Рішення

від 15.10.2014 по справі 914/2950/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 р. Справа № 914/2950/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема", м.Львів

до відповідача Приватного підприємства "Престиж Україна", м.Стрий Львівської області

про стягнення 131 082,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Віняр Ю.С. - представник (довіреність №1/2014 від 01.09.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема" звернулось до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "Престиж Україна" про стягнення 131 082,51 грн., з яких 104 152,08 грн. - основний борг, 5 694,07 грн. - пеня, 5 694,07 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 10 036,44 грн. - 36% річних та 5 505,85 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.09.2014р. Ухвалою суду від 24.09.2014р. розгляд справи відкладено на 08.10.2014р. Ухвалою суду від 08.10.2014р. розгляд справи відкладено на 15.10.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Станом на 15.10.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 08.10.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул.Українки, буд 35 А. Слід зазначити, що за вказаною адресою відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі від 18.08.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

21.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема" (надалі - продавець) та Приватним підприємством "Престиж Україна" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №Х-21248, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором товари побутової хімії, особистої гігієни, косметики та парфумерії (надалі - товар).

Відповідно до п.1.2. договору конкретне найменування та асортимент товару, що продається на умовах даного договору визначається у видаткових товарних накладних.

Згідно із п.1.3. договору загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається шляхом сумування вартості товару, фактично проданого протягом строку дії даного договору на підставі відповідних накладних.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець продає покупцю товар за договірними цінами. При здійсненні купівлі-продажу партії товару ціни на товар щоразу узгоджуються сторонами та зазначаються в накладній.

Відповідно до п.2.2. договору ціна на товар та вартість партії товару, що вказана у накладній, вважається узгодженою з моменту підписання сторонами накладної на партію товару. Проте, покупець зобов'язаний здійснити перевірку відповідності ціни товару протягом наступного робочого дня з моменту отримання партії товару. У випадку виявлення невідповідності ціни товару покупець зобов'язаний в день її виявлення письмово повідомити продавця про виявлену невідповідність із зазначенням реквізитів конкретної накладної (накладних) та суті виявлених порушень. В іншому випадку покупець вважається таким, що згідний із ціною на товар, що вказана у накладній, та не має права відмовитися від оплати товару з причин невідповідності ціни товару попередньо узгодженій ціні та/або внаслідок підписання накладних працівниками покупця, не уповноваженими на узгодження ціни на товар.

Згідно із п.2.4. договору якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умові 100% попередня оплата.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що в усіх випадках, коли товар продано на умовах інших, ніж вказаних в п.2.4. даного договору, покупець зобов'язаний оплатити такий товар протягом (не пізніше) 14 календарних днів з моменту його отримання.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 107 173,43 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткові оплати за поставлений йому товар, а тому розмір основного боргу становить 104 152,08 грн.

Відповідно до п.2.9. договору в разі порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування грошовими коштами продавця. Сторони домовилися встановити розмір процентів за користування грошовими коштами продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період користування грошовими коштами.

Отже, на підставі п.2.9. договору, керуючись ст.536 та ч.3 ст.692 ЦК України позивач заявив до стягнення також 5 694,07 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі порушення строку оплати товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 36% річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України). Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання.

Відтак, на підставі п.6.3. договору відповідачу нараховано 5 694,07 грн. - пені.

Крім того, на підставі п.6.3. договору, керуючись ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 36% річних в розмірі 10 036,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 505,85 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 131 082,51 грн., з яких 104 152,08 грн. - основний борг, 5 694,07 грн. - пеня, 5 694,07 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 10 036,44 грн. - 36% річних та 5 505,85 грн. інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи 21.03.2014р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів №Х-21248, відповідно до умов якого позивач зобов'язується продати (передати у власність) відповідачу, а відповідач зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором товари побутової хімії, особистої гігієни, косметики та парфумерії.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується наступними видатковими накладними: №Т-0000026228 від 18.04.2014р. на суму 9 946,80 грн., №Т-0000026222 від 18.04.2014р. на суму 27 941,76 грн., №Т-0000024850 від 15.04.2014р. на суму 29 721,60 грн., №Т-0000027614 від 30.04.2014р. на суму 9 124,50 грн. та №Т-0000027310 від 25.04.2014р. на суму 30 438,77 грн.

Відтак позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 107 173,43 грн. Копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

Як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено наступні часткові оплати: 24.04.2014р. сплачено 8 715,00 грн., 28.05.2014р. сплачено 1 020,00 грн., 05.06.2014р. сплачено 1 000,00 грн. та 06.08.2014р. сплачено 1 000,00 грн.

Разом з тим слід зазначити, що із 8 715,00 грн. сплачених відповідачем 24.04.2014р., в рахунок погашення заборгованості по поставці товару за накладною № Т-0000024850 від 15.04.2014р. було зараховано 1,35 грн. Решта коштів, а саме 8 713,65 грн. було зараховано на погашення заборгованості, яка не є предметом даного спору (по раніше здійсненим поставкам). Вказаний факт підтверджується матеріалами справи. Зокрема у банківській виписці зазначено, що призначенням платежу в сумі 8 715,00 грн. є оплата згідно накладної №0000022175 від 04.04.2014р. Позивач не заперечив, що із вказаної суми в рахунок погашення заборгованості по накладній №Т-0000024850 від 15.04.2014р. зараховано 1,35 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 104 152,08 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі порушення строку оплати товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 36% річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України). Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 5 694,07 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та як зазначалося вище, сторони у договорі передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той який передбачений ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 36% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 036,44 грн. - 36% річних та 5 505,85 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.2.9. договору в разі порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування грошовими коштами продавця. Сторони домовилися встановити розмір процентів за користування грошовими коштами продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період користування грошовими коштами.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. (п.6.1., п.6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Отже, здійснивши перерахунок процентів за користування грошовими коштами, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 5 694,07 - процентів за користування грошовими коштами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2246 від 08.08.2014р. на суму 2 621,65 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Престиж Україна" (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Л.Українки, буд.35А, код ЄДРПОУ 33860476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема» (79056, м.Львів, вул.Ковельська, буд.109А, код ЄДРПОУ 22334316) 104 152,08 грн. - основного боргу, 5 694,07 грн. - пені, 5 694,07 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 10 036,44 грн. - 36% річних, 5 505,85 грн. - інфляційних втрат та 2 621,65 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.10.2014р.

Суддя Петрашко М.М.