Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/20435/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20435/14 21.10.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелло А.Т."

до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

про стягнення 60 195,40 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Кізік А.М.(дов. від 20.08.2014)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 60 195,40 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2014 порушено провадження у справі №910/20435/14 та призначено до розгляду на 21.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 21.10.2014, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 30.09.2014 отримана відповідачем 06.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03113 1818836 5 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелло А.Т.» (надалі по тексту-Позивач) та публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (надалі по тексту-Відповідач) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків УБ №0103135 (надалі-Договір), яким застраховано автомобіль SKODA OKTAVIA COMBI, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Предметом за Договором страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом: автомобіль марки SKODA OKTAVIA COMBI, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - ТЗ).

Згідно положень договору страхування, ТЗ застрахований на випадок дорожньо-транспортної пригоди.

28.01.2014 в м. Києві на бульварі Вернадського-вул. Краснова відбулася дорожньо-транспортна пригода, одним з учасників якої став автомобіль, застрахований Договором добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків УБ №0103135 у публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО".

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований транспортний засіб отримав пошкодження, що відповідно до п. 7.1.1 Договору визнається страховим випадком.

Транспортним засобом, котрий було застраховано у відповідності до умов Договору на час скоєння ДТП керував ОСОБА_3, що працює водієм у TOB «Ріелло А.Т», та виходячи з трудових відносин керував транспортним засобом.

На виконання умов договору, а саме п. 32.1.1 Відповідача своєчасно було повідомлено про страховий випадок.

28.01.2014 водієм ТЗ було письмово повідомлено Відповідача про настання страхового випадку. Заяву (повідомлення) про подію було зареєстровано за вхідним №873 від 28.01.2014 (копія в матеріалах справи).

Факт спричинення дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою № 9340788 від 28.08.2014, виданою МВС України.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль TOB «Ріелло А.Т.», а саме: передню центральну частину, передню праву частину, передню ліву частину, що також підтверджується довідкою ДАІ.

Сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобілю складає 54 362,03 грн., що підтверджується страховим актом відповідача від 26.03.2014.

Виходячи з того, що відповідачем було складено страхові акти від 12.03.2014, та 26.03.2014, то фактично було підтверджено факт страхового випадку у зв'язку з чим Відповідач зобов'язувався виплатити суму страхового відшкодування. З метою отримання страхового відшкодування, Позивачем 07.05.2014 до Відповідача було отримано Заяву про порядок виплати страхового відшкодування та зареєстровано її за вх. № 2850/в. проте, до тепер сума страхового відшкодування Позивачу не виплачена.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР, із змінами та доповненнями, п. 36.7 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. № 1961-IV, із змінами та доповненнями (у подальшому - Закон № 1961-IV), ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (у подальшому - ГПКУ) позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Позивач своїми позовними вимогами визначив: стягнення з відповідача страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та витрат на транспортування автомобіля на користь позивача.

Ціна позову становить 60 195,40 грн.

Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом № 1961-IV порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивачем дотримано вимоги ст. 33 Закону № 1961-IV, в частині обов'язку вчинення передбачених дій як учасника дорожньо-транспортної пригоди, а також подано у Львівське відділення відповідача документи, передбачені ст. 35 Закону № 1961-IV.

Відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону № 1961-IV, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Пакет документів поданий для отримання страхового відшкодування датується 07.05.2014. Гранична дата виплати страхового відшкодування як строк у 90 днів із з дня отримання заяви про страхове відшкодування, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, становить 07.08.2014.

Проте, станом на день розгляду справи відповідач не здійснив виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами Договору страхування, відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку, в тому числі за ризиком «ДТП».

Відповідно до положень ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Позивачем не подано суду висновку експерта про розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП, проте позивач подав суду страховий акт № 000016830 від 26.03.2014.

Відповідно до страхового акту № 000016830 від 26.03.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки SKODA OKTAVIA COMBI, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 54 362,03 грн.

Отже, саме на підставі страхового акту суд і задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування за вирахуванням франшизи.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частинами 1, 2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачений перелік випадків, в яких страховик має право відмовляти у виплаті страхового відшкодування. Серед іншого зазначеною статтею передбачено, що страховик має право відмовляти у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених умовами договору страхування, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. У разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п.2 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені Договором добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків УБ №0103135 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 54 362,03 грн.

Отже, факт існування у відповідача обов'язку оплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 54 362,03 грн. належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 54 362,03 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 652,19 грн. та інфляційні збитки в сумі 4781,18 грн.

Суд не погоджується з такими вимогами позивача оскільки, так як відповідно до ст.547 та п.1ч.2ст.551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування, що було завдано третьою особою, отже між сторонами у справі відсутні як договірні зобов'язання, так і грошові зобов'язання.

Оскільки спеціальними законами (Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), які застосовуються до даних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) чи інших санкцій у разі звернення з позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення 3% річних в сумі 652,19 грн. та інфляційних збитків в сумі 4781,18 грн.

При цьому, Положення п. 37.2 ст32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі.

Згідно п.37.2 ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ,яка діє у період ,за який нараховується пеня.

Таким чином, п.37.2 ст.32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика. Позивач не є в даному випадку ні страхувальником, ні вигодо набувачем за договором добровільного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків УБ №0103135.

Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Верховного суду від 26.09.2012 у справі 4/27-3520-2011 та Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі №44/157.

У зв'язку з наведеним суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 652,19 грн. та інфляційних збитків в сумі 4781,18 грн.

Крім того, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення витрат за послуги авто евакуатора, оскільки такі витрати відповідно до договору страхування страховиком відшкодовуються.

В судовому засіданні встановлено, що винними діями винуватця ДТП, що застрахований відповідачем, позивачу було завдано матеріальної шкоди. Матеріальна шкода полягає (крім пошкодження автомобіля) і в наступному -для позивача: витрати на евакуатор по перевезенню свого пошкодженого автомобіля.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому ... додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями винуватця ДТП, пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями винуватця ДТП і підлягають повному відшкодуванню за рахунок страховика, що застрахував ризики цього винуватця ДТП.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелло А.Т." задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелло А.Т." (04107, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 1, код ЄДРПОУ 31958319) суму страхового відшкодування у розмірі 54 362(п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 03 коп., послуги евакуатора в сумі 400(чотириста) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.10.2014