Рішення

від 16.10.2014 по справі 911/3530/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 911/3530/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг",

04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-В

14000, м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії, 1

до Приватного підприємства "СлавутичБуд",

07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, 15, кв. 20

07101, Київська обл., м. Славутич, а/с 229

про стягнення 76 794,60 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (далі - позивач) до Приватного підприємства "СлавутичБуд" (далі - відповідач) про стягнення 76 794,60 грн., з яких: 56 964,13грн. основного боргу, 2 400,37 грн. пені, 340,79 грн. 3 % річних та 2 848,21 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 09.10.2013 № 1304.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18335/14 від 04.09.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2014.

У судове засідання 09.09.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, розгляд справи відкладено на 07.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21313/14 від 06.10.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судове засідання 07.10.2014 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 16.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21882/14 від 13.10.2014) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22212/14 від 15.10.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судове засідання 16.10.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.10.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "СлавутичБуд" (далі - покупець) укладено договір поставки від 09.10.2013 № 1304 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених у Договорі, поставити та передавати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, що вказані у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що поставляється. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.

Поставка товару вважається виконаною постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній (пункт 2.5. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (пункт 8.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 60 082,09 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін: від 02.05.2014 № 46000618 на суму 8 954,20 грн., від 05.05.2014 № 46000622 на суму 4 070,39 грн., від 08.05.2014 № 46000647 на суму 183,14 грн., від 08.05.2014 № 46000650 на суму 29,66 грн., від 14.05.2014 № 46000695 на суму 1 546,27 грн., від 15.05.2014 № 46000703 на суму 5 508,00 грн., від 15.05.2014 № 46000704 на суму 512,00 грн., від 16.05.2014 № 46000716 на суму 5 002,00 грн., від 20.05.2014 № 46000740 на суму 10 032,50 грн., від 26.05.2014 № 46000786 на суму 8 808,33 грн., від 27.05.2014 № 46000792 на суму 5 477,75 грн., від 27.05.2014 № 46000797 на суму 3 100,38 грн., від 28.05.2014 № 46000805 на суму 4 776,54 грн., від 29.05.2014 № 46000815 на суму 1 980,59 грн., від 30.05.2014 № 46000827 на суму 220,46 грн., від 17.06.2014 № 46000931 на суму 607,68 грн.

Отримання вказаного товару уповноваженим представником відповідача підтверджується, крім того, довіреностями від 01.05.2014 № 88, від 01.06.2014 № 100.

До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей.

Для оплати товару, що поставлений за Договором, позивачем виставлено рахунки-фактури від 01.05.2014 № 46000800, від 02.05.2014 № 46000805, від 05.05.2014 № 46000810, від 08.05.2014 № 46000857, від 08.05.2014 № 46000861, від 13.05.2014 № 46000863, від 15.05.2014 № 46000912, від 15.05.2014 № 46000913, від 16.05.2014 № 46000925, від 20.05.2014 № 46000954, від 26.05.2014 № 46000995, від 26.05.2014 № 46000997, від 27.05.2014 № 46001003, від 28.05.2014 № 46001020, від 29.05.2014 № 46001034, від 30.05.2014 № 46001047, від 10.06.2014 № 46001124. Оригінали рахунків додано до матеріалів справи.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку товару, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив товар, що отриманий за Договором, у розмірі 3 117,96 грн., на підтвердження чого позивачем надано довідку від 29.09.2014 № 721 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості товару, що поставлений позивачем, виконав частково, станом на дату подання позову до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 56 964,13 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткових оплат.

Відповідачем позов не заперечений, відзив на позовну заяву не надано, участь представника у судових засіданнях не забезпечено, проте, через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21882/14 від 13.10.2014) надано документи на вимогу ухвали суду, в яких, зокрема, зазначено, що у бухгалтерському обліку відповідача відображений факт отримання товару за спірними видатковими накладними, на підтвердження чого додані реєстри прибуткових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем позивачу коштів за спірними видатковими накладними і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7 155,33 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 7.3. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 400,37 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 2 400,37 грн. та встановлено, що розрахунок здійснено правильно і позовна вимога про стягнення з відповідача 2 400,37 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідача 14 241,10 грн. штрафу, керуючись пунктом 7.4. Договору, яким встановлено, що в разі порушення грошових зобов'язань за Договором, постачальник також має право стягнути з покупця штраф у розмірі 25 % від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем штраф нараховано надмірно, правильний розмір штрафу складає 14 241,03 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога в частині 0,07 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3 % річних у розмірі 340,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 848,21 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що подані позивачем розрахунки є вірними, відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, а тому, позовні вимоги про стягнення 340,79 грн. 3 % річних та 2 848,21 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 56 964,13 грн., пені у розмірі 2 400,37 грн., 3 % річних у розмірі 340,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 848,21 грн., штрафу у розмірі 14 241,03 грн. підлягають задоволенню. Позовна вимога у частині стягнення 0,07 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СлавутичБуд" (07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, 15, кв. 20, ідентифікаційний код 35511565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-В, ідентифікаційний код 35687180) 56 964 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 13 коп. основної заборгованості, 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 37 коп. пені, 14 241 (чотирнадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 03 коп. штрафу, 340 (триста сорок) грн. 79 коп. 3 % річних, 2 848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.10.2014.

Суддя С.О. Саванчук