Постанова

від 24.10.2014 по справі 922/2808/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 922/2808/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дяченко Ю.Ф. за дорученням № 84 від 08.10.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2472Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат», м.Обухів, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд Інтернешнл», м.Харків

про стягнення 73856,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд Інтернешнл" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" 72288,00 грн. основного боргу, 1354,66 грн. пені; 213,89 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права. Вказує на те, що господарський суд розглянув справу без участі представника відповідача, який внаслідок неперебірливих обставин через технічну поломку автомобіля не зміг з'явитися у судове засідання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що після прийняття рішення суду відповідачем здійснена часткова оплата боргу 31 липня 2014 року, що свідчить про визнання боргу останнім. Подача апеляційної скарги, вказує на намагання ТОВ «Юніфуд Інтернешнл» ухилитися від виконання рішення суду та зловживання процесуальними правами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 20.10.2014 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні через хворобу.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, який вважає можливим розглядати апеляційну скаргу без участі позивача, повідомленого належним чином про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки відповідач мав можливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юніфуд Інтернешнл" (Покупець) укладено Договір поставки № 851/43/0114 (а.с.11-16).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити й передати у власність Покупця гофрокартонну продукцію виробництва ПАТ "Київський КПК" (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених Договором.

Згідно п.1.2. та п.1.4. Договору, найменування, кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються в додатках (Специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною його частиною або заявках покупця. Загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товарів, поставлених за цим договором за весь строк його дії станом на останній день терміну дії договору.

Умови поставки й приймання товару визначені сторонами у розділі 3 Договору.

У п. 4.1 Договору зазначено, що ціна товару, що поставляється, і порядок розрахунків за товар, що поставляється, вказуються в додатках (Специфікаціях) до даного договору. Зміна ціни товару або порядку розрахунків між сторонами оформляється Додатковими угодами до Додатку (Специфікації) або шляхом підписання нового Додатка (Специфікації).

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також 29 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Київський картонно-паперовий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю Юніфуд Інтернешнл" підписано Додаток №1 до Договору № 851/43/0114, відповідно до п. 4. якого строк оплати встановлено протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару на складі відповідача (а.с.17).

З товаро-транспортних накладних № 00118441 від 05.02.2014 р., № 00122248 від 12.03.2014 р., № 00126039 від 14.04.2014 р. також вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за вказаним Договором, поставив відповідачу за період з 05.02.2014 року по 15.04.2014 року товар на загальну суму 215827,20 грн., а саме по ТТН № 00118441 - на суму 71539,20 грн., по ТТН № 00122248 - на суму 71539,20 грн., по ТТН № 00126039 - на суму 72748,80 грн. ( а.с. 19-21).

З видаткових накладних № 00118441 від 05.02.2014 р. (Заказ № 00104718_096) на суму 71539,20 грн., № 00122248 від 12.03.2014 р. (Заказ № 00106989_096) на суму 71539,20 грн., № 00126039 (Заказ № 00106989_096) від 14.04.2014 р. на суму 72748,80 грн. також вбачається, що відповідач від позивача товар отримав (а.с. 22-24).

З видаткових та товарно-транспортних накладних, вбачається, що вони підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

В матеріалах справи є наявними рахунки-фактури від 05.06.2014 року на оплату отриманої продукції на загальну суму 215827,20 грн. (а.с. 25-27).

З Довідки Райфайзенбанк Аваль № 56-3-1-00/559 від 13.06.2014 року вбачається, що відповідач здійснено часткову оплату за поставлений за Договором № 851/43/0114 товар у розмірі 143539,20 грн. (а.с.28,29).

Приймаючи до уваги, що відповідач не здійснив в повному обсязі розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 30 днів, у нього виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар за Договором № 851/43/0114 в розмірі 72288,00 грн.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89380 грн. 00 коп.

З аналізу діючого законодавства вбачається, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором № 851/43/0114 у розмірі 72288,00 грн., колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 72288,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару.

З розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що за період з 15.05.2014 року по 19.06.2014 року розмір пені складає 1354,66 грн. (а.с.30).

Приймаючи до уваги, що розрахунок пені здійснений позивачем відповідно до умов Договору, чинного законодавства та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1354,66 грн. обгрунтовано задоволені господарським судом першої інстанції.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період 15.05.2014 року по 19.06.2014 року відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 213,89 грн. (а.с.31).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару та приймаючи до уваги, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних передбачене чинним законодавством України, колегія суддів вважає, що господарським судом також обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 213,89 грн.

Доводи апелянта про те, що господарський суд позбавив відповідача передбаченого ст. 4 ГПК України права змагальності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити , що у рішенні господарський суд вказує на те, що відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали відповідачу 15.07.2014 року, проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку ст. 75 ГПК України.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, матеріали справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача (вх.№ 9234) про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року у справі № 922/2808/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 24.10.2014 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.