Постанова

від 27.10.2014 по справі 6907/11/1270

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   Харківський окружний адміністративний суд   61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И Харків    "27" жовтня 2014 р.                                                                        №  6907/11/1270   Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді -  Шляхова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження  в приміщенні суду справу за адміністративним позовом  Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до   Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська"  про   стягнення адміністративно-господарських санкцій,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду  з  зазначеним позовом та просить суд  стягнути з Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 377000,00грн.та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13232,70 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року  відмовлено у задоволенні адміністративного позову у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Не погоджуючись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від  23.08.2011 року позивачем подано апеляційну скаргу. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року  залишено без змін, а скаргу без задоволення. Не погоджуючись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року  та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 року  позивач подав касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.08.2014 року касаційну скаргу позивача задоволено частково,  постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року  та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2011 року   скасовано , а справу направлено до адміністративного суду на новий розгляд. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.14р. прийнято справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій до провадження та витребувано у відповідача додаткові докази з поясненнями. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено обов'язок для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Відповідачем не виконано норматив зі створення робочих місць відповідно до ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" . Згідно з розрахунком сума адміністративно - господарських санкцій та пені відповідачем не сплачена і складає 390232,70 грн. В матеріалах справи міститься письмове заперечення на позов, в якому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову. Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули. Суд зазначає, що з урахуванням листа №07-13-2246 від 01.10.14р. та довідки Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.14 року сторони своєчасно та належним чином  повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі , хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що сторони повідомлені належним чином про дату , час та місце судового розгляду та те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження. Згідно положень ч.1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне. Публічним акціонерним товариством "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська"   подано "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2010 рік за формою  № 10-ПІ  (а.с.6) до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників складу підприємства у 2010 році становила 499 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників фактично працюючих на підприємстві складає - 7 осіб, а також кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 19 осіб.           Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.           Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.           Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.           Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.           Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.           Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.           Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. З поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік  вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача склала 499 , але у той же час відповідачем зазначено кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 19 осіб, що не відповідає вимогам ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки 4 відсотки  середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача складає 20 осіб. З матеріалів справи встановлено, що відповідачем щомісяця протягом 2010 року  надавались звіти  про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів  за Формою З-ПН  , в яких повідомлялось про наявність вільних місць , призначених для працевлаштування інвалідів у кількості від 12 до 14 осіб, з яких вакантними  посадами протягом 2010 року були слюсар 5-го розряду , електрозварювальник 5-го розряду   . У той же час судом представником відповідача повідомлено суду (а.с.16), що робота електрослюсаря зокрема  здійснюється на висоті та умови праці у відповідача є небезпечними та можуть нанести шкоду здоров"ю інваліду.  В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не мав можливості створити та виділити робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та які адаптовані для роботи інвалідів.           Ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.           Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.           Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.           Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Судом встановлено, що відповідачем не виконано норматив зі створення робочих місць відповідно до ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не працевлаштовано необхідної кількості осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Таким чином, Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок виділити та  створити належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів  про зайнятість та працевлаштування інвалідів.           Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.           Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.           Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).           Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.           У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.           До матеріалів справи позивачем надано розрахунок суми позову, згідно якого розраховано суму адміністративно - господарських санкцій та пені . Таким чином,  сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені склала 390232,70 грн. Таким чином, враховуючи вищевикладене, матеріали справи та зібрані по справі докази, враховуючи підстави , які слугували для направлення справи на новий розгляд ( згідно ухвали Вищого адміністративного суду від 08.08.14р. ), суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 94 КАС України   судові витрати  не стягуються.     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94 ,128 , 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-                                                   П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов  Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська" про  стягнення адміністративно-господарських санкцій –задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика  "Луганська" ( м.Луганськ, с.Ювілейне, Артемівський район, код: 32441307) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 377000,00грн. (триста сімдесят сім тисяч гривень) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13232,70 грн. ( тринадцять тисяч двісті тридцять дві гривні сімдесят копійок). Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України,  а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова виготовлена  27 жовтня 2014 року.     Суддя                                                                                                      Шляхова О.М.