Рішення

від 20.10.2014 по справі 922/3279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р.Справа № 922/3279/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків до Головного Управління Міндоходів у Харківської області, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 8177,92 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Гур"єв В.М., дов. №178 від 11.12.2013р.;

Представник відповідача - Бондаренко Є.Д., дов. від 20.08.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Головного управління Міндоходів в Харківській області, про стягнення заборгованості в сумі 8177,92 грн., яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 166-19 від 07.08.2013р.

Ухвалою господарського суду від 08 серпня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.09.2014р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2014р., за клопотанням представника відповідача, продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку, в порядку ст. 69 ГПК України до 20.10.2014р.

У призначеному судовому засіданні 20.10.2014р. представник позивача, в зв'язку з частковою сплати відповідачем суми заборгованості, надав клопотання (вх. № 36779) про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній плати в розмірі 7010,00 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 194,65 грн., збитків від інфляції в розмірі 405,56 грн., на підставі приписів п. 1.1. ст. 80 ГПК України. В іншій частині позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати в сумі 1827,00 грн.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 20.10.2014р. підтвердив часткову сплату зазначеної позивачем заборгованості та в наданих до суду поясненнях просив суд зменшити розмір пені на 90% (вх. № 36274). Також, з метою врегулювання питання щодо погашення залишку заборгованості, відповідач просив суд відкласти розгляд справи (вх. № 36528).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 4-3, 38 Господарського процесуального кодексу України, судом створюються належні умови для дотримання принципу змагальності сторін, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що наведені відповідачем підстави, не є обставинами, зазначеними у ст. 77 ГПК України, необхідними для відкладання розгляду справи. Окрім цього, 20.10.2014р. закінчується строк розгляду даного спору, передбачений ст. 69 ГПК України, в зв'язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання представника позивача про припинення провадження у справі, в частині сплаченої відповідачем суми заборгованості, дослідивши матеріали справи, суд виходить з того, що дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, у зв"язку з чим підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, у суду наявні підстави для припинення провадження по справі згідно п.1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній плати в розмірі 7010,00 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 194,65 грн., збитків від інфляції в розмірі 405,56 грн. оскільки відповідачем після подачі позовної заяви до суду зазначена сума заборгованості була сплачена, що підтверджується матеріалами справи.

Подальший розгляд справи продовжується з урахуванням поданого позивачем клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 166-19 від 07.08.2013р.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 07.08.2013 року між ПАТ "Укртелеком" (орендодавець, позивач) та Головним управління Міндоходів у Харківській області (орендар, відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 166-19, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташоване на третьому поверсі в ЛАЗ Споживачів Інтернет дев'ятиповерхового нежитлового будинку № 8 по вул. Нетіченська набережна в м. Харків, загальною площею 2 кв. м. технологічних приміщень, для розміщення шафи двостороннього обслуговування в 3 ряду, 2 місці.

Термін дії договору з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року (п. 12.1.).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 07.08.2013 року (додаток 1 до договору № 166-19 від 07.08.2013р.) 01.01.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв, відповідно до умов договору, у будинку № 8 по вул. Нетіченська на бережна в м. Харкові частину нежитлового приміщення, загальною площею 2 кв. м. в ЛАЗ Споживачів Інтернет для розміщення шафи двостороннього обслуговування в 3 ряду, 2 місці.

Пунктом 3.6. договору оренди № 166-19 від 07.08.2013 року передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.4. договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.6 договору, відповідно до показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Згідно п. 6.1.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно п. 8.2 договору передбачено, що, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць, станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

30.01.2014р. Харківська філія ПАТ "Укртелеком" направила листа № 19-07/108 до ГУ Міндоходів у Харківській області з проханням повідомити про подальший намір орендувати вказані технологічні приміщення.

На вказаний лист Харківська філія ПАТ "Укртелеком" отримала відповідь від 17.02.2014 року за № 1115/10/20-40-07-12-06, у якій ГУ Міндоходів у Харківській області повідомило про подальший намір орендувати технологічне приміщення, загальною площею 2 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Нетіченська набережна, 8 згідно договору оренди технологічного приміщення № 166-19 від 07.08.2013 року.

Сторонами акт про повернення орендованого майна не складався, орендар продовжує користуватися технологічними приміщеннями.

Таким чином, на дату розгляду справи, договір оренди, укладений між сторонами даного спору, є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідачем порушувалися зобов'язання щодо вчасної сплати за оренду майна.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку, орендна плата за серпень 2013 року (рахунок № 12273) - була сплачена відповідачем 07.11.2013 року та 15.11.2013 року), орендна плати за вересень 2013 року (рахунок № 12593) - сплачена 07.11.2013 року та 15.11.2013 року, орендна плата за жовтень 2013 року (рахунок №12948) - сплачена 20.12.2013 року.

Також відповідач має заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання, яка за період з січня по травень 2014 року склала 194, 65 грн.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості за січень-травень 2014 року та порушенням зобов'язання по сплаті орендної плати за серпень, вересень та жовтень 2013 року ГУ Міндоходів у Харківській області нараховано пеню, яка за розрахунком позивача, складає 405, 56 грн., збитки від інфляції за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року в сумі 488,06 грн. та 3% в річних за несвоєчасну сплату рахунків за оренду майна становить в сумі 79,65 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (оренди) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ст. 188 Господарського кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3.6. договору оренди № 166-19 від 07.08.2013 року передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.4. договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.6 договору, відповідно до показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Згідно п. 6.1.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов спірного договору, відповідачем порушувалися зобов'язання щодо вчасної сплати за оренду майна та зобов'язання щодо вчасного відшкодування витрат на електропостачання.

Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок збитків від інфляції за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року в сумі 488,06 грн. та 3% в річних за несвоєчасну сплату рахунків за оренду майна в сумі 79,65 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та у відповідності до п. 8.2. договору № 166-19 оренди нерухомого майна від 07.08.2013р., за порушення строків виконання зобов'язання, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення, з урахуванням шестимісячного терміну за період: січень-травень 2014 року та за серпень, вересень, жовтень 2013 року ГУ Міндоходів у Харківській області нараховано пеню, яка за розрахунком позивача, складає 405, 56 грн. та просить суд стягнути її на користь позивача, надавши обґрунтований розрахунок, який перевірено судом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 405,56 грн.

Однак, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, вважає за можливе задовольнити його, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на надані позивачем розрахунки заборгованості по пені, збиткам від інфляції та 3% річних, судом вбачається, що строк прострочення розрахунків за договором оренди, є незначним, сума заборгованості по орендній платі виплачена відповідачем в повному обсязі та в повному обсязі сплачена заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що установа відповідача фінансується виключно з Державного бюджету України, суд вважає за можливе, у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90%. За таких обставин, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 40,56 грн. грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки та в зв'язку з тим, що відповідач частково задовольнив позовні вимоги під час звернення позивача з даним позовом до суду, покладається на відповідача повністю.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 15, 16, 204, 509, 525, 530, 598, 610-612, 625 629, 627, 628, 631, 651, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 188, 202-205, 232, 286, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міндоходів у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 38633515) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660) пеню в розмірі 40,56 грн., 3% річних в розмірі 79,65 грн., інфляційні в розмірі 82,50 грн., судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості по орендній платв в сумі 7010,00 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 194,65 грн., збитків від інфляції в сумі 405,56 грн. - провадження у справі припинити.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3279/14