Рішення

від 21.10.2014 по справі 922/3668/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р.Справа № 922/3668/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Малого приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми "ПОСТУП", м. Харків до Приватного виробничого підприємства "АРКАДА", м. Харків про стягнення 19815,95 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мозгова О.А., дов. № 7 від 27.08.2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 15360,96 грн. основної заборгованості, 2579,30 грн. пені за період з 21 серпня 2013 року по 11 серпня 2014 року, 1318,01 грн. 3% річних та 557,68 грн. інфляційного збільшення боргу за договором № 09/08 від 09 серпня 2011 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 07 жовтня 2014 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/3668/14 з поштовою відміткою "закінчення строку зберігання".

Судом на вказану у позовній заяві адресу відповідача - Приватного виробничого підприємства "АРКАДА", м. Харків: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, оф. 528 надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне виробниче підприємство "АРКАДА" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, з огляду на зауваження суду про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у разі нез'явлення в засідання суду, які містяться в ухвалах суду від 03 вересня 2014 року та 07 жовтня 2014 року, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

09 серпня 2011 року між Малим приватним підприємством виробничо-торгівельною фірмою "ПОСТУП" (позивачем) та Приватним виробничим підприємством "АРКАДА" (відповідачем) було укладено договір № 09/08.

На виконання умов договору продавець зобов*язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - будівельні матеріали в асортименті та кількості, вказаної в рахунках-фактурах.

Приватне виробниче підприємство "АРКАДА" отримало від Малого приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми "ПОСТУП" за період з 09 серпня 2011 року по 23 вересня 2011 року товар на загальну суму 49045,81 грн., та частково провів розрахунок за отриманий товар в сумі 33684,85 грн., що підтверджується: податковою накладною № РН-0000933 від 09 серпня 2011 року на суму 1088,00 грн.; податковою накладною № РН-0000994 від 11 серпня 2011 року на суму 1092,00 грн.; податковою накладною № РН-0000967 від 12 серпня 2011 року на суму 395,81 грн.; податковою накладною № РН-0000968 від 12 серпня 2011 року на суму 1558,80 грн.; податковою накладною № РН-0001013 від 18 серпня 2011 року на суму 17,56 грн.; податковою накладною № РН-0001013 від 22 серпня 2011 року на суму 5395,84 грн.; податковою накладною № РН-0001033 від 26 серпня 2011 року на суму 291,19 грн.; податковою накладною № РН-0001041 від 29 серпня 2011 року на суму 168,00 грн.; податковою накладною № РН-0001087 від 05 вересня 2011 року на суму 4619,75 грн.; податковою накладною № РН-0001088 від 05 серпня 2011 року на суму 261,60 грн.; податковою накладною № РН-0001180 від 06 вересня 2011 року на суму 70,80 грн.; податковою накладною № РН-0001168 від 16 вересня 2011 року на суму 6762,00 грн.; податковою накладною № РН-0001130 від 12 вересня 2011 року на суму 360,00 грн.; податковою накладною № РН-0001152 від 14 вересня 2011 року на суму 1472,26 грн.; податковою накладною № РН-0001190 від 20 вересня 2011 року на суму 152,00 грн.; податковою накладною № РН-0001193 від 20 вересня 2011 року на суму 2144,00 грн.; податковою накладною № РН-0001212 від 22 вересня 2011 року на суму 1519,21 грн.; податковою накладною № РН-0001219 від 23 вересня 2011 року на суму 1316,00 грн.; податковою накладною № РН-0001225 від 23 вересня 2011 року на суму 5000,00 грн.;

Пунктом 4.4. договору № 09/08 встановлено, що покупець зобов*язався провести розрахунок за кожну поставлену партію товару в строк 30 календарних днів з дати його отримання.

Матеріали справи свідчать про те, що в порушення вимог договору № 09/08 оплата була здійснена частково.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору № 09/08 від 09 серпня 2011 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 15360,96 грн. задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 557,68 грн. суми інфляційного збільшення та 1318,01 грн. 3% річних задовольнити.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно пункту 5.1. договору № 09/08 передбачена відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі 2% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2579,30 грн. пені за період з 21 серпня 2013 року по 11 серпня 2014 року задовольнити.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного виробничого підприємства "АРКАДА" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, оф. 528, рахунок 26006225312800 в ПАТ "Укрсіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 31182567) на користь Малого приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми "ПОСТУП" (61001, м. Харків, вул. Польова, буд. 81, поточний рахунок 26006000073685 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 14096676) 15360,96 грн. основної заборгованості, 2579,30 грн. пені за період з 21 серпня 2013 року по 11 серпня 2014 року, 1318,01 грн. 3% річних, 557,68 грн. інфляційного збільшення боргу за договором № 09/08 від 09 серпня 2011 року та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець