Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/18761/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18761/14 20.10.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального

призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС"

про стягнення 16 051,20 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Калінчук В.В. за довіреністю № 056/24-93 від 14.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС" (відповідач) про стягнення 16 051,20 грн. на підставі Договору № 4094 оренди житлового приміщення від 01.03.2006 р., з яких: 5350,40 грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р., 10700,80 грн. заборгованості по неустойці за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. по справі № 910/18942/13 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС" про стягнення 38121,60 грн. було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість на підставі Договору № 4094 оренди житлового приміщення від 01.03.2006 р. за фактичне користування житловим приміщенням та неустойці за період по 31.07.2013 р. Оскільки відповідач продовжує займати надане йому в оренду житлове приміщення, але не вносить орендну плату, у останнього існує заборгованість за фактичне користування житловим приміщенням за період з 01.08.2013 р. по 01.03.2014 р. в сумі 5350,40 грн. та заборгованість по неустойці в сумі 10700,80 грн. за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/18761/14 та призначено розгляд справи на 22.09.2014 р. о 12:50 год.

В судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.09.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р., представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: довідки про відсутність аналогічного спору, витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та копії довідки ЄДРПОУ стосовно позивача. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. було відкладено розгляд справи на 20.10.2014 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.09.2014 р. та від 22.09.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалою про порушення провадження у справі № 910/18761/14 від 08.09.2014 р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 22.09.2014 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 127), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача (серія АД № 501839).

Втім, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18761/14 від 08.09.2014 р. було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з довідкою (ф. 20), в якій вказано причину повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В абз. 3 наведеного пункту також вказано, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/18761/14.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.10.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 р. № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на базі Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 р. № 2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" як будинок маневреного фонду.

01.03.2006 р. Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ - БЕЙС" (орендар, відповідач) уклали Договір № 4094 оренди житлового приміщення (далі - Договір).

Договір відповідно до п. 5.1 укладався на строк з 01.03.2006 р. по 01.09.2006 р.

Строк дії Договору було пролонговано на підставі Додаткової угоди № 1 від 02.09.2006 р. з 02.09.2006 р. по 31.12.2006 р., Додаткової угоди № 2 від 23.10.2006 р. з 01.01.2007 р. по 30.06.2007 р., Додаткової угоди № 3 від 01.10.2007 р. з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р. , Додаткової угоди № 4 від 28.11.2007 р. з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р., Додаткової угоди № 5 від 14.08.2008 р. з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р.

Розмір орендної плати, визначений у п. 2.2. Договору (305,18 грн. за один місяць), був змінений Додатковими угодами № 2 від 23.10.2006 р. (встановлено плату за оренду житлового приміщення у сумі 635,80 грн. за один місяць), № 3 від 01.10.2007 р. (встановлено плату за оренду житлового приміщення у сумі 668,80 грн. за один місяць).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що орендні платежі сплачуються орендарем (відповідачем) орендодавцю (позивачу) щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.8 Договору визначено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно п. 5.3 Договору після закінчення терміну дії Договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

На підставі вказаного Договору відповідачу було надано в орендне користування житлове приміщення (квартира № 53 у будинку № 10 на вул. Борщагівській з характеристикою: житлова площа - 40,1 кв.м, загальна площа - 57,8 кв.м.), технічний стан якого відображено у двосторонньому Акті прийому-передачі житлового приміщення (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Враховуючи вищенаведені приписи ГПК України, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. по справі № 910/18942/13 за позовом Комунальнеого підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС" про стягнення 38121,60 грн. (далі - рішення № 910/18942/13), що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи № 910/18761/14, в якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, а саме:

- Договір припинив свою дію 01 липня 2011 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було пролонговано;

- обов'язок відповідача (орендаря) сплачувати орендні платежі по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за Актом прийому - передачі (п. 2.8 Договору);

- обов'язок відповідача (орендаря) звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим Договором терміну його дії, або в разі його (Договору ) розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, 5.5 цього Договору Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення (п. 3.2.5 Договору):

- зазначеним рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за фактичне користування приміщенням за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2013 р. в сумі 12707,20 грн. та неустойку за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2013 р. в сумі 25414,40 грн.

При зверненні з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач (орендар) продовжує займати житлове приміщення, що підтверджується актом про обстеження житлового приміщення від 31.03.2014 р., але в порушення п. 2.8 Договору орендну плату не сплачує. На таких підставах, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 5350,40 грн., яка утворилася за відповідачем за фактичне користування житловим приміщенням за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р. (668,80 грн. х 8 місяців = 5350,40 грн.)

Крім того, відповідно до п. 3.2.5 Договору відповідач зобов'язаний звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, 5.5 цього Договору. Невиконання цього дає позивачу право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення. На таких підставах, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р. в сумі 10700,80 грн. (668,80 грн. х 2 = 1337,60 грн. х 8 місяців = 10700,80 грн.).

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вищенаведені умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина перша статті 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Судом встановлено, що відповідач (орендар) продовжує займати житлове приміщення (квартира № 53 у будинку № 10 на вул. Борщагівській), що підтверджується актом про обстеження житлового приміщення від 31.03.2014 р., однак при цьому, в порушення п. 2.8 Договору, грошове зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконує належним чином, належні і допустимі докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю в сумі 5350,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Оскільки Договір припинив свою дію 01.07.2011 р., а об'єкт оренди за Договором не повернуто, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 10700,80 грн. за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 127; ідентифікаційний код 31140176), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34; ідентифікаційний код 31454734), 5350,40 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 40 коп.) заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 10700,80 грн. (десять тисяч сімсот гривень 80 коп.) неустойки, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя Гумега О. В.