Рішення

від 15.10.2014 по справі 924/1265/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2014 р.Справа № 924/1265/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів

до Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с. Бражинці Полонський район

про стягнення 673602,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: Панасюк В.В. за довіреністю від 14.07.2014 р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позивач - приватне підприємство "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів до Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с. Бражинці Полонський район про стягнення 673602,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання договору купівлі-продажу №011/13 від 10.04.13 року.

Відповідач в судове засідання 15 жовтня 2014 року не з'явився, витребуваних судом документів не подав, свою позицію виклав в запереченні від 06.10.14 року де заперечує проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи, тим що посилання позивача, що зазначений в них товар поставлявся на виконання договору купівлі-продажу №011/13 від 10.04.2013 року. Поставка товару здійснюється на підставі рахунків, копії яких позивачем до позовних матеріалів не додано.

Твердження позивача про порушення відповідачем договірних зобов'язань визначених вище вказаним договором є безпідставними, а позовні вимоги - необґрунтованими.

Згідно рахунків ПП „Адоніс-Стар" поставило ФГ „Золота Роса" товару на загальну суму 614876,06грн. Позивач в позовній заяві визнає, що оплата товару відповідачем проведена на загальну суму 194237,15грн.

Залишок боргу ФГ „Золота Роса" перед ПП „Адоніс-Стар", складає 420638,91грн ., що є різницею між загальною сумою поставленого товару та загальною сумою його оплати, а не 538750,56грн., як це необґрунтовано зазначає позивач.

Окрім того, в накладних на поставку товару не вказано строк його оплати. Позивач не надсилав не адресу ФГ „Золота Роса" будь-якої вимоги про оплату товару, як це передбачено ст.530 ЦК України, а отже відсутній факт прострочення виконання грошового зобов'язання боржником, як правової підстави звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованих коштів у зв'язку із простроченням їх оплати, оскільки строк виконання грошового зобов'язання, в розумінні закону, ще не наступив.

Відповідач зазначає, що часткове зарахування позивачем проведеної відповідачем часткової оплати поставленого товару в рахунок погашення штрафних санкцій носить протиправний характер.

Поставка позивачем товару відповідачу проводилась не на підставі договору №011/13 від 10.04.2013 року, а згідно накладних на підставі рахунків, в яких відсутнє відповідне посилання на вище вказаний правочин. Ні накладними, ні рахунками нарахування штрафних санкцій не передбачено. ФГ „Золота Роса" жодним офіційним документом не визнавало факт наявності заборгованості перед ПП „Адоніс-Стар" зі сплати пені, інфляційних, трьох процентів річних, штрафу. На адресу відповідача з приводу даних сум не надходило ні претензій, ні вимог про їх сплату, і ФГ „Золота Роса" ніколи не визнавало подібної заборгованості. Дані суми є спірними і до рішення суду не можуть самоправно погашатись позивачем за рахунок сум проведеної відповідачем оплати поставленого товару.

Окрім того, стаття 534 ЦК України, на яку посилається позивач, всупереч його необґрунтованим твердженням не передбачає можливості та права кредитора за рахунок сум оплати основного зобов'язання погашати неузгоджені та спірні суми штрафу, інфляційних, трьох процентів річних, пені.

Мотивувальна частина позовної заяви суперечить її резолютивній частині, тобто позивачем невірно сформульовано позовні вимоги, а отже позов не підлягає задоволенню у зв'язку із його необґрунтованістю. Так, в мотивувальній частині позовної заяви ціна позову позивачем визначена із суми заборгованості, а також нарахованих штрафних санкцій: пені, трьох процентів річних, інфляційних, штрафу.

Позивач просить стягнути 673602,94грн. заборгованості, що не відповідає фактичним обставинам справи, розрахунку ціни позову та не ґрунтується на законі. Тобто, позовні вимоги позивача є необґрунтованими. Одночасне нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу суперечить закону.

Як стверджується змістом позовної заяви, і нарахування пені, і нарахування штрафу позивачем здійснено за порушення відповідачем строків (термінів) виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару.

Згідно ч. 1 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ч.4 ст.231 ГКУ, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За ч. 6 ст. 231 ГКУ штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96/ВР передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону визначає, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом №543-96/ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в підсумку не може перевищувати встановленого законом максимального розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач просить відмовити в задоволені позовні вимог.

