Рішення

від 21.10.2014 по справі 914/3312/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 р. Справа № 914/3312/14

За позовом: Приватного підприємства "Троянда-Захід", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "ВД-Транс,с.Терновиця, Яворівський район, Львівська область

про стягнення 28 721, 16 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: Потопальський Б. М.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано приватним підприємством «Троянда-Захід», м. Львів до приватного підприємства «ВД-Транс, с. Терновиця, Яворівський район, Львівська область про стягнення 28 721, 16 грн.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 06.10.2014р. вх. №4744/14 позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти на загальну суму 28 721, 16 грн., з яких: 28 343, 00 грн. основного боргу, 226, 74 грн. інфляційних втрат та 3% річних за час прострочення в розмірі 151, 42 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 07.10.2014р.

Ухвалою від 07.10.2014р. в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Цією ж ухвалою розгляд справи відклаено на 21.10.2014р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та додатковому нормативному обґрунтуванні позовних вимог від 15.10.2014р. В підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки з поточного рахунку позивача, які підтверджують часткове повернення помилково сплачених відповідачем коштів згідно листа від 08.04.2014р. Позов просить задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду від 18.09.2014р. та 07.10.2014р. відповідач не виконав, відзиву на позов не подав.

Відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

02.04.2014р. ПП «Троянда-Захід» (позивач - у справі) перерахувало ПП «ВД-Транс» (відповідач - у справі) кошти в сумі 59768,00 грн. на підставі виставленого рахунку №4 від 01.04.2014р., що підтверджується копією виписки з рахунку від 02.04.2014р. (платіжне доручення №421 від 02.04.2014р.), підстава - поставка дизпалива в об'ємі 4960 л.

Листами від 08.04.2014р. та 14.04.2014р. підприємство позивача звернулось до відповідача з проханням повернути помилково перераховані згідно платіжного доручення №421 від 02.04.2014р. кошти в сумі 59768, 00 грн.

Відповідачем здійснено часткове повернення коштів на розрахунковий рахунок позивача, а саме: 08.04.2014р. - 18 075,00 грн., 30.04.2014р. - 12 350, 00 грн., 26.06.2014р. - 1000, 00 грн., підстава- «повернення помилково сплачених коштів згідно листа від 08.04.2014р».

У зв'язку з частковим поверненням помилково перерахованих коштів, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 22.07.2014р. №128 про повернення залишку неповернутих коштів в сумі 28 343, 00 грн. Однак, дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

З метою досудового врегулювання спору, 05.08.2014р. позивачем повторно надіслано на адресу відповідач претензію від 05.08.2014р. №1 про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 28 343, 00 грн. Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач посилається на визнання відповідачем помилковості перерахування коштів, вважає, що частковим поверненням коштів відповідач підтвердив (визнав) помилковість їх перерахування, відтак юридична підстава отримання коштів, відпала.

Правовою підставою для повернення коштів у розмірі 28343, 00 грн. позивач називає положення ст. 1212 ЦК України про набуття майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вказаною нормою передбачено, зокрема, що обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для його виникнення: 1) факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього підстав.

В судових засіданнях позивач підтвердив, що між сторонами існують договірні відносини стосовно поставки дизпалива. Однак, як стверджує позивач, після повної оплати рахунку, виставленого відповідачем, з'ясувалось, що відповідач не може виконати свій обов'язок з поставки обумовленого рахунком товару.

Враховуючи неможливість виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки згідно оплаченого позивачем рахунку, між сторонами була досягнута усна домовленість про повернення відповідачем коштів позивачеві як таких, що були ним помилково отримані. Відповідачем визнано факт помилкового перерахування коштів, що підтверджується частковим поверненням коштів із зазначенням платежу - повернення помилково сплачених коштів згідно листа від 08.04.2014р. Доказів зворотнього суду не надано.

Відтак, враховуючи, факт помилкового перерахування коштів та визнання відповідачем помилковості отримання ним коштів від позивача, що підтверджується частковим поверненням коштів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно поданого позивачем розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 226,74 грн. (з 02.08.2014р. по 31.08.2014р. за серпень 2014р.) та 3 % річних в розмірі 151, 42 грн. (з 02.08.2014р. по 05.10.2014р.) Нарахування зазначених позивачем сум здійснювалось із врахуванням направленої вимоги та ст.530 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем помилкового перерахування коштів та підтвердження помилковості шляхом часткового повернення коштів, суд дійшов висновку позов задоволити повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 530, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «ВД-Транс», с. Терновиця, Яворівський район, Львівська область (код ЄДРПОУ 37362466) на користь приватного підприємства «Троянда-Захід», м. Львів, вул. Повстанська, 3А, кв. 8 (код ЄДРПОУ 30275535)- 28 343, 00 грн. безпідставно отриманих коштів, 226, 74 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 151, 42 грн. та 1827, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 24.10.2014р.

Суддя Мороз Н.В.