Рішення

від 20.10.2014 по справі 911/3831/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" жовтня 2014 р. Справа № 911/3831/14

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква

до Приватного підприємства «Творча архітектурно-проектна майстерня «Білоцерківархпроект», м. Біла Церква

про стягнення 10 229, 29 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -Колесник Т.А. предст. дов. №166 від 30.12. 2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до Приватного підприємства «Творча архітектурно-проектна майстерня «Білоцерківархпроект» про стягнення 10 229, 29 грн. заборгованості за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 01.10.2013р., з яких 8 460,58 грн. боргу, 792,62 грн. пені, 3% річних у розмірі 129,02 грн. та 874,07 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2014р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.10.2014р.

Відповідач в судове засідання 20.10.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов та інших витребуваних документів не подав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвала суду направлялись за адресою, яка вказана у позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

20.10.2014р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

01.10.2013р. між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (теплопостачальна організація) та Приватним підприємством «Творча архітектурно-проектна майстерня «Білоцерківархпроект» (споживач) було укладено договір на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води, відповідно до п. 1.2. якого, теплопостачальна організація постачає споживачу послуги з опалення та підігріву холодної води, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити послуги з опалення та підігріву холодної води за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

Пунктом 2.3. передбачено, що приймання - передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформляється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів (Акт приймання - передачі теплової енергії, рахунок фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний на протязі 3-х робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник Акту приймання - передачі, Акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень Акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

Як встановлено в п.2.4. договору, у випадку неповернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні споживачем акту приймання-передачі послуги з опалення та підігріву холодної води, акту звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п. 2.3. даного Договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Пунктом 3.2.17 Договору передбачено, що до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу теплопостачальної організації підписаний акт приймання - передачі теплової енергії. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п. 10.1., цей Договір набирає чинності з моменту укладення і дії в частині постачання послуг з опалення та підігріву холодної води протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї зі сторін про розірвання Договору, але не раніше дати закінчення опалювального сезону, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання повністю, на виконання умов договору на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 01.10.2013 року відповідачу були надані послуги з теплопостачання за період з січня 2014р. по травень 2014р. на загальну суму 8460,58 грн., що підтверджується актами надання послуг.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, оскільки у відповідача відсутні прилади обліку, розрахунок вартості наданих послуг був здійснений відповідно до площі, яку займає відповідач, а саме 99 кв. м.

Так за словами позивача, відповідно до умов Договору ним за період із січня по квітень 2014 рік розрахунковий пакет документів надсилався поштою простими листами або передавався контролером.

Підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі теплової енергії повернуто тільки за січень, лютий та березень 2014 року. Підписання відповідачем зазначених актів надання послуг без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім цих послуг.

Всупереч пунктам 2.3 та 3.2.17, Договору відповідачем акт приймання - передачі теплової енергії за квітень 2014 рік на суму 153,25 грн. не підписано та не повернуто.

З приводу не підписаного відповідачем акту надання послуг варто зазначити, що письмові заперечення з приводу отримання послуг відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від підписання вказаних актів, як це передбачено п. 2.4 договору, з огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, зазначені в перелічених вище актах про надання послуг в обсягах та за цінами, які в них вказані.

Доказом отримання теплової енергії відповідачем є лист № 608 від 19.06.2014 року КП БМР «ЖЕК №1» (який являється балансоутримувачем будинку), про те, що споживач приватне підприємство Творча архітектурно-проектна майстерня «Білоцерківархпроект», орендар нежитлового приміщення за адресою : м. Біла Церква вул. Першотравнева, 49. Дане нежитлове приміщення дійсно знаходиться в житловому будинку та система теплопостачання цього приміщення є невід'ємною частиною внутрішньобудинкової системи теплопостачання житлового будинку за даною адресою. Факт подачі теплоносія до даного будинку протягом 2013-2014 p.p. підтверджують довідкою, яка знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки, відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за отримані послуги за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 01.10.2013 року в сумі 8 460,58 грн., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Господарського кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Господарського кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Підписання відповідачем актів приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за спірний період без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім цих послуг.

Виходячи зі змісту статті 2 Закону України «Про теплопостачання», він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Як зазначено у статті 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація поставляє вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, а також додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Крім цього, згідно з абз. 5 п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов, докази оплати наданих йому позивачем послуг за договором на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води від 01.10.2013 року в сумі 8 460,58 грн. суду не надав.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість наданих позивачем послуг за спірний період не сплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 460,58 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за період з січня 2014р. по квітень 2014р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 792,62 грн. пені.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, зазначених в п. 6.4. даного договору споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування ним було здійснено наступним чином:

- за заборгованість у розмірі 2769,11 грн., яка виникла у відповідача за січень 2014р. позивачем було нараховано 289,28 грн. за період з 07.02.2014р. по 01.09.2014р.

- за заборгованість у розмірі 2769,11 грн., яка виникла у відповідача за лютий 2014р. позивачем було нараховано 261,66 грн. за період з 07.03.2014р. по 01.09.2014р.

- за заборгованість у розмірі 2769,11 грн., яка виникла у відповідача за березень 2014р. позивачем було нараховано 231,09 грн. за період з 07.04.2014р. по 01.09.2014р.

- за заборгованість у розмірі 153,25 грн., яка виникла у відповідача за квітень 2014р. позивачем було нараховано 10,59 грн. за період з 05.03.2014р. по 01.09.2014р.

Суд, перевіривши наданий розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня за заборгованість у розмірі 2769,11 грн., яка виникла у відповідача за січень 2014р. за період з 07.02.2014р. по 01.09.2014р., нарахована з перевищенням шестимісячного строку нарахування встановленому п. 6. ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню в сумі визначеній судом 241,86 грн.

Решта розрахунку виконана позивачем вірно.

У зв'язку з вказаними вище обставинами, позовну вимогу про стягнення з відповідача 792,62 грн. пені суд задовольняє частково у розмірі 745,21 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 129,02 грн. та 874,07 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 129,02 грн. 3% річних та 874,07 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 8 460,58 грн. основного боргу, 745,21 грн. пені, 129,02 грн. 3% річних та 874,07 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Творча архітектурно-проектна майстерня «Білоцерківархпроект» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Славіна, 34, кв. 34, код ЄДРПОУ 35046190) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09109, м Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) - 8 460 (вісім тисяч чотириста шістдесят) грн. 58 коп. заборгованості, 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 21 коп. пені, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 02 коп. 3% річних, 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 07 коп. інфляційних та 1823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 35 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення:27.10.2014р.

Суддя Щоткін О.В.