Рішення

від 20.10.2014 по справі 927/1315/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====================================================================================================================================================================

.Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" жовтня 2014 року Справа № 927/1315/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

в особі Київського відділення Центральної філії

представник: ТДВ "Інтер-Ріск Україна", Кузнецов І.В.

04053, вул.Артема,52А, оф.147, м.Київ;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТАВА ПЛЮС"

14033, вул.Мстиславська,б.175, кв.66, м.Чернігів;

юридична адреса: 16600, вул.Успенська, буд.12, кв.36, м.Ніжин, Чернігівська обл.,

про стягнення 272830,48грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

в с т а н о в и в:

публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТАВА ПЛЮС" про стягнення 272830,48грн. заборгованості згідно договору кредитної лінії №31/12 від 01.11.2012р., з яких 240266,33грн. основного боргу, 14576,16грн. відсотків, 856,00грн. комісії за адміністрування кредиту, 17131,81грн. пені.

Разом з письмовими поясненнями від 29.09.2014р., позивачем надано суду довідку про те, що використане в позовній заяві поняття «комісія з адміністрування кредиту» використане ним у розумінні, як комісія за управління кредитом.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.08.2014р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.09.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 17.09.2014р., 01.10.2014р.,15.10.2014р. та 20.10.2014р.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 15.10.2014р.

Представники позивача в судове засідання 20.10.2014р. не з'явились.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання представників не направив, хоча був належним чином повідомлений по дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення №1400603256362 від 02.10.2014р. та №1400603344598 від 15.10.2014р..

Зважаючи на те, що відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, враховуючи дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.11.2012р. між ПАТ «Кредобанк» (Кредитор) та ТОВ «ЛТАВА ПЛЮС» (Боржник) укладено договір кредитної лінії №31/12 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Банк зобов'язується відкрити Позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити в розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору, Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на наступних умовах:

· максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, валюта кредитування: 310000,00грн.;

· призначення кредитної лінії: поповнення обігових коштів;

· процента ставка - 24,0% річних;

· строк дії кредитної лінії включно до 31.10.2013р.;

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором кредиту, а тому до нього застосовуються норми глави 71 ЦК України.

Відповідно до п.2.3. Договору, в межах максимального ліміту заборгованості, передбаченого п.2.1.1. цього Договору, Позичальнику надаються кредити на строк не більше 12 місяців за умови, що кінцевий термін повернення отриманих коштів не перевищуватиме строку дії кредитної лінії та максимального ліміту заборгованості, який буде діяти в цей час. Кожна видача кредиту в межах кредитної лінії оформлюється додатковим договором до цього Договору, в якому вказується сума, валюта кредиту, строк повернення кредиту (графік повернення кредиту).

Відповідно до п.2.6. Договору, надання кредиту на цілі, визначені в п.2.1.2. Договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника відкритий у валюті Кредиту, з позичкового рахунку №2062201428434 у ЧВ ЦФ ПАТ «Кредобанк» протягом трьох робочих днів після укладення договорів, вказаних у п.3 цього Договору, а також Додаткового договору, яким передбачено надання цього кредиту, або в інший термін вказаний Позичальником в заяві про видачу кредиту.

Відповідно до п.2.8. Договору, для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок №2062201428434. Датою видачі вважається день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку в повній або частковій сумі.

Так, з письмових пояснень позивача від 29.09.2014р. (арк. справи 87) судом встановлено, що на виконання умов Договору, Банком перераховано ТОВ «ЛТАВА ПЛЮС» грошові кошти в сумі 289770,00грн.. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами: №29096565 від 02.11.2012р. на суму 254500,00грн., №29691429 від 12.11.2012р. на суму 35270,00грн..

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.5.1 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит/Кредити у повному обсязі в порядку, і терміни, передбачені цим і додатковими договорами, але не пізніше строку дії кредитної лінії, вказаного у п.2.1.6 цього Договору.

Згідно з Додатком №1 до Договору, сторони встановили графік зменшення максимального ліміту заборгованості, відповідно до якого, Позичальник повинен сплачувати заборгованість по Кредиту в останній день кожного місяця з 28.02.2013р. по 31.10.2013р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не здійснював своєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, тим самим допускаючи прострочку сплати кредиту.

Станом на 01.07.2014р., заборгованість відповідача по кредиту становить 240266,00грн., заборгованість по відсоткам - 14576,16грн., комісія за управління кредитом - 856,00грн..

Строк повернення кредиту, відповідно до Додатку №1 до Договору, встановлений до 31.10.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови Договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій.

Відповідачем здійснювалась сплата відсотків за Договором, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями: №9 від 03.01.2014р. на суму 6477,18грн., №13 від 01.02.2013р. на суму 6200,00грн., №14 від 01.02.2013р. на суму 282,00грн., №20 від 01.03.2013р. на суму 5897,64грн., №21 від 01.04.2013р. на суму 5400,00грн., №3 від 03.12.2014р. на суму 38,30грн., №2 від 29.11.2012р. на суму 5832,09грн., а також меморіальним ордером №14798723 від 24.05.2013р. на суму 5373,00грн., всього на суму 35500,21грн.

Також, відповідачем здійснювалась сплата заборгованості по погашенню кредиту за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями: №22 від 04.03.2013р. на суму 13770,00грн., №22 від 04.04.2013р. на суму 34796,78грн., всього на суму 48566,78грн..

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 240266,33грн. заборгованості по Кредиту за Договором.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору передбачено нарахування процентів за користування кредитами, а саме: щомісячно на суму заборгованості по кредитній лінії за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, вказаною у п.2.1. Договору, з моменту видачі кредиту до дати його повернення, передбаченого у Додатковому договорі. У випадку неповернення кредиту у термін, вказаний у Додатковому договорі, до дати його повернення, але не довше терміну дії кредитної лінії, вказаного у п.2.1.3 цього Договору; Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до 4.2.1. Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нараховані проценти.

Відповідно до п.4.1.3. Договору, Позичальник сплачує Банку комісії, а саме за управління кредитною лінією - 416,00грн. (0,15% від максимального ліміту заборгованості) сплачується щомісячно, але не пізніше останнього робочого для місяця, за який нарахована комісія.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 14576,16грн. прострочених відсотків та 856,00грн. комісії за управління кредитом.

Станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача по кредиту, відсоткам та комісії з управління кредитом складає 255698,49грн.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 255698,49грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 240266,33грн. заборгованості по кредиту, 14576,16грн. відсотків, 856,00грн. комісії за управління кредитом, а всього 255698,49грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) Позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 01.02.2014р. по 30.06.2014р. в сумі 17131,81грн. (відповідно до розрахунку на арк. справи 26).

За перерахунком суду пеня за період з 01.02.2014р. по 30.06.2014р. складає 16897,12грн., нарахування якої відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору та підлягає задоволенню і стягненню на користь позивача.

В іншій частині заявленої позивачем пені слід відмовити.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5451,91грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.-ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТАВА ПЛЮС" (16600, вул. Успенська, 12, кв. 36, м. Ніжин, Чернігівська обл., р/р 260201428434 в СВ ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 36655516) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (04053, вул. Артема, 52А, офіс 147, м. Київ 53, р/р 290999901, МФО 325365, код ЄДРПОУ 22360822) 240266,33грн. заборгованості по кредиту, 14576,16грн. заборгованості по відсоткам, 856,00грн. комісії за управління кредитом, 16897,12грн. пені, а всього 272595,61грн., а також 5451,91грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна