Рішення

від 21.10.2014 по справі 511/2719/14-ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 511/2719/14-ц

Номер провадження: 2/511/916/14

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

при секретарі -Яценюк О.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, в якому просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123985300:01:002:0229 площею 9,6686га, що розташована на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивований тим, що вказана земельна ділянка належала його сестрі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.04.2011р., виданого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №1083 та Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №036520, виданого Степовою сільською радою Роздільянського району Одеської області 20.12.2000р. на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №118 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3 не виконала вимог ст.1299 ЦК України та не зареєструвала своє право на спадщину у відділі Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області, у зв'язку з чим нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на землю та рекомендував звернутись до суду за визнанням своїх прав на вказану земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри. Крім нього, спадкоємцем також є їх мати ОСОБА_6, але вона відмовилась від прийняття спадщини після смерті дочки на його користь. Він замовив виготовлення технічної документації на земельну ділянку, отримав кадастровий номер, вніс відомості про земельну ділянку в Державний земельний кадастр, але Державний кадастровий реєстратор у відомості про власника вніс його бабусю ОСОБА_5, який було видано Державний акт на право приватної власності на землю, і після смерті якої земельну ділянку по праву спадкування отримала його сестра ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 за життя не зареєструвала своє право на земельну ділянку у відділі Держкомзему Роздільяннського району. На цій же підставі у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовив і нотаріус, до якого він звернувся за оформленням спадкових справ. Тому він просить суд позов задовольнити та визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_3

Представник відповідача Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з'явився на підставі заяви про визнання позову у повному обсязі та розгляді справи за його відсутністю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені докази, оглянувши копію спадкової справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 06.04.2012 року Виконкомом Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, актовий запис №8 (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 9,7га, що розташована на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку ОСОБА_3, в свою чергу, отримала по праву спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_5, померло їІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Спадкуванням, згідно ст.1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 не склала заповіт, тому має місце спадкування за законом.

Спадкоємцем першої черги відповідно до положень ст..1261 ЦК України є діти спадкодавця, чоловік (дружина), який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід. (ст.. 1262 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно вимог ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. На підставі ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, шляхом подання заяви про відмову від прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Батько спадкодавця ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Виконкомом степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області 08.06.2011р., актовий запис №12 (а.с.19).

Мати спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відмовилась від прийняття спадщини після смерті дочки на корить брата померлої позивача ОСОБА_1, подавши 29.05.2012р. заяву №212 приватному нотаріусу Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 (спадкова справа №18/2012 від 04.04.2012).

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, своєчасно звернувся до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини від 29.05.2012 року №213, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_3 не зареєструвала своє право на спадщину у відділі Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області, як того вимагало діюче на той час законодавство.

Право ОСОБА_1 на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді ніким не оспорюється.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах без зміни її цільового призначення.

Спадкодавцю ОСОБА_3 спірна земельна ділянка належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.04.2011р. після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, виданого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №1083 та Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №036520, виданого Степовою сільською радою Роздільянського району Одеської області 20.12.2000р. на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №118 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3.

За життя ОСОБА_3 не виконала вимог діючої на той час ст.1299 ЦК України та не зареєструвала своє право на спадщину у відділі Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області.

Спадкоємець ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Центр приватизації» з заявою про виготовлення технічної документації на успадковану земельну ділянку, на підставі заяви була розроблена технічна документація на земельну ділянку, що розташована на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлена її площа, яка складає 9,6686га, складений акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 07.06.2013, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5123985300:01:002:0229 (а.с.12-16).

За заявою позивача ОСОБА_1 проведена державна реєстрація вказаної земельної ділянки, відомості про неї внесені Відділом Держземагентства у Роздільнянському районі до Державного земельного кадастру, а також внесені відомості про її первинного власника ОСОБА_5

У внесені даних про перехід права власності в порядку спадкування за заповітом від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 державним кадастровим реєстратором було відмовлено у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_3 не зареєструвала своє право власності на земельну ділянку у відділі Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області (а.с.14,16).

Між тим, суд вважає, що померлій ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 9,67 га, розташована на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний факт підтверджується правовстановлюючими документами на землю - свідоцтвом про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, виданим на ім'я ОСОБА_3 14.04.2011р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №1083 та Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №036520, виданим Степовою сільською радою Роздільянського району Одеської області 20.12.2000р. на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №118 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3.

Право на спадщину ОСОБА_3 підлягало державній реєстрації у відділі Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області на підставі діючої на той час ст.1299 ЦК України, але за життя ОСОБА_3 державної реєстрації свого права не здійснила.

З огляду на положення ст..79-1, 125,126 ЗК України, Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дійсно право приватної власності на земельну ділянку у особи виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Разом із тим слід звернути увагу на таке.

Приватну форму власності на землю було запроваджено в Україні ще з 30.01.1992р. з прийняттям Закону України №2073-ХІ «Про форми власності на землю», а 13.03.1992р. Верховна Рада України прийняла Постанову №2201-ХІІ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею». З того часу і фактично до 02.05.2009р. документом, який посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття цього права, був державний акт на право власності. Хоч форма державного акта неодноразово змінювалась, юридична сила посвідченого ним права зберігається й дотепер незалежно від дати видачі акта.

Прийнятий 05.03.2009р. Закон №1066-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» дещо спростив процедуру підтвердження права власності фізичної особи на земельну ділянку, але таке спрощення стосувалось лише тієї ділянки, що була набута у власність за цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки та в порядку спадкування.

Так, ст.126 ЗК України було викладено в новій редакції , згідно якої право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом або цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди або свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Таким чином, а також з огляду на приписи ст.ст.81,116,118,122,125,126 ЗК України, ст..ст.1,4,4-1,5,15,18 Закону України №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням положень Порядку державно реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 і державний акт на право власності на земельну ділянку, і свідоцтво про право власності на земельну ділянку є такими документами, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності.

Більш того, спеціальний закон - Закон України №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. у ст.2 визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав а нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Необхідно розрізняти такі поняття як «підстава» і «момент» виникнення права власності на землю та враховувати, що вжита у ст..125 ЗК України конструкція «право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав» означає, що до моменту офіційного визнання і підтвердження державою цього права (шляхом проведення реєстрації) власник не може здійснювати в повному обсязі увесь комплекс правомочностей власника земельної ділянки - володіти, користуватись та розпоряджатися земельною ділянкою. Здійснюючи державну реєстрацію права, компетентний державний орган фактично перевіряє наявність передбачених законом підстав для виникнення права власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за життя було набуте правомірно.

А оскільки позивач ОСОБА_1 при оформленні спадщини дотримувався вимог діючого законодавства, і на теперішній час у нього не має іншого шляху захисту його права на спадщину, ніж звернення до суду з вказаним позовом, суд вважає за можливе його позовну заяву задовольнити та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку після смерті сестри.

Судові витрати позивачем сплачено при зверненні з позовом до суду у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.1217,1218,1222, 1223,1225,1262,1268,1269,1296,1297 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1., на земельну ділянку з кадастровим номером 5123985300:01:002:0229 площею 9,6686га, що розташована на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Бобровська