Рішення

від 23.10.2014 по справі 904/7113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.14р. Справа № 904/7113/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Апостолове, Дніпропетровської області

до Мар'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, с. Мар'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 365 427,34 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 09.09.2014)

від відповідача: Устименко В. Д. - голова сільської ради (посв. № С-1/6)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Мар'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу товарів № 83/1 від 03.09.2013, № 2 від 03.09.2013, № 3 від 03.09.2013, № 4 від 03.09.2013 у розмірі 365 427,34 грн., з яких 280 950,00 грн. - основна заборгованість; 44 744,09 грн. - пеня; 31 466,40 грн. - інфляційні збитки; 8 266,85 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами купівлі-продажу товарів № 83/1 від 03.09.2013, № 2 від 03.09.2013, № 3 від 03.09.2013, № 4 від 03.09.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2014.

01.10.2014 представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив, в якому зазначає, що відповідач є бюджетною організацією та є дотаційним, тобто власних коштів на функціонування органу влади недостатньо.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 01.10.2014 року на 21.10.2014 року.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Мар'янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 83/1 (а.с.12).

03.09.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Мар'янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 2 (а.с.17).

03.09.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Мар'янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 3 (а.с.22).

03.09.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Мар'янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 4 (а.с.27).

Відповідно до розділу договорів "Предмет договору" продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість на умовах даного договору та прийняти товар. Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що постачається, визначається у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Сторони підписали додатки до договорів, в яких узгодили найменування, кількість, асортимент та ціну товару, що поставляється (а.с.14,19,24,29).

На виконання умов договорів, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 280 950,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1 від 10.09.2013 на суму 81 950,00 грн., № 2 від 10.09.2014 на суму 78 120,00 грн., № 3 від 10.09.2013 на суму 22 460,00 грн., № 4 від 10.09.2013 на суму 98 420,00 грн. (а.с.15,20,25,30) та актами приймання-передачі товару № 1 від 10.09.2013 на суму 81 950,00 грн., № 2 від 10.09.2014 на суму 78 120,00 грн., № 3 від 10.09.2013 на суму 22 460,00 грн., № 4 від 10.09.2013 на суму 98 420,00 грн. (а.с.16,21,26,31).

Розділом договору купівлі-продажу № 83/1 "Ціна та вартість товару" встановлено, що ціна товару визначається сторонами в порядку, визначеному цим договором. Покупець сплачує вартість товару на суму 81 950,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання обладнання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Розділом договору купівлі-продажу № 2 "Ціна та вартість товару" встановлено, що ціна товару визначається сторонами в порядку, визначеному цим договором. Покупець сплачує вартість товару на суму 78 120,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання обладнання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Розділом договору купівлі-продажу № 3 "Ціна та вартість товару" встановлено, що ціна товару визначається сторонами в порядку, визначеному цим договором. Покупець сплачує вартість товару на суму 22 460,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання обладнання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Розділом договору купівлі-продажу № 4 "Ціна та вартість товару" встановлено, що ціна товару визначається сторонами в порядку, визначеному цим договором. Покупець сплачує вартість товару на суму 98 420,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту отримання обладнання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 280 950,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до розділу договорів "Ціна та вартість товару", строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 280 950,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 16.09.2013 по 09.09.2014 у сумі 8 266,85 грн. та інфляційні збитки за період з вересня 2013 по серпень 2014 у сумі 31 466,40 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 8 266,85 грн. та інфляційних збитків за у сумі 31 466,40 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Абзацом 4 розділу "Відповідальність сторін" договорів встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню за період з 16.09.2013 по 09.09.2014 у сумі 44 744,09 грн.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.11), суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені відповідно до ч. 6 статті 232 Цивільного кодексу України мало бути припинено 18.03.2014. Тому, сума пені, яка підлягає задоволенню становить 18 311,78 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Приймаючи до уваги майновий стан відповідача, визнання ним (усно) позовних вимог, також враховуючи те, що відповідач неодноразово звертався до райдержадміністрації з проханням сприяти виділенню коштів з обласного бюджету місцевому бюджету для здійснення розрахунків (а.с.57-60), господарський суд з власної ініціативи на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір пені на 90 % від належної до стягнення суми. Отже стягненню підлягає пеня, що становить 1 831,18 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6 779,90 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Мар'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (53842, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Мар'янське, вул. Леніна, 64; ідентифікаційний код 04338581) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 280 950,00 грн. основний борг, 1 831,18 грн. пеню, 8 266,85 грн. 3% річних, 31 466,40 грн. інфляційні втрати та 6 779,90 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.10.2014.

Суддя Я.С. Золотарьова