Рішення

від 27.10.2014 по справі 925/1701/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 925/1701/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Рєпін М.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення 241 124,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості, з яких 111 521,96 грн. -- основного боргу, 13 638,47 грн. інфляційних, 46 207,68 грн. пені, 9 267,02 грн. як 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та 55 760,98 грн. штрафу на підставі укладеного між сторонами договору № 252 поставки металопрокату від 31.08.2011 р.

За належним розрахунком ціна позову складає лише 236 396,11 грн., оскільки до ціни позову позивач помилково включив судові витати на суму 4 727,93 грн., які він також просить стягнути за результатами вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав лише частково та просить суд стягнути з відповідача 111 521,96 грн. основного боргу, 13 638,47 грн. інфляційних, 46 207,68 грн. пені, 3 024,84 грн. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та 55 760,98 грн. штрафу. На решту суми позовних вимог (3% річних) позивач свої вимоги зменшив, а в частині інфляційних уточнив період їх розрахунку.

Позивач має право до часу прийняття рішення по справі зменшити розмір своїх позовних вимог, а тому відповідну заяву позивача від 27.10.2014 року суд приймає до розгляду, як таку, що відповідає ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача в жодне засідання не з'явився, заперечень проти позову суду не подано.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача і за наявними документами у справі на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що уточнений позивачем позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки метолопрокату № 252 від 31 серпня 2011 року (далі - Договір, а.с.10-13), за умовами якого позивач (Постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність, а відповідач ( Покупець) сплатити та прийняти у власність металопрокат (далі - товар) згідно Специфікацій (п. 1.1. Договору).

Сторонами погоджено, що якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ, ТУ, ДСТУ та підтверджується сертифікатами якості заводу-виробника (п. 2.2. Договору).

Ціна за одиницю товару, який постачається по Договору, являється договірною та визначається сторонами згідно з умовами поставки, вказаними в рахунках, Специфікаціях і враховує всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також може враховувати вартість тари, упаковки та маркування та інші витрати Постачальника пов'язані з постачанням товару (п. 3.1. Договору). Покупець самостійно несе витрати по перевезенню товару, а також всі додаткові витрати, пов'язані з виконанням дійсного Договору і які не обумовлені Сторонами в тексті, Специфікаціях чи додаткових угодах до договору (п. 3.2. Договору).

Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової втрати товару переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару, що засвідчується видатковою або товарно-транспортною накладною (п. 4.6. Договору).

Датою поставки вважається дата відвантаження товару, вказана у видатковій чи товарно-транспортній накладній, чи дата календарного штемпелю станції вантажовідправника, яка вказана в залізничній накладній (п. 4.7. Договору).

За умовами розділу 6 Договору, датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

За умовами договору покупець-відповідач виконує передоплату в розмірі 100 % вартості партії товару впродовж 1-го банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури (п. 6.2.).

Згідно п. 10.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань прийнятих Сторонами.

Згідно п. 10.2. Договору у випадку, якщо до дати спливу строку дії дійсного договору жодна з Сторін не направила іншій Стороні у письмовій формі повідомлення про дійсний Договір, дійсний Договір вважається продовженим на один календарний рік на умовах, котрі діяли на дату виконання строку дії дійсного Договору.

За правовою природою даний Договір є договором поставки та відповідає ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання за Договором виконав, узгодивши з відповідачем заявку на поставку йому металопрокату на загальну суму 118 038,80 грн. та надав йому Специфікацію № 0029006 (а.с. 14) з встановленою датою оплати до 18.10.2011р., про що вказано у специфікації.

В цей же день 18.10.2011 р. позивач здійснив відвантаження металопрокату на суму 116 011,70 грн. за видатковою накладною № 6985 від 18.10.2011 р. (а.с. 15), який отримав представник Покупця Макаров Володимир Анатолійович за довіреністю № 79 від 17.10.2011 р. (а.с. 16).

Заперечень проти неотримання товару чи доказів існування між сторонами спору з приводу якості товару відповідач суду не надав.

В строки, обумовлені в Специфікації (18.10.2011 року), відповідач не розрахувався. Оскільки відповідач не оплатив товар шляхом передоплати до часу його отримання, слід вважати, що сторони відступили від цієї умови договору.

Позивач із суми боргу в розмірі 116 011,70 грн. просить стягнути з відповідача лише 111 521,96 грн., що є правом позивача, який на власний розсуд визначає ціну позову.

За загальним правилом, передбаченим у ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачу позивачем була направлена претензія № 5-2011 від 02.11.2011 р., відповідь на яку відповідач не надав.

21.05.2013 р. відповідачу була направлена претензія № 434, до якої додавався графік погашення заборгованості, з умовами якого відповідач погодився та підписав його (а.с 19).

За умовами узгодженого обома сторонами графіку погашення заборгованості, суму боргу в розмірі 111 521,96 грн. відповідач повинен сплатити на користь позивача чотирма платежами та повністю завершити розрахунки 29.08.2013 року.

Даний графік, оформлений на підставі договору поставки металопрокату № 252 від 31.08.2011 року, суд вважає новою домовленістю сторін щодо умови вказаного договору про порядок оплати вже отриманого відповідачем товару. Оскільки сторони дійшли спільної згоди про графік оплати боргу в сумі 111 521,96 грн., то ця домовленість підлягає до виконання обома сторонами.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З доводів представника позивача вбачається, що не дивлячись на додаткове погодження графіку проведення розрахунку за отриманий товар, відповідач розрахунок так і не провів.

Станом на 24.07.2014 р. заборгованість відповідача за поставлений металопрокат складає 111 521,96 грн., доказів проведення повної оплати в цій частині боргу за позовними вимогами відповідач у справу не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 111 521,96 грн. основного боргу за поставлений металопрокат.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З урахуванням узгодженого графіку погашення заборгованості ( а.с. 19) позивач уточнив свої вимоги та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати лише за період з 29.08.2013 р. по 24.07.2014 р. із суми боргу 111 521,96 грн.

За належним розрахунком із застосуванням програми Ліга, інфляційні за цей період становлять 14 776,21 грн. Однак відповідач просить стягнути лише 13 638,47 грн., як було ним оплачено судовим збором вимоги про стягнення інфляційних за позовними вимогами, що є правом позивача.

Доказів проведення розрахунку за інфляційними відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 13 638,47 грн.

В частині стягнення 3 % річних позивач уточнив, що просить їх стягнути на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення проведення відповідачем розрахунків за товар, а не на підставі 536 ЦК України, як плату за користування чужими грошовими коштами.

Також позивач зменшив свої позовні вимоги про стягнення 3% лише до стягнення 3024,84 грн. за період з 29.08.2013 р. по 24.07.2014 р. із суми боргу 111 521,96 грн. з урахуванням узгодженого сторонами графіку погашення заборгованості від 22.05.2013 року (а.с. 19) щодо останньої дати проведення відповідачем розрахунків, що є правом позивача та приймається судом. Уточнений розрахунок 3% річних позивачем зроблено вірно, що перевірено судом за програмою Ліга.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 024,84 грн. як 3% річних за прострочення розрахунків, на підставі ст. 625 ЦК України.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 8.7. Договору, згідно з яким в разі порушення строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення строків оплати товару.

Така умова договору відповідає також і ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", яким встановлено, що розмір пені встановлюється за погодженням сторін у договорі, але при сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, розраховану за період, за який стягується пеня.

Позивач, користуючись своїм правом на стягнення пені, просить суд стягнути з відповідача 46 207,68 грн. за невиконання зобов'язань за договором за період з 18.10.2013 року по 24.07.2014 року.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 46 207,68 грн., задовольняє позов в цій частині позовних вимог лише на суму 16 607,84 грн., оскільки період розрахунків пені та суму боргу слід брати із урахуванням узгодженого сторонами графіку погашення заборгованості від 22.05.2013 року (а.с. 19), за яким відповідач повинен на користь позивача сплатити 11 521,96 грн. -- 30.05.2013 року; 30 000,00 грн. -- 27.06.2013 року; 30 000,00 грн. -- 25.07.2013 року та 40 000,00 грн. -- 29.08.2013 року.

З урахуванням цих періодів початок нарахування пені (як і всіх інших нарахувань за прострочення розрахунків) починається з 30.05.2013 року (дата першого платежу за узгодженим графіком погашення заборгованості а.с. 19) і закінчується 24.07.2014 року, як визначив відповідач у своїх розрахунках у тексті позовної заяви.

Судом за допомогою програми Ліга було перераховано пеню, яка склала лише 16 607,84 грн., виходячи з такого:

періодборгпеня 30.05.2013-26.06.2013 11 521,96 127,22 27.06.2013-24.0.2013 41 521,96 445,93 25.07.2013-28.08.2013 71 521,96 928,81 29.08.2013-24.07.2014 111 521,96 15 105,88 16 607,84 грн.

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 16 607,84 грн. пені.

За змістом пункту 4 погодженого сторонами графіку погашення заборгованості від 22.05.2013 р. (а.с. 19), з відповідача стягується штраф в розмірі 50 % від суми заборгованості у випадку односторонньої зміни умов цього графіка, а фактично за невиконання його умов, що складає 55 760,98 грн. від суми боргу в розмірі 111 521,96 грн. Розрахунок штрафу, який просить стягнути позивач, зроблено вірно.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем штрафу в сумі 55 760,98 грн. задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

До позовних вимог позивача відповідач не просить застосувати строк позовної давності та не заявляв клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафу та пені.

З урахуванням викладеного та зменшених позивачем позовних вимог, відповідно до обставин справи суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача лише 111 521,96 грн. основного боргу за отриманий металопрокат, 13 638,47 грн. інфляційних, 16 607,84 грн. пені, 3024,02 грн. як 3% річних та 55 760,98 грн. штрафу на підставі договору поставки металопрокату № 252 від 31.08.2011 року, укладеного між сторонами.

В решті вимог у задоволенні позову (в частині пені) слід відмовити повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4 727,93 грн. судового збору повністю, як з особи, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 49, 82-84 ГПК, суд

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (ідентифікаційний код 30626432, Черкаська область, м. Умань, вул. Ленінської Іскри 1/24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" (ідентифікаційний код 32633572, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, 5-А) -- 111 521,96 грн. основного боргу за отриманий металопрокат, 13 638,47 грн. інфляційних, 16 607,84 грн. пені, 3024,02 грн. як 3% річних, 55 760,98 грн. штрафу на підставі договору поставки металопрокату № 252 від 31.08.2011 року та 4 727,93 грн. на відшкодування судового збору.

В решті вимог у стягненні пені відмовити повністю.

Наказ видати .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.

Повне рішення складено 28 жовтня 2014 року.

Суддя Н.М. Спаських