Рішення

від 22.10.2014 по справі 902/1406/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2014 р. Справа № 902/1406/14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозгруп" 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, 9

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінбуд - комплект" 21032, м.Вінниця, вул.Нечуя - Левицького, 14

про стягнення 9925,68 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Пазін О.С. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінбуд - комплект" про стягнення 9925,68 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 02.10.14 р. порушено провадження у справі №902/1406/14 та призначено засідання на 22.10.14 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з''явився, при цьому, будь - яких клопотань та/або заяв від останнього не надходило.

Перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хозгруп" (Позивач, Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінбуд-комплект (Відповідач, Комісіонер) було укладено договір комісії (Договір), згідно предмету якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату укласти за рахунок Комітента, але від свого імені, договір щодо продажу продукції, передбаченої Договором.

Відповідно до п.7.3. Договору, грошові кошти, належні Комітенту за продаж товару Комісіонером, виплачуються до 4,14 та 24 числа кожного місяця.

Відповідно до п.9.1. Договору, Комісіонер зобов'язаний виконати доручення щодо продажу продукції протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Договором.

Комітент поставляв Комісіонеру продукцію за укладеним договором з моменту підписання такого Договору, а Комісіонер сплачував або повертав партії нереалізованого товару, - до 2014 року включно.

Отримання відповідачем товару за укладеним Договором комісії підтверджується актами передання на комісію, що підписувались сторонами на кожну партію поставленого товару протягом всього часу дії господарських відносин між сторонами.

Остання поставка Комітентом товару на комісію відбулася у листопаді 2013 року на загальну суму 5 728,61 грн.

Згідно із приписами ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

20.02.2014 р. та 25.04.2014 р. між сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків, за наслідками складання яких, відповідач фактично визнав наявність боргу перед позивачем.

Комісіонер частково сплатив наявну заборгованість, повернувши товар Комітентові, в результаті чого борг перед останнім склав 9 925,68 грн.

11.07.14 р. відповідачу було направлено претензію про сплату заборгованості, яку останнім залишено без відповіді.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ч.1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.1 ст. 1021 ЦК України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір розподіляються між сторонами відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінбуд - комплект" (21032, м.Вінниця, вул.Нечуя - Левицького, 14, код ЄДРПОУ 36886914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозгруп" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, 9, код ЄДРПОУ 35340372) 9925, 68 грн. основного боргу та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 27 жовтня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, 9

3 - відповідачу 21032, м.Вінниця, вул.Нечуя - Левицького, 14