Окрім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням від 15.10.14 року про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ст.28 ГПК України Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не позбавлений права здійснювати представництво в суді через уповноваженого представника відповідача, повторність звернення з аналогічним клопотанням, з метою уникнення зловживанням права з боку відповідача, суд рахує за необхідне відмовити в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Неявка в судове засідання господарського суду відповідача чи його представника не перешкоджає розгляду справи по суті. Тому, для уникнення зловживання відповідачем процесуальними правами, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, на підставі наявних у ній документів

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

10 квітня 2014 року, між приватним підприємством "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів та Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с.Бражинці Полонський район, був укладений договір купівлі-продажу №011/13.

Відповідно до п. 1.1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар в повному обсязі.

Відповідно до 2.3 договору підставою для здійснення платежу за Договором є рахунки, виставлені постачальником. Покупець зобов'язаний здійснюючи оплату за Товар, вказувати в призначенні платежу номер та дату Договору, номер та дату рахунка оплату якого він здійснює. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право на свій розсуд, визначити за яким рахунком до цього Договору зарахувати оплату Покупця.

Пунктом 2.4. договору оплату товару Покупець проводить з розрахунку: 30% в 3-х денний термін після отримання рахунку, 70 % - до 1 вересня 2013 р, також можуть проводитись розрахунки шляхом 100 % передплати на підставі виставленого рахунка.

Пунктом 5.2 договором у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми, за кожен день прострочки, а також за невиконання умов договору накладається штраф у розмірі 15% від суми прострочення.

Позивачем на виконання умов договору було надано товар на суму 614 876,06 грн. по накладних:

- від 10.04.2013 р. № 0011 на суму 10032 грн.;

- від 19.04.2013 р. № 0024 на суму 4249,42 грн.;

- від 29.04.2013 р. № 0042 на суму 5374,92 грн.;

- від 01.05.2013 р. № 0047 на суму 22630,37 грн.;

- від 06.05.2013 р. № 0065 на суму 48593,60 грн.;

- від 10.05.2013 р. № 0076 на суму 51155,50 грн.;

- від 15.05.2013 р. № 0080 на суму 40337,36 грн.;

- від 18.05.2013 р. № 0094 на суму 1621.56 грн.;

- від 20.05.2013 р. № 0101 на суму 37706.90 грн.;

- від 29.05.2013 р. № 0125 на суму 34227.58 грн.;

- від 06.06.2013 р. № 0156 на суму 8149,30 грн.;

- від 06.06.2013 р. № 0149 на суму 91659,48 грн.;

- від 08.06.2013 р. № 0160 на суму 15408,85 грн.;

- від 12.06.2013 р. № 0170 на суму 17156,48 грн.;

- від 18.06.2013 р. № 0187 на суму 6906,79 грн.;

- від 19.06.2013 р. № 0193 на суму 23258,40 грн.;

- від 22.06.2013 р. № 0198 на суму 50744,27 грн.;

- від 02.07.2013 р. № 0205 на суму 17529,60 грн.;

- від 09.07.2013 р. № 0219 на суму 22067,16 грн.;

- від 10.07.2013 р. № 0220 на суму 3517,69 грн.;

- від 15.07.2013 р. № 0223 на суму 26294,40 грн.;

- від 16.07.2013 р. № 0225 на суму 26706,83 грн.;

- від 01.08.2013 р. № 0226 на суму 17530 грн.;

- від 02.08.2013 р. № 0231 на суму 8764,80 грн.;

- від 02.08.2013 р. № 0235 на суму 16798 грн.;

- від 09.09.2013 р. № 0263 на суму 6454,80 грн.

Відповідачем, частково сплачена заборгованість на суму 194237,15 грн.: -30.04.2013гр. сплачено 5000 грн.; 30.05.2013 р.-51155,50 грн.; 25.07.2013 р.-4249,42 грн.; 25,07.2013 р. - 15750,58 грн.; 20.09.2013 р. -6454,80 грн.; 15.10.2013 р,- 20000 грн.; 20.11.2013 р. - 1621,56 грн.; 20.11.2013 р.-5374,92 грн.; 20.11.2013 р.-22630,37 грн.; 12.08.2014 р.-62000 грн.

Відповідачем відповідно до 2.4 договору заборгованість в розмірі 76155,50 грн., сплачено до 01.09.13 року, що підтверджується сторонами в акті звіряння розрахунків від 12.08.13 року який підписано сторонами та скріплено печатками.

За даними позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 538750,56 грн.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке:

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання договору №011/13 купівлі-продажу від 10 квітня 2013 року

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили що оплату товару Покупець проводить з розрахунку: 30% в 3-х денний термін після отримання рахунку, 70 % - до 1 вересня 2013 р, також можуть проводитись розрахунки шляхом 100 % передплати на підставі виставленого рахунка.

Оскільки, відповідачем належним чином виконі розрахунки до 01.09.13 року (пункт 2.4 договору ) в сумі 76155,50 грн. (акт звірки розрахунків від 12.08.14р.) то позивачем після 01.09.13 року нарахована основна заборгованість в розмірі 538750,56 грн.

Окрім того, позивачем нараховано 7401,52 грн., пені.

Пунктом 5.2 договором у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми, за кожен день прострочки, а також за невиконання умов договору накладається штраф у розмірі 15% від суми прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стосовно стягнення пені та погашення її розміру за рахунок проплат відповідача в порядку ст. 534 ЦК України, суд вважає зазначити наступне.

Позивачем нараховано пеню за період з 01.09.13 року по 27.08.14 року в сумі 84751,92 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже період прострочення за який позивач вправі нарахувати пеню становить з 01.09.2013р. по 03.032014р. (6 місяців). Нарахування пені строком до 27.08.2014р. є неправомірним, оскільки це не передбачено договором (п. 5.2 Договору).

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положень ст. 232 ГК України (період для стягнення пені є 01.09.13 року по 03.03.14 року) суд дійшов до висновку, що правильним розмір пені становить 35 114,73 грн.

Враховуючи те , що відповідачем оплачено: 20.09.2013 р. - 6454,80 грн.; 15.10.2013 р,- 20000 грн.; 20.11.2013 р. - 1621,56 грн.; 20.11.2013 р.-5374,92 грн.; 20.11.2013 р.-22630,37 грн.; 12.08.2014 р.-62000 грн., на загальну суму 118081,65 грн ., то з рахуванням положень ст. 534 ЦК України відповідачем сплачено розмір пені в повному обсязі.

Однак, залишок суми проплат відповідача в розмірі 49637,19 грн., які зараховані позивачем в погашення пені за період з 01.09.13 року по 27.08.14 року підлягає зарахуванню в основну заборгованість (84751,92 грн. /пеня в період з 01.09.13 року по 27.08.14 року/ - 35 114,73 грн. /пеня, яка підлягає стягненню/ = 49637,19 грн.).

Враховуючи викладене в задоволені 7401,52 грн. пені необхідно відмовити.

Таким, чином задоволенню підлягає сума основної заборгованості в розмірі:

538750, 56 грн. - 49637,19 грн. = 489113,37 грн.

У стягнення 49637,19 грн. основної заборгованості необхідно відмовити.

Окрім того, позивачем відповідно до п 5.2 договору нараховано штраф, який з розрахунку позивача станом на 01.09.13 року становить 538750,56 грн*15% = 80812,58 грн. і з врахуванням проплат в період з 01.09.13р. по 27.08.14 року (ст. 534 Кодексу) становить 40081,33 грн., який і просить стягнути позивач.

Здійснивши перерахунок штрафу, з врахуванням проплат відповідача та положень ст. 534 ЦК України суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування у розмірі 40081,64 грн., оскільки, відповідачем заявлена менша сума в розмірі 40081,33 грн., то задоволенню підлягає сума штрафу у розмірі 40081,33 грн., заявлена позивачем

Позивачем нараховано 15 985,08 грн. 3% річних та 71384,45 грн. інфляційних

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування в розмірі 15985,39 грн., оскільки, позивачем нарахована менша сума, то стягненню підлягає 15985,08 грн. - 3%річних.

При перерахунку інфляційних, суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування 71382,55 грн. інфляційних, та підлягає стягненню з відповідача.

У стягненні 1,90 грн. інфляційних необхідно відмовити.

У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів до Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с. Бражинці Полонський район про стягнення 673602,94 грн. задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с. Бражинці Полонський район, Хмельницької області (код 34826157) на користь приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів, вул..Попова 30, к.11 (код 36397215) 489113,37 грн. (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч сто тринадцять гривень, 37 копійок) основної заборгованості, 40081,33 грн. (сорок тисяч вісімдесят одна гривня, 33 копійки ) штрафу, 15985,08 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень) 3%річних, 71382,55 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дві гривні, 55 копійок) інфляційних та судовий збір в розмірі 12 331,25 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять одна гривня, 25 копійок).

Видати наказ.

У стягненні 49637,19 грн. основної заборгованості, 7401,52 грн. пені, 1,90 грн. інфляційних відмовити.

Повне рішення складено 22 жовтня 2014 р.

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с. Бражинці Полонський район, Хмельницької області