Рішення

від 21.10.2014 по справі 922/4075/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р.Справа № 922/4075/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Спільне підприємство у формі ТОВ "Метал Холдінг" до АК "Харківобленерго" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Резніченка О.В.

відповідача - Мовчан О.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" у вересні 2014 року звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - відповідач) та просить суд Стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 140035,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем Договору про спільне використання технологічних електричних мереж №0900 від 1.11.2013 року в частині проведення оплати.

Ухвалою від 19.09.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2014 року.

Ухвалою від 07.10.2014 року розгляд справи відкладався до 21.10.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, у якій зазначає про велику дебіторську заборгованість, зокрема борг КП "Харківводоканал" станом на 01.10.2014 року складає 496 395 487,92 грн. У зв'язку з цим Харківобленерго власними коштами змушено погашати вказану дебіторську заборгованість у ДП "Енергоринк", що є постачальником електроенергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Відповідач вважає, що наведені обставини, свідчать про відсутність вини АК "Харківобленерго" у виникненні заборгованості перед позивачем. Разом з тим, стягнення заборгованості за таких обставин призведе до невиплати заробітної плати працівникам, припинення фінансування поточних та інвестиційних витрат АК "Храківобленерго", припинення постачання електричної енергії за укладеними зі споживачами договорами та техногенної катастрофи.

Крім того, відповідач просить припинити провадження в частині стягнення 7457,04 грн., за рахунок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі Позивача, за наявними в ній матеріалами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

11 листопада 2013 року між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг " (Позивачем) та Акціонерною компанією "Харківобленерго" (Відповідачем) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №0900 (далі - договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.1.1. договору, Позивач зобов'язувався забезпечувати технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Відповідача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Відповідач, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно сплачувати вартість наданих послуг Позивачем з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов цього договору.

Згідно даного договору, під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.2.4 договору, Позивач зобов'язаний до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом надавати Відповідачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, два примірники "Акта про обсяги переданої електричної енергії" та два примірники "Акта прийому-здачі наданих послуг", оформлених Позивачем.

Позивач має право на отримання від Відповідача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12 червня 2008 року №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2008 року за №732/15423 (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, Відповідач зобов'язувався здійснювати оплату за використання електричних мереж Позивача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Позивача здійснюється згідно з додатками "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

Порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж викладено у п.7 договору та передбачає наступне:

7.1 Розрахунковим вважається період з 1 числа поточного місяця до також ж самого числа наступного місяця.

7.2 Вартість наданих послуг Позивачем з утримання технологічних електричних мереж спеціального використання визначається згідно з додатками "Кошторис обгрунтованих витрат" та "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленим відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12 червня 2008 року №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2008 року за №732/15423.

7.3 Оплата Відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжними дорученнями, на підставі виставленого Позивачем рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих послуг", у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

Відповідно до п.10.4, договір укладається на строк до 31 грудня 2014 року, набирає чинності з 01.01.2014 року та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно з п.10.5 додатки до спірного договору, "Однолінійна схема", "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", "Порядок обрахування сплати за спільне використання технологічних електричних мереж", "Акт прийому-здачі наданих послуг", "Кошторис обґрунтованих витрат" є невід'ємними частинами цього договору.

У додатку до договору "Порядок обрахування сплати за спільне використання технологічних електричних мереж" плата Відповідача за спільне використання технологічних електричних мереж розраховується за наступною формулою:

Псп = (Кобгр витр/ 12 ) * (Авідд / Анадх), Грн, де - Псп - плата за спільне використання технологічних електричних мереж Позивача у розрахунковому періоді;

Кобгр витр - загальна сума обґрунтованих витрат Позивача, згідно з додатком "Кошторис обґрунтованих витрат";

Авідц - обсяг віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання у розрахунковому періоді, що визначається за показами розрахункових приладів обліку згідно з договорами про постачання електричної енергії Позивача та субспоживачів, передачу яким забезпечує Відповідач, кВт. год (з урахуванням втрат електроенергії у разі встановлення розрахункових приладів обліку не на межі балансової належності).

Анадх - обсяг надходження електричної енергії в мережі спільного використання у розрахунковому періоді, що визначається за показами розрахункових приладів обліку згідно з договорами про постачання електричної енергії Власника мереж, кВт.год. (з урахуванням втрат електроенергії у разі встановлення розрахункових приладів обліку не на межі балансової належності).

Відповідно до додатку до основного договору "Кошторис обгрунтованих витрат", кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання, складений на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності, та складає 350155,00 гривень на рік (без ПДВ).

Граничний рівень утримання технологічних електричних мереж спільного використання складає 249849,70 грн. на рік (без ПДВ)

Кошторис обґрунтованих витрат Позивача на утримання технологічних електричних мереж спільного використання погоджено начальником Харківського ТП НКРЕ України та має підписи від представників сторін Позивача та Відповідача, які посвідчені печатками обох підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.08.2014 року , згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін актами прийому-здічі виконаних робіт, заборгованість АК «Харківобленерго» перед позивачем склала 163 092,85 грн. Проте, як не заперечується сторонами у відповідності до ст. 601 ЦК України та 203 ГК України позивачем та відповідачем на підставі повідомлень АК «Харківобленерго» від 21.05.2014. року №02-12/5192, від 26.06.2014 №05-12/6299 від 21.07.2014 №05-12/6915 було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 23 057,68 грн., у результаті чого сума заборгованості склала 140 035,17 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 25.07.2014 року на адресу відповідача направлено лист-вимогу №231 від 24.07.2014 року з вимогою сплатити суму заборгованості. Однак, як свідчать матеріали справи сума боргу на час розгляду справи відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права. Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості у розмірі 140 035,17 грн. в добровільному порядку, а також враховуючи те, що відповідач фактчно визнає суму заборгованості у розмірі 140 035,14 грн. у своєму повідомленні від 30.09.2014 року №01-12/8686, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача відповідної суми заборгованості нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що ним проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 7454,04 грн., про що складено та направлено на адресу позивача повідомлення №01-12/8686 від 30.09.2014 року, у зв'язку з чим зобов'язання на вказану суму вважається припиненим, суд зазначає наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З вказаної норми випливає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Однорідними є вимоги, коли в обох зобов'язаннях є речі одного роду, як правило, мова йде про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті.

У п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-08/163 від 12.03.2009 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду».

У наявних у матеріалах справи відсутні докази надсилання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачу, а також докази та обґрунтування наявності заборгованості у позивача перед позивачем.

Згідно п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження наявності зустрічного боргу з посиланням на первинну документацію, відсутні первинні документи на відображення взаємозаліку.

В листі Вищого господарського суду від 12.03.2009р., № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом.

Враховуючи наведене, дана сума є спірною, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги належності та допустимості доказів, а саме передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст. ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 193, ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 530, 598, 599, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 30, код ЄДРПОУ 19121597, п/р №26004011059377 а ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 140 035,17 грн. заборгованості та 2800,70 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова