Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/5632/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5632/14 07.10.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд"

про стягнення 180 447,56 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бриль П.О. - представник за довіреністю № 09-Д від 12.05.2014 року;

від відповідача: Шкурупій В.В. - представник за довіреністю № 49 від 11.07.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до закритого акціонерного товариства "Укргазпромбуд" про стягнення 180 447,56 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період із квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП «ЖЕКи», що діяли на підставі договорів доручення.

Між позивачем, в особі директора КГІ ЖЕК "Лук'янівка" Шевченківської районної у м. Києві ради та відповідачем укладений договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників №134 від 02.04.2007 року.

На виконання окремого доручення КП «ЖЕК "Лук'янівка" передано перелік актів звірок та передано по споживачу комунальних послуг ЗАТ «Укргазпромбуд» до КП УЖГ (виконавця) заборгованість за комунальні послуги в сумі 25 480,68 грн. станом на 01.10.2010 року.

Крім того, за період з 18.09.2010 року по 13.03.2014 року (включно) у відповідача виникла заборгованість в розмірі 167 601,05 грн. (разом з переданим боргом).

Таким чином, відповідно до вищевикладеного позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 180 447,56 грн. із яких основний борг в розмірі 167 601,06 грн., індекс інфляції в розмірі 2 595,90 грн. та три проценти річних в розмірі 10 250,63 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року розгляд справи відкладено на 20.05.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2014 року розгляд справи відкладено на 23.06.2014 року, для належного повідомлення відповідача про час та дату судового засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року розгляд справи відкладено на 14.07.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2014 року замінено закрите акціонерне товариство "Укргазпромбуд" на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд", розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

11.08.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/5632/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 22.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/5632/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року (суддя Мудрий С.М.) прийняв справу до провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2014 року у зв'язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 07.10.2014 року.

25.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судовому засіванні 07.10.2014 року представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.04.2007 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради в особі комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» Шевченківської районної ради (сторона 1) та закритим акціонерними товариством «Укргазпромбуд» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд") (сторона 2) укладено договір №134 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.

Відповідно до статуту комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 12.04.2012р., комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване у комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач не є стороною договору №134 від 02.04.2007 року та зазначає наступне.

30.03.2007 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (довіритель) та комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» Шевченківської районної ради (повірений) укладено договір доручення № 7, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на надання комунальних послуг; укласти з власниками, орендарями нежилих приміщень договори на транзитний збір платежів за надані комунальні послугу на користь виробників таких послуг; здійснювати облік, нарахування та збір на користь виробників комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Тобто, за договором доручення повірений за вчиненими ним правочинами з третіми особами жодних прав та обов'язків не набуває. Ці права й обов'язки виникають безпосередньо для довірителя.

Відповідно до п.1.1 договору, сторона 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо) в наданих обсягах.

Згідно з п.1.2 договору, сторона 2 користується приміщенням загальною площею 243,0 кв. м за адресою: вул. Коперніка, 18.

Відповідно до окремого доручення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.09.2010 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району; КП ЖЕКам доручено передати Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акт станом на 01.10.2010; Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві проводити розрахунки з орендарями та власниками нежитлових приміщень за спожиті комунальні послуги.

На виконання даного окремого доручення КП «ЖЕК «Лук'янівка» передано перелік актів звірок та передано по споживачу комунальних послуг ЗАТ «Укргазпромбуд» до КП УЖГ (виконавця) заборгованість за комунальні послуги в сумі 25 480,68 грн. станом на 01.10.2010 р. Дана заборгованість зазначена у першій строчці в розрахунку по договору.

Відповідно до п.5.1 договору, цей договір діє з моменту укладення по 31 травня 2008 року.

У разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.5.4 договору).

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано. Тому твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію 31.05.2008 року не приймаються судом до уваги.

Відповідно до п. 2.1.1 договору сторона-1 зобов'язується на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі сторони-2 інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг.

Згідно з п. 2.1.2 договору сторона-1 зобов'язується в 3-х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що сторона-2 зобов'язана у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги повідомити про це сторону-1, додавши документальне обґрунтування відмови на протязі 3 (трьох) днів.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату за оспорюваний період, які регулярно надсилались відповідачу.

Крім того, позивач для досудового врегулювання спору направляв відповідачу претензію від 25.03.2014 року із проханням погасити наявну у останнього заборгованість в розмірі 167 601,06 грн., з долученням рахунків на оплату комунальних послуг та акту звірки.

Будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг відповідачем не надавались.

Крім того, як вбачається з наданих банківських виписок відповідачем частково здійснювались оплати по виставлених рахунках на оплату.

Відповідно до п.3.1.1 договору, сторона 2 зобов'язується в 3-х денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону в зазначений термін.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Господарські відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV.

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У відповідності ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за спожиті комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість, що за період з 18.09.2010 року по 13.03.2014 року (включно) за розрахунками позивача становить 167 601,05 грн.

Під час розгляду справи представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача в частині основного боргу, індексу інфляції та трьох процентів річних, більш ніж за три роки.

У відповідності до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 31.03.2014 року.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ч.4 статті 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 31.03.2014 року, тому вимоги щодо нарахованого боргу за період з 18.09.2010 року по 23.02.2011 року (включно) в розмірі 43 350,13 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

В іншій частині позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунальних послуг у розмірі 124 250,93 грн. подані в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 2 595,90 грн. та 3 % річних в розмірі 10 250,63 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 406,46 грн. індексу інфляції та 5 955,71 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

В іншій частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 2 179,44 грн. та 3% річних в розмірі 4 294,92 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки нараховані на суму боргу, строк позовної давності за якою сплив.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, офіс 507, ідентифікаційний код 31567127) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) заборгованість в розмірі 124 250 (сто двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 93 коп., індекс інфляції в розмірі 406 (чотириста шість) грн. 46 коп. та три проценти річних в розмірі 5 955 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп., а також судовий збір в розмірі 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий