Ухвала

від 21.10.2014 по справі 814/979/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/979/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

Жук С.І.

при секретарі: Дубина Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014р. по справі за адміністративним позовом ТОВ «Людмилівський елеватор» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014р. ТОВ «Людмилівський елеватор» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013р. за №0000252200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ в період з 13.11.2013р. по 19.11.2013р. проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків: ТОВ «Дельфа-М» за жовтень 2010р., з ТОВ «Спец-Агро» за листопад та грудень 2010р., ТОВ «Югагроцентр» за жовтень 2010р., ТОВ «Агро-Та» за листопад 2010р., ТОВ «Золоте Руно М» за жовтень-грудень 2010р., січень-липень 2011р. та ТОВ «Будкомплект» за квітень 2012р.

За результатами перевірки складений акт №119/22-016/34355917 від 21.11.2013р. у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства України, які полягали у відсутності у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності, невідповідність ТТН вимогам законодавства, деякі контрагенти в ланцюгу постачання товарів мали відносини з недобросовісними суб'єктами господарювання, що свідчить про безтоварність господарських відносин з такими контрагентами.

На підставі таких висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 04.12.2013р. за №0000252200, яким підприємству збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на 337414,95грн. (236871,29грн. - за основним платежем та 100543,66грн. - за штрафною санкцією).

Позивач зазначає, що дійсність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Товариство правомірно сформувало податковий кредит. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014р. позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкове повідомлення рішення за №0000252200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Людмилівський елеватор» 487,20грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що представником ДПІ не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником Підприємства первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим, надані докази представником Підприємства є достатніми для доведення факту придбання товарів та надання послуг його контрагентами. Таким чином, висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим, а дії посадових осіб ДПІ щодо формування висновків акту від 21.11.2013р. за №119/22-016/34355917 є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі проведеної ДПІ документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків, 21.11.2013р. складений акт №119/22-016/34355917, у висновках якого зазначено на порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість" та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 3601280,73 грн., та порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість" та п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, що призвело до завищення податкового зобов'язання на загальну суму 3364409,44 грн. Зазначені порушення призвели до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 236871,29грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ 04.12.2013р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000252200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 337 414,95грн. (236 871,29грн. - за основним платежем, 100 543,66грн. - за штрафною санкцією).

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом податкового зобов'язання є висновок про безтоварність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Золоте Руно М» та ТОВ «Будкомплект», з посиланням на відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності, невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам законодавства та те, що ТОВ «Будкомплект» по ланцюгу постачання товарів мало відносини з недобросовісним суб'єктом господарювання - ТОВ «Реал транс Груп» (місце знаходження якого відсутнє). Крім того, по взаємовідносинам з ТОВ «Будкомплект», ДПІ зазначає, що ними не були надані належним чином оформлені документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Наведена позиція ДПІ ґрунтується на відповідних актах перевірки контрагентів підприємства з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання товару.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Дотримання наведених вимог законодавства дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між Підприємством та вказаними вище контрагентами були укладені договори: оренди майна (вантажний автопоїзд в кількості 5 шт.) за №17-03-2010; про придбання пічного палива та транспортні послуги щодо транспортування пічного палива.

На підтвердження виконання даних договорів Підприємством надано наступні документи первинного бухгалтерського обліку: видаткові накладні, акти здачі-прийому, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення щодо оплати послуг, договір складського зберігання, акти надання послуг, ТТН.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що перелічені вище первинні документи складені відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, і мають усі обов'язкові реквізити.

Представлені документи спростовують висновок ДПІ про безтоварність угод за якими Підприємство формувало податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте спірне податкове повідомлення-рішення є помилковим, і не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не доведено належними доказами безтоварність господарських операцій та відповідно правомірності свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

С.І. Жук