Рішення

від 21.10.2014 по справі 917/1724/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 р. Справа № 917/1724/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Приватного акціонерного товариства "Агроінфо", вул. Шведська, 2, м. Полтава, 36029

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Міняйло Г.Ю., довіреність № 19-14/8 від 02.01.2013 р.

від відповідача: Попровка С.А., довіреність б/кн від 06.08.2014 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст.85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3686 від 27.02.2014 р. у розмірі 15 783,43 грн, з яких: 7 329,14 грн - сума основного боргу; 7 329,14 грн - пеня; 99,81 грн - 3% річних, 1 025,34 грн - інфляційні.

Представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 7 329,14 грн.

Представник позивача підтримав позов у частині стягнення пені, річних та інфляційних.

Представник відповідача надав докази на підтвердження сплати суми основного боргу, суд залучив надані платіжні доручення до матеріалів справи.

Також, представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені, обмеживши її стягнення подвійною обліковою ставкою НБУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

27.02.2014 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Агроінфо" (відповідач) укладено договір № 3686 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Згідно з п. 1 вказаного договору "Теплопостачальна організація" бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення по вул. Великотирнівська, 39а в м. Полтаві.

Відповідно до п. 29 договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (надалі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У відповідності до зазначених вище норм, а також згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг підприємству "Полтаватеплоенерго" встановлені наступні тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів: згідно з постановою № 81 від 30.09.2011 р. у сумі 802,18 грн за 1 Гкал (без ПДВ) з 1 жовтня 2011 року; згідно з постановою № 506 від 31.12.2013 р. у сумі 743,47 грн/Гкал (без ПДВ) з 1 січня 2014 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 32 договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

За період з 01.02.2014 р. по 10.07.2014 р. за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 8 329,14 грн.

Проте, відповідачем проведено оплату лише на суму 1000,00 грн, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 7 329,14 грн.

Таким чином, заборгованість за спожиту теплову енергію на момент подання позовної заяви становила 7 329,14 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Сплата основного боргу в розмірі 7 329,14 грн, стягнення якого є предметом позову, яка була здійснена відповідачем після подання позову, є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У частині 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України № 686 - ХІV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

На підставі п. 34 договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" в розмірі 7 329,14 грн за період з 12.03.2013 р. по 22.07.2014 р.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд приймає до уваги, що відповідач основне зобов'язання виконав добровільно, у повному обсязі; саме прострочення незначне (виникло за березень 2013 р. - липень 2014 р.); порушення зобов'язання не завдало негативних наслідків для позивача, тому та вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 576,75 грн за період з 12.03.2014 р. по 22.07.2014 р.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (п. 3.1 та 3.2) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови).

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних в сумі 99,81 грн за період з 12.03.2013 р. по 22.07.14 р. та 1 025,34 грн інфляційних за період з 01.03.2014 р. по 30.06.2014 р.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково. Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агроінфо", вул. Шведська, 2, м. Полтава, 36029 (код 21077691) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р № 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, (код ЄДРПОУ 03338030) 576,75 грн пені, 99,81 грн - 3% річних, 1 025,34 грн інфляційних, 1827,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 329,14 грн.

4. Відмовити в частині стягнення пені в сумі 6 752,39 грн.

Повне рішення складено: 27.10.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.