Рішення

від 20.10.2014 по справі 914/3269/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 р. Справа № 914/3269/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНУСКРИПТ", м. Львів

До відповідача : Споживчого товариства «РОМЕН», Стрийський район с. Миртюки

Про стягнення 2 517, 03 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Кротов В.Є. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору : Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНУСКРИПТ" до Споживчого товариства «РОМЕН» про стягнення 2 517, 03 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 29.09.2014 р.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередній ухвалі господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року.

В судовому засіданні 29.09.2014 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Позивач на адресу суду подав клопотання від 29.09.2014 р. (вхідний номер суду 41396/14 від 29.09.2014 р.), в якому просить провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1 919,56 грн. припинити у зв'язку з сплатою її в процесі розгляду справи, що підтверджується долученими банківськими виписками за 29.09.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2014 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач відзиву на позов не подав, на адресу суду надав лист № 29 від 29.10.2014 року (вх. 43202/14 від 10.10.2014 року) з долученим платіжним дорученням № 176 від 19.09.2014 р. про сплату основної суми боргу в сумі 1 919,56 грн., явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 20.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манускрипт» (надалі Постачальник) та Споживчим товариством «Ромен» (надалі Покупець) укладено договір поставки № 11, в порядку та на умовах якого, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує спеції, оболонки, харчові добавки та допоміжні матеріали (надалі товар).

Згідно умов договору, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна кожної партії визначається в накладній на відпуск товару, яка після підписання уповноваженими особами обох сторін є невід'ємною частиною даного договору. Посилання на номер договору в накладній на відпуск товару є обов'язковим.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 Договору, Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його протягом 7 календарних днів з моменту передання товару Постачальником. Товар вважається прийнятим Покупцем після підписання уповноваженою особою Покупця накладної на відпуск Товару.

На виконання умов Договору, Постачальником поставлено Покупцю товар згідно видаткової накладної № РН - 0000098 від 27 березня 2014 р. на суму 3 919,56 грн.

Покупцем частково оплачено за отриманий товар в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.05.2014 р. та 02.06.2014 р.

Однак, свої договірні зобов'язання Покупцем в частині оплати за наданий товар виконано частково, чим спричинено заборгованість в сумі 1 919,56 грн.

В процесі розгляду справи Відповідачем сплачено основну суду заборгованості про що свідчать долучені до матеріалів справи документи. Зокрема в тій частині позивач просить припинити провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 34,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 325,72 грн. Крім цього, відповідно до п. 5.4 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 237,15 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 11 від 28.02.2014 року, позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № РН-00000098 від 27.03.2014 року на загальну суму 3 919,56 грн., який підписана та скріплена мокрими печатками сторін.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 Договору, Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його протягом 7 календарних днів з моменту передання товару Постачальником. Товар вважається прийнятим Покупцем після підписання уповноваженою особою Покупця накладної на відпуск Товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 1 919,56 грн. за поставлений товар.

Дана заборгованість відповідачем сплачена в процесі розгляду справи, що підтверджується виписками з банківських рахунків та платіжним дорученням № 176 від 19.09.2014 р. про сплату основної суми боргу в сумі 1 919,56 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.4 Договору, Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.2 цього Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України по рефінансуванню, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення та за весь період прострочення.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем нарахована пеня за період з 04.04.2014 р. по 29.05.2014 р. (56 днів) в сумі 114,25 грн., з 30.05.2014 р. по 16.07.2014 р. (48 днів) в сумі 47,96 грн. та з 17.07.2014 р. по 11.09.2014 р. (57 днів) в сумі 74,94 грн. на загальну суму 237,15 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за вказані періоди з 04.04.2014 р. по 29.05.2014 р. (56 днів) в сумі 107,17 грн., з 30.05.2014 р. по 16.07.2014 р. (48 днів) в сумі 47,96 грн. та з 17.07.2014 р. по 11.09.2014 р. (57 днів) в сумі 74,94 грн. пеня складають - 230,07 грн., яка підлягає стягненню.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 325,72 грн. та три відсотки річних в розмірі 34,60 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період інфляційні втрати складають - 325,72 грн. та три відсотки річних - 34,60 грн., відповідно суд задовольняє нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач подав доказів оплати основного боргу в сумі 1 919,56 грн. з пред'явленням платіжного доручення станом на день розгляду справи, відповідно до цього в даній частині стягнення в сумі 1 919,56 грн. заборгованості підлягає припиненню. А відтак суд вважає, що позовні вимоги в частинні стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені з врахуванням перерахунку обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства «РОМЕН» (82463, Львівська область, Стрийський район, с. Миртюки, код ЄДРПОУ 36742074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНУСКРИПТ» (79013, м. Львів, вул. Київська, 40, кв. 6, код ЄДРПОУ 20774850) - 325,72 грн. - інфляційних втрат, 34,60 грн. - трьох відсотків річних, 230,07 грн. - пені, 1 821,87 грн. - судового збору.

3. В частинні стягнення основної заборгованості в сумі 1 919,56 грн. - припинити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.10.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.