Рішення

від 22.10.2014 по справі 925/1650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 925/1650/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача: Шкарупій В.Г. - директор,

від відповідача: Мальчик Л.М. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИАЛ», м. Київ

до приватного підприємства «Торговий Дім Агропак», м. Черкаси

про стягнення 49466 грн. 97 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИАЛ» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Торговий Дім Агропак» 49466,97 грн., з яких 17000,000 грн. основний борг за поставлений товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №250202 від 25 лютого 2011 року, 1441,97 три процента річних, 31025,00 грн. пені.

У судовому засіданні, що відбулося 14.10.2014, представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи через перебування юриста за межами області, позов визнала частково - в частині основного боргу.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, оскільки вважає, дії відповідача таким, що направлені на затягування розгляду справи, розглядати справу можливо за участю керівника відповідача та наявними в справі доказами.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» йдеться про те, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що директор відповідача була присутня у судовому засіданні, неможливість розгляду справи без участі юриста не доведено, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через перебування юриста за межами області.

У судовому засіданні 14.10.2014 оголошувалася перерва до 15.10.2014, яка продовжена до 22.10.2014.

Після перерви директор позивача направив клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні 22.10.2014 згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ВИАЛ» (продавець за договором, позивач у справі) та приватним підприємством «Торговий Дім Агропак» (покупець за договором, відповідач у справі) 25.02.2011 було укладено догорів купівлі-продажу №250202 (далі - договір).

Відповідно до умов договору продавець продав, а покупець придбав мішки поліпропіленові, нитки мішкозашивні, машинки (далі - товар) у кількості, в асортименті та цінами згідно рахунку фактури, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Одиниця виміру кількості товару встановлюється виходячи з його асортименту та найменування та вказується в накладних (п. 2.1. договору).

Кількість кожної окремої партії товару встановлюється згідно письмовим заявкам покупця та зазначається в накладних. Загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого покупцю згідно накладних (п. 2.2. договору).

Ціна за одиницю товару є договірною для кожної окремої партії товару врахування ПДВ і відображається в накладних, податкових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціну договору складає сумарна вартість товару, відвантаженого згідно накладних (п. 3.1. договору).

Загальна вартість кожної окремої партії товару відображається в накладній і рахунках на оплату виключно в національній валюті України (п. 3.2. договору).

Розрахунки за даним договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця на протязі 3 днів з моменту отримання рахунку фактури (п. 3.3. договору).

Товар отримує покупець на складі продавця та вивозить його власним транспортом з моменту оплати товару. Підтвердженням поставки є належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами сторін відповідні документи (довіреності, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та ін.) (п. 4.1. договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором продавець передав у власність покупця товар - мішки 50 кг п/п 105*55-3 в кількості 23 тисячі штук на суму 23575,00 грн. 4715,00 грн. ПДВ., що підтверджується:

- рахунок-фактура №СФ-0001081 від 13.10.2011 на суму 28290,00 грн.

- видаткова накладна №РН-0000952 від 14.10.2011 на суму 28290,00 грн.

- податкова накладна №40 від 14.10.2011 на суму 28290,00 грн.

- довіреність №0294 від 14.10.2011 на отримання товару 50 кг п/п 105*55-3 в кількості 23 тисячі штук на загальну суму 28290,00 грн. за рахунком-фактурою №СФ-0001081 від 13.10.2011.

Відповідач товар оплатив частково, що підтверджується випискою по особовому рахунку №26002000020193 за 21.10.2011.

Відповідно до гарантійного листа від 21.04.2014 №6 відповідач зобов'язався погасити борг частинами до 30.11.2014.

На день звернення до суду із позовом борг відповідача перед позивачем за отриманий товар становив 17000,00 грн.

Відтак, позивач просить стягнути борг за поставлений товар у примусовому порядку.

Договірні відносини, що виникли між сторонами, по своїй суті мають ознаки договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Після передачі позивачем товару у строк, передбачений договором, відповідач обов'язок повністю оплатити товар не виконав, тобто порушив свої зобов'язання.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 17000,00 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1441,97 три процента річних за весь час прострочення, 31025,00 грн. пені за період з 24.08.2013 по 29.08.2014 у розмірі 0,5% за кожний день прострочення.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору при несвоєчасній оплаті за товар покупець оплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення платежу, що не звільняє покупця від виконання решти пунктів договору.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Отже, вірним є розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд самостійно визначив розмір пені, в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування.

Так, розмір пені, нарахований на суму боргу 28290,00 грн. за період з 17.10.2011 по 20.10.2011 складає 48,05 грн.;

розмір пені нарахований на суму боргу 17000,00 грн. за період з 22.10.2011 по 22.04.2012 складає 1320,52 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного розрахунку розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 1368,57 грн., в решті вимог про стягнення пені в розмірі 29656,43 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Розрахунки трьох процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та вчиненні вірно, тому підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Торговий Дім Агропак» (вул. Смілянська, 149, оф. 205, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105823) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВИАЛ» (вул. Єреванська, 13, корп. 1, м. Київ, ідентифікаційний код 37853225): 17000 грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу №250202 від 25 лютого 2011 року, 1441 грн. 97 коп. трьох процентів річних, 1368 грн. 57 коп. пені, 1827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28 жовтня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз