Рішення

від 28.10.2014 по справі 904/5516/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.14р. Справа № 904/5516/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС-АГРО", м. Підгороднє Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА ЗАГОТКОНТОРА", с. Новоолександрівське Дніпропетровської області

про стягнення 25 161,48 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Радомська Є. О., довіреність б/н від 03.07.2014р.

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" про стягнення 25 161,48 грн., з яких: 22 894,40 грн. - основний борг, 344,36 грн. - 3% річних, 1 750,64 грн. - пеня, 172,08 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 0044 від 20.07.2014р., в частині оплати товару.

Ухвалою суду від 24.07.2014р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 01.09.2014р.

01.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 22.09.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Мілєвої І.В. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справ. Справу передано для розгляду судді Коліснику І. І.

Ухвалою суду від 24.09.2014р. справу прийнято до свого провадження суддею Колісником І. І., розгляд справи призначено на 28.10.2014р.

У зв'язку з поверненням судді Мілєвої І.В. з відпустки, на підставі доповідної записки судді Колісника І. І. від 24.09.2014р. справу № 904/5516/14 передано на розгляд судді Мілєвій І. В.

Ухвалою суду від 25.09.2014р. справу прийнято до провадження суддею Мілєвою І. В., розгляд справи призначено на 28.10.2014р.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримано відповідачем 04.10.2014р.

01.09.2014р. відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки він повинен був здійснити оплату до 22.12.2011р. включно. З 23.12.2011р. почався перебіг строку позовної давності щодо стягнення пені, який закінчився через один рік - 23.12.2012р. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

26.09.2014р. позивач подав клопотання, в якому просив відхилити заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки відповідач посилається на договір №0044 від 22.07.2011р., якого не існує, натомість укладений договір від 20.07.2014р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (постачальник) та Приватним підприємством "Новоолександрівська заготконтора" (покупець) було укладено договір № 0044 (далі -договір).

За даним договором постачальник зовов'язується в порядку і термін, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1. договору).

Найменування товару: свині (п.1.2. договору).

Загальна кількість товару, що постачається за даним договором складає 2 000 тис. голів (п.1.3. договору).

Загальна сума цього договору складає 4 000 000 грн.(п. 2.1. договору).

Покупець проводить оплату товару на умовах відстрочки 3 банківських днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 2.2. договору).

У платіжному дорученні покупець вказує дату і номер цього договору (п.2.3. договору).

Всі розрахунки за даною угодою здійснюється в національній валюті України (п.2.5. договору).

Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальникові за допомогою зв'язку факсиміле або способами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати замовлення, або іншим способом, прийнятим для сторін. Замовлення повинне містити наступну інформацію: а)найменування товару; б) кількість товару; в)адреса складу покупця/постачальника; г) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, встановлених цим договором; д) термін поставки партії товару, якщо він відрізняється від терміну поставки, встановленого цим договором (п.3.1. договору).

Зобов'язання по постачанню вважається виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупроводжувальними документами, вказаними в цьому договорі (п.4.3. договору).

За несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення (п.5.3. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011р. (п.7.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 137 982,40 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №Д-191211-0003 від 19.12.2011р. (а.с.9).

Наведений вище товар представник відповідача отримав на підставі довіреності № 72 від 19.12.2011р. (а.с.10).

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив отриману продукцію на загальну суму 115 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.11-16).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України ).

На час розгляду справи доказів оплати вартості поставленого товару на суму 22 894,40грн. (137 982,40 грн. - 115 000,00 грн.) відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 22 894,40 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 750,64 грн., за період з 22.12.2011р. по 01.06.2012р.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п.5.3. договору за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.

01.09.2014р. відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки він повинен був здійснити оплату до 22.12.2011р. включно. З 23.12.2011р. почався перебіг строку позовної давності щодо стягнення пені, який закінчився через один рік - 23.12.2012р. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

26.09.2014р. позивач подав клопотання, в якому просив відхилити заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки відповідач посилається на договір №0044 від 22.07.2011р., якого не існує, натомість укладений договір від 20.07.2014р.

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що при виготовлені заяви про застосування позовної давності ним було допущено списку в даті договору, за яким виник спір.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давн6ості у вирішення господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивач поставив відповідачу товар 19.12.2011р., умовами договору (п.2.2) передбачено, що покупець проводить оплату товару на умовах відстрочки 3 банківських днів з моменту отримання товару. Позивач просить стягнути пеню за період з 22.12.2011р. по 01.06.2012р. Зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого товару; з'ясувавши, що право позивача порушене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач подав позовну заяву до суду 24.07.2014р. після спливу строку, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме: стягнення пені.

Відповідач нарахував та просить стягнути з позивача 3% річних у розмірі 344,36 грн. за період з 22.12.2011р. по 21.06.2012р. та 172,08 грн. інфляційних втрат за період з 22.12.2013р. по 31.03.2012р. на суму 22 894,40грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено перерахунок та встановлено, що на суму боргу 22 894,40грн. розмір 3% річних за період з 23.12.2011р. по 21.06.2012р. становить 342,48грн., інфляційних втрат за період з 23.12.2013р. по 31.03.2012р. - 160,26грн.

Зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 397,14 грн., з яких: 22 894,40грн. - основний борг, 342,48грн. - 3% річних, 160,26 грн. - інфляційні втрати.

Згідно з абз. 4 п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 128,07 грн. (7,01%), на відповідача- 1 698,93 грн. (92,99 %)

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" (51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Новоолександрівське, вул Чкалова, буд. 1а, ідентифікаційний код 32859589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгороднє, вул. Ульянова, буд. 127, ідентифікаційний код 34622143) 23 397,14 грн., з яких: 22 894,40грн. - основний борг, 342,48грн. - 3% річних, 160,26 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" (51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Новоолександрівське, вул Чкалова, буд. 1а, ідентифікаційний код 32859589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгороднє, вул. Ульянова, буд. 127, ідентифікаційний код 34622143) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 698,93 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2014

Суддя І.В. Мілєва