Рішення

від 23.10.2014 по справі 22-ц/796/12555/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/12555/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В.

Доповідач: Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- ГаращенкаД.Р.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року в цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 211 096,06 грн. та судові витрати в сумі 2808,60 грн., всього на загальну сум 213 904,66 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, без урахування усіх обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що ухвалюючи заочне рішення, суд 1-ї інстанції, в порушенні норм процесуального права, не повідомив відповідачку про дату, час та місце розгляду даної справи, що позбавило її можливості прибути в судове засідання та реалізувати свої процесуальні права і довести неправомірність стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається також на те, що відповідно до вимог чинного законодавства боржник вважається належним чином повідомленим про вимогу банку щодо усунення порушень кредитних зобов'язань лише у разі вручення боржнику вимоги під розписку. Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення і вручення відповідачу досудової вимоги про погашення кредиту. Крім того, судом 1-ї інстанції безпідставно не застосовано до позовних вимог банку про стягнення відсотків та пені річний строк позовної давності встановлений ч.2 ст. 258 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та представник Приватного підприємства «Вігор» в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №15-126/06-А, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_2 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 79600 грн., зі сплатою 14,5% річних і погашенням згідно умов вказаного договору до 07 червня 2012 року.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №15-126/06-А, 07 червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Вігор» було укладено договір поруки за №15-126/06-П, відповідно до умов якого, Приватне підприємство «Вігор» зобов'язується перед банком солідарно відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

Правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та кредит» є Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит».

22 листопада 2007 року Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» на ім'я ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» було направлено досудову вимогу про усунення порушень умов кредитного договору №15-126/06-А від 07 червня 2006 року.

Оскільки відповідачі свої обов'язки за кредитним договорам №15-126/06-А від 07 червня 2006 року належним чином не виконали, що призвело до виникнення заборгованості, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по договору в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи солідарно з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 211 096,06 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що відповідачами не виконуються умови кредитного договору та договору поруки щодо своєчасного погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, а тому вказані позовні вимоги банку є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2 кредитного договору №15-126/06-А від 07 червня 2006 року встановлено, що у період користування кредитними ресурсами з 07.06.2006 року до 06.06.2007 р. позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа місяця наступного за місяцем користування кредитними ресурсами, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами в розмірі 1327 грн.

У період користування кредитними ресурсами з 07.06.2007 року до 07.06.2012 року. позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа місяця наступного за місяцем користування кредитними ресурсами, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами в розмірі 1062 грн., згідно із графіком зниження розміру заборгованості.

Проте, ОСОБА_2 свої обов'язки за кредитним договором №15-126/06-А від 07 червня 2006 року належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на 25.07.2008 року заборгованість за кредитним договором №15-126/06-А від 07 червня 2006 року становить 91764,40 грн., в тому числі 74808,21 грн. - заборгованість за кредитом, 14 459,03 грн. - заборгованість за відсотками, 2497,16 грн. - щомісячна комісія.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки факт не виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору №15-126/06-А від 07 червня 2006 року достовірно встановлений, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів, як з боржника та поручителів, на користь позивача заборгованості на загальну суму 91764,40 грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом 1-ї інстанції при ухваленні заочного рішення норм процесуального права, які полягають у не повідомленні відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, що позбавило її можливості прибути в судове засідання та реалізувати свої процесуальні права і довести неправомірність стягнення заборгованості за кредитним договором, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, розгляд справи у відсутності відповідача, відповідно до вимог ЦПК України, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду. До апеляційної скарги відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів про неповноту дослідження доказів у зв'язку з розглядом справи у її відсутності та на спростування висновків суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично не направляв відповідачу вимогу про погашення кредиту, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення відповідачу досудової вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки банк реалізував своє право шляхом звернення з позовом до суду.

Не спростовують висновків суду і доводи апеляційної скарги про те, що суд 1-ї інстанції безпідставно не застосував до позовних вимог банку про стягнення відсотків та пені річний строк позовної давності встановлений ч.2 ст. 258 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

В матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» про стягнення заборгованості по відсоткам та пені, а тому у суду 1-ї інстанції були відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вказаних позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пені в сумі 119 331,66 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки.

Пунктом 6.1 кредитного договору №15-126/06-А від 07 червня 2006 року встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/ або сплати процентів, позивальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.3.2, 3.3,3.5, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 статті 551 ЦК України надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язання.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З встановлених обставин справи та досліджених доказів вбачається, що заборгованість відповідачів за основним боргом становить - 74808,21 грн., по відсоткам - 14 459,03 грн., а пеня нарахована позивачем та стягнута судом становить 119 331,66 грн., тобто, значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом, а тому є всі підстави для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині зменшення розміру пені є обґрунтованими, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року необхідно змінити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача з 119 331,66 грн. до 50 000 грн., суму заборгованості по кредиту з 211 096,06 грн. зменшити до 141 764,40 грн., з яких: 74808,21 грн. - заборгованість за кредитом, 14 459,03 грн. - заборгованість за відсотками, 2497,16 грн. - щомісячна комісія, 50 000 грн. - пеня.

В частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним витрат по сплаті судового збору в сумі 2808,60 грн. рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення наступного змісту.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» з кожного на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» витрати по сплаті судового збору в сумі 708,85 грн.

Керуючись ст. 551 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Приватного підприємства «Вігор» (код ЄДРПОУ 25290921) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) з 211 096,06 грн. до 141 764,40 грн.,з яких: 74808,21 грн. - заборгованість за кредитом, 14 459,03 грн. - заборгованість за відсотками, 2497,16 грн. - щомісячна комісія, 50 000 грн. - пеня.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2008 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Вігор» на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судових витрат в сумі 2808,60 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) витрати по сплаті судового збору в сумі 708,85 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Вігор» (код ЄДРПОУ 25290921) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) витрати по сплаті судового збору в сумі 708,85 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді :