Рішення

від 22.10.2014 по справі 923/1482/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 р. Справа № 923/1482/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Каховського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1: Червоноперекопської сільської ради Каховського району Херсонської області, с-ще Червоний Перекоп Каховського району Херсонської області

позивача-2: Каховської районної ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області

до фермерського господарства "Віса-Агро", с. Калинівка Каховського району Херсонської області

про стягнення 3049 грн. 63 коп., розірвання договору оренди та повернення майна,

за участю прокурора - Ахременко О.Д., службове посвідчення №019816 від 19.08.2013 року;

та представників сторін:

від позивача 1 - не прибув;

від позивача 2 - не прибув;

від відповідача - не прибув.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Каховський міжрайонний прокурор Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Червоноперекопської сільської ради Каховського району Херсонської області (позивач-1) та Каховської районної ради Херсонської області (позивач-2), яким просить суд стягнути з фермерського господарства "Віса-Агро" (віповідач) на користь позивача-1 2050 грн. 04 коп. заборгованості з орендної плати та 84 грн. 78 коп. пені, а також стягнути з відповідача на користь позивача-2 878 грн. 48 коп. заборгованості з орендної плати та 36 грн. 33 коп. пені. Крім того, заявлені вимоги про розірвання договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у власності територіальних громад Каховського району № 108 від 02.07.2012 р., укладеного між Червоноперекопською сільською радою та ФГ "Віса-Агро" і зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно позивачу-1.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 121 Конституції України, ст.ст. 627, 651 ЦК України, ст.ст. 284, 286, 291 ГК України, ст.ст. 17 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою господарського суду від 10.10.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 22 жовтня 2014 року.

Під час друкування вступної частини вказаної ухвали від 10 жовтня 2014 року судом допущено описку, а саме предмет позову зазначено: "стягнення 75230 грн. 63 коп., розірвання договору оренди та повернення майна" замість належного "стягнення 3049 грн. 63 коп., розірвання договору оренди та повернення майна".

Згідно частини 1 статті 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Отже, допущена судом описка підлягає виправленню.

Позивач-1, позивач-2 та відповідач, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали (а.с. 29, 31, 32), але явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, відповідач витребувані судом документи не надав.

20.10.2014 р. від позивача-1 та позивача-2 до суду надійшли заяви про припинення провадження у справі в частині погашення заборгованості та клопотання про розгляд справи без участі їх уповноважених представників. Крім того, позивачі підтримали вимоги щодо розірвання договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі № 108 від 02.07.2012 р. та зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно позивачу-1.

Неявка представників сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, суд

в с т а н о в и в:

Між Червоноперекопською сільською радою Каховського району Херсонської області та фермерського господарства "Віса-Агро" був укладений Договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у власності територіальних громад Каховського району № 108 від 02.07.2012 р. (далі - договір), відповідно до умов якого позивач-1 зобов'язався передати в строкове платне користування відповідачу частину внутрішньогосподарської меліоративної системи Каховського району (далі - майно).

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду об'єктів комунальної власності територіальних громад району, затвердженої рішенням ХІV сесії VІ скликання Каховської районної ради від 14.03.2012 року № 193 і становить за місяць оренди 300 грн. 75 коп.

Згідно п. 3.4 орендна плата перераховується щомісячно до 15 числа поточного розрахункового місяця, з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній місяць та індексації балансової вартості майна, переданого в оренду (в разі її провдення).

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується у такому співвідношенні: 30% - до районного бюджету; 70% - орендодавцю, щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідач орендної плати з 01.01.2014 року по 01.10.2014 року позивачам не сплачував у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем-1 в сумі 2050 грн. 04 коп., а також перед позивачем-2 в сумі 878 грн. 48 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в частині стягнення 2050 грн. 04 коп. на користь позивача-1 та 878 грн. 48 коп. на користь позивача-2 є обґрунтованими.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 3.5 договору сторонами було обумовлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань орендар (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

На підставі вказаного пункту договору відповідачу нараховано за період з 16.01.2014 р. по 15.07.2014 р. до сплати на користь позивача-1 84 грн. 78 коп. пені, а на користь позивача-2 - 36 грн. 33 коп. пені.

15.10.2014 р. відповідач погасив заборгованість з орендної плати перед позивачами у повному обсязі, що підтверджується копіями казначейських виписок, наданих позивачами.

Відповідно до положень п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу і пені за договором оренди № 108 від 02.07.2012 р., якщо відсутній предмет спору.

Отже, позовні вимоги в цій частині мають бути припинені.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 02.07.2012 р. до 02.06.2015 р.

Відповідно до положень статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями частин 1-3 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У пункті 10.3. договору сторони встановили, що підставою для дострокового розірвання договору може бути, зокрема й неналежне виконання орендарем умов зазначених в договорі.

Відповідно до п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна)" у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи доведено, що відповідач не сплачував орендну плату з 01.01.2014 року по 01.10.2014 року. Враховуючи, що відповідач більше трьох місяців не сплачував орендних платежів в повному обсязі, ним істотно порушено умови договору.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про розірвання Договору підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Приймаючи до уваги викладені норми та умови договору позовні вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно також підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню - договір оренди підлягає розірванню, а відповідача має бути зобов'язно повернути орендоване майно.

В решті позовних вимог про стягнення заборгованості і пені провадження має бути припинено.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції та приймаючи до уваги, що відповідач сплатив суму боргу у повному обсязі лише після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій Управління з питань цивільного захисту Херсонської обласної державної адміністрації.

У зв'язку з цим судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4263 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1.1 ст. 80, 82-85, 89, Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У вступній частині ухвали господарського суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року про порушення справи 923/1482/14 предмет спору слід читати: "стягнення 3049 грн. 63 коп., розірвання договору оренди та повернення майна".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з фермерського господарства "Віса-Агро" (74853, Херсонська область, Каховський район, с. Калинівка, вул. Космонавтів, буд. 67, ідентифікаційний код 35434968) на користь держави в доход Державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 4263 грн. судового збору.

4. Розірвати договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у власності територіальних громад Каховського району № 108 від 02.07.2012 р., укладений між Червоноперекопською сільською радою та ФГ "Віса-Агро".

5. Зобов'язати фермерське господарство "Віса-Агро" (74853, Херсонська область, Каховський район, с. Калинівка, вул. Космонавтів, буд. 67, ідентифікаційний код 35434968) повернути Червоноперекопській сільській раді Каховського району Херсонської області (74853, Херсонська область, Каховський район, с-ще Червоний Перекоп, вул. Миру, 12, код ЄДРПОУ 24123109) частину внутрішньогосподарської меліоративної системи Каховського району.

6. В решті позову припинити провадження.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя Л.І. Александрова