Рішення

від 03.10.2014 по справі 760/19624/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-6025/14

760/19624/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперфлеш» до ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Суперфлеш» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору будівельного підряду від 01.04.2014 року, що укладений між ТОВ «Суперфлеш» та ОСОБА_1

Під час розгляду справи, позивач збільшив позовні вимоги та просив розірвати договір будівельного підряду від 01.04.2014 року, що укладений між ТОВ «Суперфлеш» та ОСОБА_1, визнати право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 130,0 кв.м., та нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 загальною площею 67,8 кв.м. за ТОВ «Суперфлеш». Також, позивач просив зобов'язати відповідача повернути оригінали документів на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 130,0 кв.м., а саме оригінал висновку судового експерта про придатність об'єкта до експлуатації, оригінал технічного паспорту, оригінал звіту про незалежну оцінку об'єкта нерухомого майна та стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що між Товариством та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір будівельного підряду від 01.04.2014 року.

Згідно пункту 1.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання на свій ризик організувати виконання усього комплексу робіт із реконструкції нежилої будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 130,0 кв.м. та по АДРЕСА_2, загальною площею 67,8 кв.м. в м. Києві, а також зобов'язується організувати передачу виконаних робіт (результат виконаних робіт) та здати Об'єкт Замовнику у встановлений цим Договором термін (строк) та взяти участь в роботі по введенню Об'єкта в експлуатацію.

Згідно пункту 2.1. Договору зазначено, що загальний строк, протягом якого Відповідач повинен організувати виконання усіх робіт (тобто усі етапи робіт, увесь комплекс робіт) і передати їх (результат виконаних робіт) Замовнику (Позивачеві) по останньому акту виконаних робіт становить 60 календарних днів. Цей строк розпочинається з дати підписання сторонами договору.

01.04.2014 року на виконання Договору між сторонами було укладено акт приймання - передачі Об'єкту, проектно-кошторисної документації, оригіналу висновку судового експерта про придатність об'єкта до експлуатації нежитлової будівлі, оригіналу технічного паспорту нежитлової будівлі, оригіналу звіту про незалежну оцінку об'єкта нерухомого майна нежитлової будівлі .

Підпунктом 3.1.10 пункту 3.1. Договору застережене наступне: «Після повного завершення усіх робіт повернути Об'єкт Замовнику протягом 3-х робочих днів. Об'єкт повинен бути переданим Виконавцем обов'язково в незалежності від існування між сторонами будь-яких суперечок (несплата послуг, недоліки у роботі інше) за актом приймання - передачі».

Тобто відповідач у відповідності до пункту 2.1. Договору повинен був організувати виконання усіх робіт (тобто усі етапи робіт, увесь комплекс робіт) і передати їх (результат виконаних робіт) Замовнику по останньому акту виконаних робіт у строк до 01.06.2014 року.

Згідно підпункту 3.1.10 пункту 3.1 виконавець зобов'язався у будь-якому випадку передати побудований Об'єкт: нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, та нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 за актом приймання - передачі.

Враховуючи те, що на сьогоднішній день відповідачем не виконано вимоги пункту 2.1 та підпункт 3.1.10 пункту 3.1 Договору та не передано позивачеві зазначений Об'єкт за актом приймання-передачі, тобто відповідач ухиляється в добровільному порядку від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів, а саме порушеного права власності.

Представник позивача просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач просила справу розглядати за її відсутності та у задоволенні збільшених позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 01 квітня 2014 року між ТОВ «Суперфлеш» та ОСОБА_1 було укладено договір будівельного підряду.

Розділом першим договору визначено, що предметом договору є зобов'язання генпідрядника, яким є відповідач, виконати увесь комплекс із реконструкції нежилої будівлі по АДРЕСА_1 та нежилої будівлі по АДРЕСА_2 у відповідності до проектної документації за завданням замовника, а також зобов'язується передати виконані роботи (результат виконаних робіт) та здати Об'єкт замовнику у встановлений цим договором термін (строк).

Пунктом 2.1 договору визначено загальний строк, протягом якого генпідрядник повинен виконати усі роботи (тобто усі етапи робіт, увесь комплекс робіт) і передати їх (результат виконаних робіт) замовнику по останньому акту виконаних робіт, що становить 60 календарних днів. Цей строк розпочинається з дати підписання сторонами договору.

Підпунктом 3.1.10 пункту 3.1. Договору застережене наступне: «Після повного завершення усіх робіт повернути Об'єкт замовнику протягом 3-х робочих днів. Об'єкт повинен бути переданим виконавцем обов'язково в незалежності від існування між сторонами будь-яких суперечок (несплата послуг, недоліки у роботі інше) за актом приймання - передачі».

Тобто відповідач у відповідності до пункту 2.1. Договору повинен був виконати весь комплекс робіт по договору у строк до 01.06.2014 року та у будь-якому випадку передати побудований Об'єкт: нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 130,0 кв.м., та нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 загальною площею 67,8 кв.м., за актом приймання - передачі.

Однак, не дивлячись на закінчення реконструкції відповідач не виконав вимоги пункт 2.1. Договору та не передав позивачеві зазначений Об'єкт за актом приймання - передачі, тобто ухиляється в добровільному порядку від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 883 ЦК України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи всі докази в сукупності, суд вважає, що позивачем доведено факт набуття права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 130,0 кв.м. В решті позовних вимог позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 3654,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 328, 386, 392, 526, 530, 629, 875, 883 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперфлеш» до ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання права власності - задовольнити частково.

Розірвати договір будівельного підряду від 01 квітня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Суперфлеш» (код юридичної особи 38998012) та ОСОБА_1.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Суперфлеш» (код юридичної особи 38998012) право власності на нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 загальною площею 130,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперфлеш» (код юридичної особи 38998012) 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн