Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/16575/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16575/14 20.10.14

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий

комплекс "Віденський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д'РІМ»

про стягнення 43 248,02 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Гаркавенко С.В.- по дов. №б/н від 25.02.2014р.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Д'РІМ" про стягнення 43 248,02 грн., із яких: 36 978, 04 грн. основного боргу, 2 760, 48 грн. - 3 % річних, 3 509, 50 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням відповідачем свого обов'язку оплати наданих послуг за Договором № 11/11-а33 відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Управителя від 10.03.2011, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю " Д'РІМ" утворилась сума заборгованості за період з 01.08.2011 по 01.08.2014 у розмірі 36 978,04 грн. За неналежне виконання зобов'язання за договором позивач заявляє до стягнення також інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 2 760, 48 грн. та 3 509, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 20.10.2014р.

В судовому засіданні 20.10.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 20.10.2014р. свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01011, Київ, вул..Гусовського, 11/11, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.08.2014 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 20.10.2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

10.03.2013 між позивачем, як управителем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір №ОГ11/11-а-33 відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Голови правління та Управителя Житлового комплексу «Віденський» (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1 якого управитель забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а власник (орендар) своєчасно сплачує у повному обсязі за отримані послуги на умовах передбачених цим договором. Послуги надаються у нежитлові приміщення загальною площею 168.40 кв.м., розташоване за адресою місто Київ, вул..Гусовськогог 11/11 А , право власності на яке зареєстроване за ТОВ "Камелія", орендарем якого є ТОВ " Д'РІМ" на підставі Договору оренди №1 від 01.12.2011 року.

Відповідно до п. 3.1.2. договору, управитель зобов'язується надавати послуги утримання будинку та прибудинкової території .

У відповідності до п. 3.2.5. договору, власник (орендар) зобов'язався здійснювати розрахунок за послуги визначені п. 4.2. цього Договору та строки визначені в п.п.4 п. 4.2 договору.

Розмір плати за надані послуги на момент укладення цього договору визначається постачальниками послуг у тому числі: 1) холодне водопостачання, водовідведення; 2) гаряче водопостачання; 3) центральне опалення; 4) послуга по утриманню будинку та

прибудинкової території (п. 4.2. договору).

За приписами п. 4.3. згідно договору, тарифи на послуги за утримання будинку та прибудинкової території зазначено у Додатку 1 до Договору.

Судом встановлено, що позивачем надано послуги відповідно до умов договору та додатку № 1 до договору своєчасно та у повному обсязі, на підтвердження вказаних обставин ОСББ "ЖК "Віденський" надало до суду облікові картки постачальника комунальних послуг, довідки про опалення у будинку та рахунки на оплату послуг, яки виставлялись відповідачу у спірний період.

Проте, оскільки, відповідач, несвоєчасно проводить розрахунки за спожиті комунальні послуги, позивачем 17.06.2014 направлено на адресу відповідача Вимогу №21/5/3 про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, в якій ОСББ "ЖК "Віденський" повідомляє орендаря про наявність суми боргу у розмірі 46 354,68 грн. та просить сплатити вказаний борг.

Так, оскільки відповіді на вимоги від відповідача на адресу позивача не надходило та заборгованість не є погашеною у повному обсязі, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" звернулось із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір №ОГ11/11-а33 від 19.03.2011р. відносин власників (орендарів) нежитлових приміщень та Управителя є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог договору надавав відповідачу у період з 01.08.2011 по 01.08.2014 послуги передбачені умовами договору, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на день розгляду спору надані позивачем послуги за договором не оплачені відповідачем на суму 36 978, 04 грн.

Таким чином позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача 36 978,04 грн. основного боргу, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, оплата наданих позивачем послуг не здійснена відповідачем із порушенням строків встановлених договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 2 760,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 509,50 грн., що також підтверджується наданим до суду розрахунком.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 7860,48грн. -- 3% річних та 3 509,50 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечень та доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав, доказів належного виконання умов договору також не надав.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.08.2011 по 01.08.2014 у розмірі36 978,04- основний борг, 3 509,50грн. - інфляційних втрат та2 760,48 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї витрати по оплаті судового збору незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що судові витрати, відповідно до положень статті 49 ГПК України, мають бути покладені на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Д'РІМ" (01011,

м. Київ, вул.. Гусовського, 11//1, літ А гр. прим. 33, код ЄДРПОУ 37568739) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Віденський" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 8,10,12,14,16, вулиця Гусовського,11/11,15; ідентифікаційний код 34239888) 36 978 грн. 04 коп., 3 509 грн. 50 коп. - інфляційних нарахувань, 2 760 грн. 48 коп. - 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014р.

СуддяТрофименко Т.Ю.