Постанова

від 15.09.2014 по справі п/811/2644/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року справа № П/811/2644/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Спільного українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014 року №0000752202,-

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" (далі - позивач, ТОВ "Укренергопол") звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.04.2014 року №0000752202.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем: п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 119497,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення на його підставі, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ухвали від 15.09.2014 року подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Спільне українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 13.02.2004 року, що свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №077282 (а.с.9).

Види діяльності за КВЕД: розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; вантажний автомобільний транспорт; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; забір очищення та постачання води; будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.10).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №601 від 04.04.2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укренергопол" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" за період з 01.12.2012 року 31.03.2013 року, результати якої оформлено актом №84/11-23-22-02/32832570 від 16.04.2014 року (а.с.11-19).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 119497,00 грн., в тому числі за І квартал 2013 року на суму 119497,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000752202 від 30.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 149371,00 грн., в тому числі за основним платежем - 119497,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29874,00 грн. ( а.с.20).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ТОВ "Созидатель" на підставі яких були сформовані валові витрати.

Матеріалами справи встановлено, що одним із основних видів діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель. Відповідно до Ліцензії №587912 від 01.07.2011 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивач має право здійснювати проектування, будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж, інжинірингову діяльність у сфері будівництва (а.с.164-165).

Між позивачем (Підрядник) і ФПУ ОУСЦ "Спартак" (Замовник) було укладено генеральний договір №12/13-КР від 15.11.2012 року, згідно до предмету якого Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати його в установлений договором підряду строк закінчені роботи капітального ремонту приміщень восьмого поверху гостьового корпусу ОУСЦ "Спартак", а Замовник зобов'язувався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти від Підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх (а.с.60-64).

На виконання вказаного вище договору, 03.12.2012 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Созидатель" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №7/17-КР на виконання робіт з капітального ремонту 8-го поверху гостевого корпусу ОУСЦ "Спартак" (а.с.37).

В процесі здійснення господарської операції між сторонами було складено акт передачі матеріальних цінностей. Згідно цього акту позивач для здійснення будівельних робіт по капітальному ремонту 8-го поверху гостьового корпусу ОУСЦ "Спартак" в грудні 2012 року передав до ТОВ "Созидатель" матеріали, пов'язані з улаштуванням електропроводки на 8175,10 грн. (а.с.59).

Дані матеріали позивачем було отримано від ФПУ ОУСЦ "Спартак", про що свідчить накладна на внутрішнє переміщення № ПМ-0106 від 06.12.2012 року та видаткова накладна № ПМ-0106 від 06.12.2012 року (а.с.175-176).

На виконання умов договору субпідряду позивачем було сплачено субпідряднику ТОВ "Созидатель" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями (а.с.155,157,159,161,163).

Факт сплати коштів підтверджено також банківськими виписками (а.с.154,156,158,160,162).

В свою чергу, ТОВ "Созидатель" було виписано позивачу податкові накладні (а.с.47-50), що були відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту з ПДВ у грудні 2012 р., січні-березні 2013 р. (а.с.120-131).

Факт реальності виконання робіт за договором субпідряду підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (а.с.51), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (а.с.52-53), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.54), актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.55-58).

В подальшому, отримані позивачем від ТОВ "Созидатель" роботи було передано ФПУ ОУСЦ "Спартак", що підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.65-72), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. (а.с.73). ФПУ ОУСКЦ "Спартак" сплатило кошти за виконані роботи, що також підтверджено виписками по банківському рахунку (а.с.132-141), а позивачем в свою чергу було вписано податкові накладні (а.с.142-153).

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Созидатель", останнє мало статус юридичної особи, було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства України та включено до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Созидатель" за перевірений період, на підставі яких було сформовано валові витрати.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-польського підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" судові витрати у розмірі 298,74 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Спільного українсько-польського підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000752202 від 30.04.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 149371,00 грн., в тому числі за основним платежем - 119497,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29874,00 грн.

3.Присудити на користь Спільного українсько-польського підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" (код ЄДРПОУ -32832970) судові витрати в розмірі 298,74 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 298,74 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Код ЄДРПОУ - 38758683).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук