Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/16277/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16277/14 14.10.14 За позовом Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Манікюр"

Про стягнення 133 793,03 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 - представник (дов. б/н від 17.07.2014)

ОСОБА_3 - представник (дов. б/н від 17.07.2014)

Від відповідача Ковальова В.К. - представник

Суть спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Манікюр» про стягнення 133 793,03 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16277/14 та призначено розгляд справи на 03.09.2014.

26.08.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.09.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 03.09.2014 представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 03.09.2014 відкладено розгляд справи на 14.10.2014.

13.10.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про визнання позову.

В судове засідання 14.10.2014 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 14.10.2014 представник відповідача з'явився, підтримав заяву подану через відділ діловодства, про визнання позову.

Відповідно до приписів ст.. 22 ГПК України відповідач має права визнати позов повністю або частково.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12/03-11ф про оплатне передання на термін дії договору прав на торговельну марку, знак для товарів і послуг та інших прав, передання стартового пакету.

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем 31.03.2011 позивач на виконання умов договору було сплачено на користь відповідача паушальний внесок в розмірі 36 000,00 грн. та оплачено вартість стартового пакета в розмірі 84 000,00 грн.

27.04.2012 позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору 25.09.2012 ніж позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору.

Відповідно до п. 19.1 договору даний договір може бути розірваний в односторонньому порядку позивачем з письмовим попередженням про це відповідача не пізніше ніж за 60 календарних днів до бажаної дати розірвання договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони дійшли згоди з 25.09.2012 передчасно розірвати Договір у зв'язку із відсутністю місця оренди у позивача для відкриття пункту "Експрес Манікюр".

Пунктом 2 Додаткової угоди було передбачено наступний порядок повернення сплачених позивачем коштів: відповідно до п. 22.1 Договору відповідач зобов'язується повернути позивачу грошові кошти за сплачену вартість Стартового пакету в розмірі 84 000, 00 грн. та Паушального внеску в розмірі 36 000,00 грн., а всього на загальну суму 120 000,00 окремими платежами за наступним графіком:

до 30.10.2012 р. включно - 40 000 грн.

до 30.11.2012 р. включно - 40 000 грн.

до 30.12.2012 р. включно - 40 грн.

Проте, як зазначає позивач, та не спростовує відповідач, сплачено лише 40 000 грн.

В зв'язку із не виконанням зобов'язань за Додатковою угодою у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 80 000 грн.

За таких обставин Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 120 088, грн.. боргу , 9 786,12 грн. інфляційних втрат та 3 918,91 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди сторони погодили, що в разі зміни курсу гривні по відношенню до долара США більш ніж на 2 % від дати укладання Договору до дати фактичної виплати, грошові кошти сплачуються відповідачем позивачу з урахуванням міжбанківського курсу гривні.

Зміна курсу гривні до долара США склала 50,11%, в зв'язку із чим сума боргу підлягає збільшенню на 50,11%.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього станом виникла заборгованість у розмірі 120 088,00 грн.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 120 088,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за договором у розмірі 120 088,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 9 786,12 грн. та 3% річних в розмірі 3918,91 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Ц України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9786,12 грн. - збитків від інфляції та 3918,91 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС МАНІКЮР" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 36100756) на користь Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 120 088 (сто двадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. інфляційні втрати в розмірі 9786 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 3 % річних в розмірі 3918 (три тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 2675 ( дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 87 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 17.10.2014.

Суддя Прокопенко Л.В.