті п'ятдесят три) гривні 12 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП-Груп" (ідентифікаційний код 34345406) на користь держави судовий збір в сумі 312,53 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Копію рішення направити відповідачу, для відома.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя С.О.Діденко

20.10.2014